<<
>>

Основні риси розвитку окремих галузей законодавства

Розвиток радянського права загалом відбувався на відомих з попередніх періодів засадах і принципах, в основі яких були централізм законодавчої політики та приматдержавних інтересів в ході Iipcajl1 зації надособистими.

Однак післясталінські суспільно-політичні про цеси, що народжувалися в країні, надали законодавству новихри^

Цивільне законодавство. Ключовими нормативно-правови актами, що лежали в основі цивільно-правового регулюванняупро довж усього післясталінського періоду історії радянської дер*3®^ сті в Україні, були Основи цивільного законодавства Союзу

союзного, так і до республіканського цивільного законодавства Зокрема, громадянам надавалися цивільно-правові можливості охорони особистих немайнових прав громадян (право на судовий захист від посягань на їх честь і гідність).

У «перебудовні» роки розвиток цивільного законодавства відбувався у напрямі розширення форм і суб’єктів права власності та створення сприятливих умов для підприємницької діяльності. Закон «Про власність в СРСР» (6 березня 1990 p.) визначав три форми власності: власність громадян (власність господарств - трудового селянського і особистого), колективна (власність орендного підприємства, кооперативу, господарського товариства, товариства чи акціонерного товариства, господарської асоціації, громадської чи релігійної організацій), державна (загальносоюзна, союзних, автономних республік, адміністративно-територіальних утворень, державних підприємств, трудових колективів і державних установ). Допускалося також існування в CPCP власності іноземних держав чи міжнародних організацій. Власність могла бути дольовою, загальною або змішаною. Сприятливі умови для підприємницької діяльності в республіці створили, зокрема, прийняті услідзасоюз- ними закони УРСР - «Про підприємництво» (7 лютого 1991 p.)i «Про інвестиційну діяльність» (18 вересня 1991 p.).

Першим, ccpe,i іншого, регламентувалися права і відповідальність суб’єктів під- приємницькоїдіяльності. Завдання іншого полягало у забезпеченні ефективного функціонування економіки в умовах ринкових відносин Житлове законодавство. У роки хрущовської «відлиги» суттєві і неоднозначні зміни відбулися в регулюванні житлових прав громадян. 3 одного боку, згідно з Указом ГТВР CPCP від 10 вересня 1953 p., скасовується адміністративне виселення з будинківдер- жавних підприємств, установ, організацій робітників і службовців, які припинили з ними трудові відносини. A з іншого - правоосо- бистої власності на житло обмежується (загальна житлова плоша будинків, які будують громадяни, немогла перевиіцуватибОкв.м) Новий етап розвитку житлових прав громадян настає з почата 1980-х pp., коли житлове законодавство було кодифіковане. Прийнятий на Основі житлового законодавства Союзу PCP і союзних республік (1981 p.) Житловий кодекс УРСР (30 червня 1983 p.) визначав порядок надання громадянам житлової площі, підстави для полт- шення житлових умов (забезпеченість житловою плоіцею на одного члена сім’ї нижче від установленого для даної місцевості рівня, не відповідність житлового приміщення санітарним і технічним ви*> гам та ін.); регулював питання управління житловим фондом цен1 ральними і місцевими органами влади; передбачав відповідальнкт службових осіб і громадян за неналежне використання житлово фонду та інші порушення житлового законодавстватощо.

Сімеипе законодавство. Дссталізація позначилася па сфері ci- мсйно-шлюбпих відносин скасуванням 1953 p. норми про заборо- ну ішнобів між громадянами CPCP та інозсмішми. Того ж року IlBP УРСР внесла зміни до Кодексу законів нро сім’ю опіку шлюб і акги громадянського сіану УРСР(1926 p.). які передбачали обов’язок батьків утримувати своїх дітей до повноліття.

