Особливості правотворчості та основні зміни радянського законодавства воєнного часу

Вагомим важелем концентрації й спрямування зусиль усіх лапок суспільства та держави на здобуття перемоги над нацистською Німеччиною та її союзниками була радянська правова система.

Особливіспо правотворчості під час війни був інтенсивний розвиток воєнного законодавства. Воно регулювало будівниіггво н діяльність Збройних сил. Ці норми конкретизувалися в указах Президії Верховної Ради CPCP та актах ДКО. Останні були віднесені до актів вищої юридичної сили. Поширеним джерелом права були накази та інструкції загальносоюзних та союзно-республіканських наркоматів, а також акти військового командування. Характерним явищем роз- вигку радянського законодавства у воєнний час стала зміна деяких законів мирного часу (іцо регламентували, наприклад, свободу пересування, таємницю листування, обов’язки громадян тощо), а також введення в дію ряду надзвичайних законодавчих актів. У літературі (/7. Рабінович) наголошується, що зазначені особливості радянського законодавства відповідали Конституції CPCP 1936 p., яка передбачала можливість прийняття спеціальних законів у воєнний час.

Гостра необхідність забезпечити сувору дисципліну, порядок, узгодженість в усіх ланках і верствах суспільства, без чого не можна було організувати відсіч ворогові, вимагала точного втілення в життя радянських законів - як звичайних, так і надзвичайних. Підвищені вимоги до законності під час війни виражалися, зокрема.у встановленні ряду нових юридичних обов’язків громадян перед державою, а також у встановленні більш суворих, ніж у мирний час, санкцій за правопорушення, суспільна небезпечність яких значно зросла за умов воєнного часу. Здійснення правових приписів у цей період характеризувалося, зокрема, тією особливістю, що рішення деяких надзвичайних органів проводилося у життя звичайними органами державного управління в загальному порядку. Іпшоюосоо- ливісгю здійснюваних правових норм під час війни, у випадках, коли було потрібно оперативно вирішувати нові питання, ще ие врегульо- вапі спеціальними законодавчими актами, було більш широке використання аналогії закону й аналогії права. Така можливість, як відомо, була прямо передбачена чипним годі кримінальним законодавством.

Дослідники (/7. Рабінович) підкреслюють, що у воєнний псрюД законності дотримувалися не тільки в тилу й у районах воєнних лій, а йза найменшою можливістю, на теригорії, тимчасово окупованій гітлерівцями. Підпільні компартійні організації, партизанські з'сдпання і радянські патріоти попри все дотримувалися вимог законодавства про врятування від загарбників мирних жителів, а також лержавпого (суспільного) майна, про матеріальну допомогу армії й партизанам тощо. I Іартпзанський рух спрямовувався нормативними актами відповідних органів (наприклад. Наказом Центрального штабу партизанського руху і