§ 1. Сутність і основні поняття валютного законодавства

У фінансовій діяльності незалежної суверенної України важли­ву роль відіграє валютне законодавство. Валютне законодавство можна визначити як сукупність нормативних актів, до яких вклю­чаються норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з порядком здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резиден­тами і нерезидентами), порядок ввезення, вивозу, переказу і пере­силання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей, а також регламентацію міжнародних розрахунків.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе міс­це у правовому регулюванні валютних відносин, виступає інстру­ментом державного регулювання в проведенні грошово-кредитної політики; спрямовано насамперед на підвищення ефективності на­ціональної валютної системи та реалізацію валютної політики держави.

Валютне законодавство України базується на певних принци­пах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями осно­ви механізму державного валютного регулювання. Це такі прин­ципи, як:

- єдність валютної політики як складової частини економічної політики держави;

- єдність валютного простору України;

- єдність системи державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів і контроль за її здійсненням;

- пріоритет економічних заходів державного регулювання ва­лютної сфери;

- рівність учасників валютних відносин та їх недискримінація;

- захист державою прав і законних інтересів учасників валют­них відносин;

- виключення невиправданого втручання держави і її органів у систему валютних відносин.

Аналіз валютного законодавства України та його принципів свідчить про тісний зв'язок його з валютною політикою держави, яка спрямована на досягнення головних цілей економічної політи­ки, а саме: забезпечити стійкість економічного зростання, підтри­мання рівновагу платіжного балансу, знизити рівень інфляції та сприяти стабілізації національної валюти.

Валютне законодавство України як зовнішня форма правового регулювання валютних відносин характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. Юридична форма зазначених актів залежить від значення державного органу, який регулює валютну діяльність, та його економічного змісту. Визна­чаючи поняття валютного законодавства, слід узяти до уваги, що воно охоплює як безпосередньо закони, так й інші нормативні акти у сфері валютних відносин (укази, постанови, декрети, положення, інструкції, правила тощо). Передусім - Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті», в якому визначено порядок зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їхні валютні рахунки в уповноважених бан­ках, строки зарахування цих сум та відповідальність за простро­чення вказаних строків.

Важливе місце за обсягом займають Укази Президента Украї­ни, зокрема, від 18 червня 1994 р. № 319/94 «Про невідкладні за­ходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що неза­конно знаходяться за її межами», від 22 серпня 1994 р. № 457/94 «Про вдосконалення валютного регулювання», від 7 вересня 1994 р. № 504/94 «Про заходи щодо забезпечення валютного та експорт­ного контролю», від 27 червня 1999 р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від не­резидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валют­ного законодавства».

Особлива роль у сфері валютного регулювання і валютного конт­ролю відводиться постановам і декретам Кабінету Міністрів України. Одним із найважливіших нормативних актів, який стосується валют­ного регулювання, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 люто­го 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контро­лю», де визначено режим здійснення валютних операцій на території

України, загальні принципи валютного регулювання, повнова­ження державних органів і функції банків та інших кредитно- фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійс­нення валютного контролю, відповідальність за порушення валют­ного законодавства.

Основний масив підзаконних актів, які детально регламенту­ють питання валютного регулювання, становлять постанови, ін­струкції, положення, правила, накази, які видаються Національним банком України^[XLV] та іншими центральними органами виконавчої влади. Ці акти деталізують закони і постанови Уряду України з питань валютного регулювання, мають їм відповідати та бути за­реєстровані в Міністерстві юстиції України.

До джерел валютного законодавства також належать міжнарод­ні договори України та міжнародні, банківські звичаї, які викорис­товуються в міжнародній практиці.

В основі валютного законодавства України лежить принцип обмеження використання іноземної валюти в господарському обі­гу держави. Іноземна валюта і валютні цінності належать до речей, обмежених у господарському обороті, і для них державою встанов­лено особливі правила. Як правило, грошові зобов'язання мають бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті (гривні). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються лише у випадках порядку та на умовах, установлених законодавством України (статті 192-193, 524, 533 ЦК України).

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» суб'єктів валютних правовідносин поділяють на резидентів та нерезидентів. Такий по­діл зумовлено різним обсягом наданих їм прав і обов'язків щодо здійснення валютних операцій.

Резиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце про­живання на території України, у тому числі ті, що тимчасово пе­ребувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємни­цької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцем находженням на території Украї­ни, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представ­ництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і органі­зацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово пе­ребувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підпри­ємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства інозем­ної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підпри­ємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяль­ності на підставі законів України.

До об'єктів валютних правовідносин належать:

а) валюта України;

б) платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

в) іноземна валюта;

г) платіжні документи та інші цінні папери, виражені в інозем­ній валюті;

д) банківські метали;

е) золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, плас­тин, дорогоцінного каміння, інші коштовності.

Законодавством України передбачено визначення понять «ва­лютні операції» та «валютні цінності». Згідно зі ст. 1 Декрету Ка­бінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних операцій належать: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за ви­нятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборго­ваностей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні ціннос­ті; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересилан­ням за її межі валютних цінностей. При цьому валютними ціннос­тями вважаються цінності, щодо яких валютним законодавством України встановлено особливі правила здійснення валютних опе­рацій на території України.

До валютних цінностей належать: власна валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, ку­пони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті Украї­ни; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є закон­ним платіжним засобом на території відповідної іноземної держа­ви, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кош­ти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розра­хункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках, або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових уста­нов за межами України; платіжні документи та інші цінні папе­ри - акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові роз­писки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній ва­люті або банківських металах; банківські метали - золото, сріб­ло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих

проб згідно зі світовими стандартами, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів.

