Поняття та основні засади податкового законодавства

Податки, збори та мито є найважливішими джерелами державних доходів майже всіх держав світу (виключення станов- лнть, наприклад, Андорра, Об’єднані Арабські Емірати, у шейх не збираються податки).

Для допитливих (з історії поняття)

У першій половині XVIII ст. до н.е. вавилонський цар Хаммурапі затвердив закони, що були вибиті на чорному базальтовому камені і в яких податки йменувалися як «подать». У V ст. до н.е. в Давньому Римі були прийняті Закони XII таблиць, де йшлося про збори. УII ст. до н.е. в Індії прийнято закони Ману, які складалися з 12 глав і 2685 статей. Податки в цих законах іменувалися як «кара».

У найдавнішій пам’ятці правової культури Давньоруської держави - «Руській правді» (XI ст.) податки йменувалися як «віра».

Основним джерелом доходів державного бюджету є податки, тому ще однією складовою фінансового права є підга- лузь - податкове право.

Норма закону

Податкове право - це підгалузь фінансового права, правові норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають на основі встановлення та збору податків.

Податкове законодавство України складається з: Конституції України; Податкового кодексу України (чинний з 1 січня 2011 р.); Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням, ввізним або вивізним митом; чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України.

Податки вважаються одним з обов’язкових атрибутів держави, а право на встановлення власної податкової системи є виключним правом суверенної держави.

Сукупність усіх платежів у вигляді податків, мита та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України.

Буква закону - Податковий кодекс України

Cm. 15.1. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Cm. 15.2. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

1.