Прийнятий відповідно до Ocnim законодавства Союзу PCP і союзних респубчікщю uvaoft і сім 'ю (1968 p.) повий Кодекс n/x> ииюб то сім ю УРСР (20 червня 1969 p.) був спрямований на іміц- IicHiiH сім’ї та охоропу інгерссів магері та дигини (з численними змінами та доповненнями діяв до 10 січня 2002 p.).

Встановлювалися порядок (спільна письмова заява, пред’явлення документів, які носійдчуюзь особу, перебіг відповідного строку після подаппя заяви з мстою перевірки серйозності намірів тих. хто вступає у шлюб, тощо) і умочи (взаємна зюда, досягнення шлюбного віку, iiciiepc- бунаппя в іншому шлюбі, дієздатність, ні ісу гіїісіь близької сііорід- Iiciioc і і) у кладення нілюбу, дійсним визнавався тільки шлюб, укла- лениГі в органах ЗЛГСу, а рслііійпнй обряд одруження юридичної енли не мав; регулювалися особисті і иниінни аідіюсюш (підтверджувалась спільність майна, надбаною подружжям під час шлюбу, рівність права володіння, користування і розпорядження цим майном) між подружжям (батьками і дітьми); визначалися остшш обов’язки батьків щодо вчхіташія 0\meii (піклування нро їх ідо- ров’я, фізичний, духовний і моральний розвиюк, навчання, пілгоіов- ку їх до праці), порядок усиновленім (удочеріння), опіки і піклування; встановлювалися порядок іулюви пріаптепня ииюбу (розіу- ченпя н судовому порядку або через органи ЗЛГСу).

Трудове законодавство у роки десіаліпізації розвивалося у напрямі демократизації й розширення трудових гарантій. Суспільство позбулося одіозних аііінгуманіїнх правових норм сіалінщинії: скорочено робочий день у передвихідні і передсвяткові дні на дві години (березень 1956 p.); скасовано кримінальну відповідальність за самовільне залишення підприємств чи установ, а також за про- іули без поважної причини (квітень 1956 p.); збільшено тривалість відпусток, шо надавалися працюючим жінкам у зв язку з вагітністю та пологами з 77 до 112 днів (квітень 1956 p.); заборонено приймати па роботу підлітків, яким не виповнилося 16 років (грудень 1956 p.); відновлено право робітника з власного бажання припинити роботу , попередивши про цс адмініс трацію за два тижні ло того (січень 1957 p.); розпочато переведення всіх робітників і службовців на 7-годинний робочий день, а для певних категорій трудяших (зайнятих на підземних робозах та у віці від 16 до 18 років) встановлювався 6-годинний робочий депь (з 1958 p.).

За своїм значенням зміни у пенсійному законодавезві у xpy- щовські часи були по суті пенсійною реформою. Закон CPCP нІІро державні пенсії» (14 липня 1956 p.) при призначенні пенсіїбравдо уваги: вік, трудовий стаж та середній розмір заробітної плати встановлював порядок призначення і виплати пенсій за віком (чоловіки - по досягненні ними 60 років і за наявності стажу не менше 25 років; жінки - при досягненні ними 55 років і стажу роботи не менше 20 років), внаслідок інвалідності, при втраті годувальника, а також війеькоелужбовцям та їх сім’ям. Зазначалися міиімум і максимум розміру пенсії. Усувався розрив у розмірах загальнихі підвищених пенсій.

Основними нормативними актами, що регулювали трудові відносини в «застійні» роки, були Основи законодавства СоюзуРСРі союзних республік про працю (1970 p.), і прийнятий відповіднодо них Кодекс законів про працю УРСР (10 грудня 1971 p.).

