§ 5. Екологічні вимоги щодо експлуатації транспорту та здійснення контролю за діяльністю пересувних джерел забруднення довкілля

Транспорт погіршує довкілля різноманітними способами: спалюючи органіч­не паливо в двигунах і тим самим знижуючи його запаси; забруднюючи повітря при спалюванні органічного палива; розділяючи бар'єрами землі і ліс, тим самим розбиваючи геобіоценози на маленькі частини, в яких вони не можуть самопід- тримуватися; катастрофи та нелегальні сливи нафтопродуктів і відходів в море; просто забираючи землі і води під транспортну інфраструктуру; спричиняє шум від руху транспорту, а також вібрацію від навантажених магістралей; збиваючи на дорогах і шляхах людей і тварин; сміттям, що викидається з рухомого транспорту; звалищами транспорту, що відслужив, і запасних частин до нього.

Вимоги по охороні навколишнього природного середовища на транспорті визначаються Законами «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року¹, «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 року² і деякими іншими законодавчими актами. Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію і обслу­говування автомобілів, літаків, судів і інших пересувних засобів і установок, а також виробництво і постачання паливно-мастильних матеріалів, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів по зниженню токсичності і зне­шкодженню шкідливих речовин, що містяться у викидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії і палива, дотриманню режиму експлу­атації транспортних засобів і інші заходи, направлені на запобігання і зниження викидів в навколишнє середовище забруднюючих речовин і дотримання рівнів фізичних впливів на нього.

Виробництво і експлуатація транспортних і інших пересувних засобів і установок, у викидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається. Керівники транспортних організацій і власники транспортних засобів несуть юридичну відповідальність за недотримання нормативів гранично допустимих викидів і скидань забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середо­вище, встановлених для відповідних видів транспорту.

В Україні діє «Програма забезпечення безпеки дорожнього руху і екологічної безпеки транспортних засобів», що затверджена постановою КМУ від 6 квітня 1998 року. Головним завданням Програми є дотримання екологічної безпеки транспортних засобів. Програма передбачає внесення змін і доповнень до за­конодавства, регулюючого порядок видачі ліцензій на здійснення діяльності по технічному обслуговуванню автомобільного транспорту по екологічних парамет­рах, розробки норм споживання палива транспортними засобами і порядку перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Загальні вимоги про виконання вимог екологічної і радіаційної безпеки і санітарно-епідеміологічного благополуччя населення при перевезенні небез­печних вантажів закріплені в Законі «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року². У сфері трубопровідного транспорту основним принци­пом державної політики є додержання екологічної безпеки. У разі розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів трубопровідного транспорту, а також під час їх експлуатації обов'язково проводиться екологічна експертиза.

Не меншого забруднення завдає і експлуатація водного транспорту. З метою охорони водних об'єктів від негативного впливу водного транспорту чинним законодавством передбачений певний комплекс правових мір. Згідно зі ст. 67 Водного кодексу, всі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкос­тями для збору лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження. Правилами від забруднення та засмічення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року, передбачається широкий комплекс заходів щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря водним транспортом.

Усі транспортні та інші пересувні засоби, що експлуатуються на території України, мають бути піддані державному контролю за додержанням еколо­гічної безпеки транспортних засобів. Нині державний контроль у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на транспорті здійснюється радами та їх виконавчими і розпоряд­чими органами, Міністерством екології та природних ресурсів України, його органами на місцях, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими органами.

Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів у разі порушення екологічного законодавства несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і граничнодопустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середови­ще, встановлених для відповідного типу транспорту, а також за інші порушення екологічних вимог на транспорті.