Необхідно відзначити, що за допомогою валютного законодав­ства встановлено правовий режим здійснення валютних операцій на території України, держава визначає принципи валютного регу­лювання та порядок здійснення валютного контролю.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність органів держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розраху­нків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями.

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійс­нюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та видан­ням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регу­лювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з валютними цінностями.

За допомогою валютного регулювання забезпечується форму­вання валютних коштів, їх накопичення і використання. З цією ме­тою в державі створюються валютні фонди. Валютний фонд - це сукупність коштів в іноземній валюті, що знаходяться в розпоря­дженні підприємств, організацій, банків, міністерств, місцевих рад та держави.

До фінансової системи України включають Державний валют­ний фонд. Кабінет Міністрів України формує Державний валют­ний фонд за рахунок коштів Державного бюджету України у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України. Цей валютний фонд утворюється шляхом купівлі валютних цін­ностей на міжбанківському валютному ринку України або за по­годженням з НБУ на міжнародному валютному ринку, одержанням кредитів в іноземній валюті в межах затвердженого Верховною Ра­дою України ліміту зовнішнього державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодав­ством. Кабінет Міністрів України є розпорядником Державного валютного фонду України.

Розвиток економічних відносин між країнами, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарських суб'єктів викликали потребу у створенні на підприємствах, в міні­стерствах, у розпорядженні місцевих рад валютних фондів за ра­хунок відрахувань від валютної виручки.

Валютні фонди підприємств - це сукупність належних підпри­ємствам коштів в іноземній валюті, що знаходяться на поточному банківському рахунку в іноземній валюті підприємств. Ці фонди формуються за рахунок відрахувань від виручки у результаті реа­лізації на зовнішньому ринку товарів (робіт, послуг), а також всієї суми валютних коштів, що купувались на внутрішньому валютно­му ринку, та інших валютних надходжень. Валютні фонди збері­гаються на банківських рахунках в іноземній валюті підприємств і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку.

У прийнятій 5 лютого 1992 р. постанові Верховної Ради Украї­ни «Про формування валютних фондів України» передбачено по­датковий принцип розподілу виручки в іноземній валюті, порядок визначення суми виручки, що оподатковується, та розміри ставок податку до Державного валютного фонду України.

Валютне регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження - це встанов­лені в законодавчому і адміністративному порядку правила щодо обмеження операцій з валютними цінностями резидентів та нере­зидентів, здійснення ними платежів, інвестицій, порядку переказу­вання національної та іноземних валют за кордон.

До основних валютних обмежень належать такі:

- заборона вільного продажу та купівлі іноземної валюти, проведення валютних операцій через уповноважені кредитно- фінансові установі, які мають банківську ліцензію та за умови отримання письмового дозволу НБУ;

- регламентація правил відкриття і ведення рахунків резиден­тів і рахунків нерезидентів в іноземній валюті;

- визначення порядку вивезення, переказування і пересилання валютних цінностей за кордон, вивезення капіталу, репатріацію прибутків, золота, грошових коштів та цінних паперів;

- регламентація експортно-імпортних операцій та міжнарод­них розрахунків;

- контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку Украї­ни та резидентів в економіку інших країн;

- контроль за незаконними відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків;

- здійснення обов’язкового декларування резидентами валют­них цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, контролю або заборони на здійснення окремих валютних операцій;

- контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів за кордоном та авуарів нерезидентів в Україні;

- обмеження, пов’язані з порядком придбання іноземної ва­люти та її використанням як засобу платежу на території України та порядком здійснення розрахунків в іноземній валюті та ін.

Валютне законодавство України як інструмент державного регулювання постійно розвивається, вдосконалюється, тобто пере­буває в постійній динаміці. Враховуючи специфіку предмета ре­гулювання валютних відносин валютне законодавство має певні специфічні особливості:

1. Воно має міжгалузевий комплексний характер, адже міс­тить норми різних галузей права: адміністративного, фінансово­го, цивільного, господарського, кримінального, приватного між­народного.

2. Як свідчить практика нормотворення в галузі валютних відно­син безпосередньо кількість законів, що регулюють різні аспекти валютного регулювання і валютного контролю, незначна. Це по­яснюється складною і повільною процедурою прийняття законів.

3. Валютне законодавство України становить багаторівневий масив підзаконних відомих нормативних актів, які не система­тизовані і не мають узагальнюючого фундаментального закону. А чинний Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» має рамковий ха­рактер.

4. Для валютного законодавства властиво переважання публіч­них інтересів над приватними у сфері валютних відносин. Саме в рамках публічного права держава здатна реалізовувати й охоро­няти загальні підвалини, без яких неможливі адекватний розвиток економіки та нормальне функціонування валютної системи дер­жави.

5. Нині валютне законодавство зорієнтоване, головним чином, на вирішення поточних проблем, що виникають у сфері валютного регулювання, а це призводить до частих змін норм валютного за­конодавства і не сприяє стабільності валютних відносин, негатив­но впливає на практику застосування валютного законодавства.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе місце в правовому регулюванні валютних відносин, виступає ін­струментом державного регулювання в проведенні грошово- кредитної політики, спрямовано, насамперед, на підвищення ефек­тивності національної валютної системи та реалізацію валютної політики держави, подоланню фінансової кризи.