§ 4. Правові вимоги щодо охорони земель від водної та вітрової ерозії, хімічного і радіоактивного забруднення та нових технологій

Найбільш істотним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів і зростання деградаціїагроландшафтів є водна ерозія ґрунтів. Досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення.

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які зу­мовлені техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища становить забруднення ґрунтів важкими металами, збудниками хвороб. Таким чином, у структурі земель Одеської області значні площі займають ґрунти з незадовільними властивостями (деградовані та інші малородючі ґрунти).

При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд (доріг, трубо­проводів, ліній електропередачі та зв'язку, а також інших лінійних інженерних споруд) спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони земель здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них земельних ділянках. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту несуть відповідальність за забруднення земель небезпечними речовинами, що транспортуються трубопроводами, та відшко­довують шкоду, завдану власникам земельних ділянок і землекористувачам, у т. ч. орендарям у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрун­тів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Особливості режиму і порядку використання забруднених земель погод­жуються з органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, екології і при­родних ресурсівта з питань аграрної політики. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України.

При здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, оброб­ленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захоронениям відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходівта екологічно небезпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта тери­торіального розміщення об'єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобі­гання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовують­ся для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения відходів на ґрунтовий покрив прилеглихтериторій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне виве­зення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения.

У районах можливого забруднення земель відходами, у т. ч. аварійними ви­кидами від стаціонарних і пересувних джерел, за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження і захоронения відходів здійснюються згідно з вимо­гами Закону України «Про відходи»^[278].

Використання ерозійнобезпечних та зсувобезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території.

Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім діля­нок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Власники земельних ділянок та землекористувачі, у т. ч. орендарі, зобов'язані здійснювати грунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови в межах на­селених пунктів, а також спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфра­структури здійснюються з урахуванням вимог раціонального використання зе­мель.

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійс­нюється після виникнення права власності чи користування, у т. ч. на умовах оренди, земельною ділянкою, у порядку, передбаченому законом. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

При здійсненні містобудівної діяльності передбачаються заходи щодо: максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом; зняття та складування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон; не­допущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок; дотримання екологічних вимог, установлених законодавством, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів.

Вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб здійснюються з урахуванням необхідності максимального збереження сільсько­господарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законом порядку.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і ре­конструйованих об'єктів, застосуванні нових технічних засобів і технологій, які справляють негативний вплив на екологічний стан, передбачаються заходи щодо запобігання негативним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам, раціо­нального використання та охорони земель. Розміщення об'єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів оцінки цього впливу і розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкамта раціонального використання і охорони земель лише після проведення державної екологічної експертизи в порядку, визначеному законом.

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюєть­ся шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі. Порядок використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Види антропогенного впливу, як скидання стічних вод, забруднення зе­мель небезпечними хімічними речовинами, розміщення відходів, засмічення земель є небезпечними чинниками, що справляють згубний вплив не тільки на ґрунти, але й на можливість використання земельних ділянок як просторово- операційного базису для розміщення різних об'єктів. Згідно з Законом України «Про державний контроль за використаннямта охороною земель» забруднення земель- це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речо­вин, вміст яких перевищує природний фонд, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Засміченням земель, на відміну від забруднення, є привнесення у землі всілякого сміття, твердих відходів, металобрухту та інших твердих тіл, що перешкоджають нормальному використанню земельної ділянки, у т. ч. як просторово-операційного базису. На жаль, земельне законодавство не закріплює визначення поняття «засмічення земель». Вищезгаданий Закон надає визначен­ня узагальненого поняття псування земель - яке включає в себе і забруднення, і засмічення земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установ­леному законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, у т. ч. тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог вста­новленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість. Тому заходи охорони земель від ерозії, за­топлення, підтоплення, псування (забруднення і засмічення), є спільними і для охорони земельного простору, і для охорони ґрунтів.