Кодекс законів про працю УРСР, що був введений у дію з 1 червня 1972 p., складався з вісімнадцяти розділів і містив норми, які визначали завдання і загальні положення трудового законодавства, а також норми про договори - колективний (укладався органами профспілки від імені колективу робітників і службовців з адміністрацією підприємства чи організації), трудовий (між працівниками і підприємством). Норми Кодексу спрямовувалися на регулювання тривалості робочого часу й часу відпочинку, заробітної платні, встановлювали гарантії та компенсації для різних категорій працюючих - службовців, обраних на виборні посади, при переведенні на роботу в іншу місцевість, при направленні на підвищення кваліфікації, робітників і службовців, при покладанні на них матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, організації. Зміст багатьох новел Кодексу регулював питання трудової дисципліни й охорони праці; праці жінок і праці молоді; пільгдля робітників і службовців, які суміщають роботу з навчанням; трудових спорів; державного соціального страхування; нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю тоїцо.

B умовах зміцнення командно-адміністративної системи початку 1980-х років приймалися нормативні акти, що посилювалибо- ротьбу з прогульниками та іншими злісними порушникамитрудо^ вої дисципліни. Ha це були спрямовані постанови ЦК КПРС, PM CPCP «Про посилення роботи по зміцненню соціалістичної дисципліни прац'н>, «Про додаткові заходи щодо зміцнення трудової дисципліни» (обидві - 1983 p.), які, зрештою, і стали підставою для Указу ПВР CPCP від 12 серпня 1983 p. про внесення зміндотру дового законодавства. Зокрема, до порушників трудової дисципліни застосовувалися стягнення: зменшення чергової відпустки н число днів прогулу, переведення на певний строк на менш оплачувану роботу тощо. Підвищувалася відповідальність працівниківз випуск бракованої продукції та шкоду, заподіяну з їх вини підпр ^ смству при виконанні ними трудових обов’язків.

Правовою основою реформування трудового законодавства у po- ки «перебудови» стали як заіальносоюзні (nanp., «Основи законодав- епюаСоюзуРуР і союзнихреатублік про оренду», «Про підприємства в CPCJff4 иПро власність в CPCP»), так і республіканські (нагір «Про економічну самостійність УкраїнськоїРСР», «Про зайнятість населення» і «Про основи соцішіьноі захищеності іпвшідів в Україні>>) нормативні акти, здебільшого, 1990-1991 pp. Внесені ними зміни у трудове законодавство - оновлення порядку розроблення й укладення колективних договорів, запровадження контрактної форми прийняття на роботу, визначення випробувального терміну при прийнятті на роботу за погодженням сторін трудового договору, скасування ряду обмежень роботи за сумісництвом, надання жінкам додаткових гарантій трудових нрав через розширення нільг для них - в цілому оцішоються як позитивні (11. Гончаренко). Факторами, які об’гктнвно гальмували розвиток тогочасного трудового права, були: половинчастісіьскоііомічних реформ, орігш'аиія на виробництво, а пс на працівника, низький рівспь умов праці, слабкість інституту захисту трудових прав тощо.

Отже, радянське право у післясталінській УРСР залишалося одним із найбільш важливих засобів здійснення державної політики. Розвиток права залежав від сусіїільїіо-політичіюго курсу CPCP, позначався на законодавстві як системі нормативних акіів, якими регулювалися суспільні відносини, і віддзеркалював суперечливу еволюцію радянського суспільства. Ha розвиток правової системи в республіці безпосередній вплив справила Друга комплексна кодифікація радянського законодавства УРСР. Проте надмірна централізація права не залишала місця самостійній правотворчості для УРСР та інших союзних республік, зокрема в одних з найбільш важливих галузей права - цивільному, житловому, сімейному й трудовому.

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Основні риси розвитку окремих галузей законодавства:

  1. 1.2. Еволюція національного законодавства про надання послуг у сфері освіти в контексті європейського вибору
  2. 4.4. Регулювання надання послуг у сфері освіти законодавством країн Азії
  3. 2.2. Теоретико-правові проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
  4. 1.1. Законодавство про землеустрій: становлення та його розвиток
  5. Основні риси права континентальної Європи
  6. Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім’ї
  7. Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім’ї
  8. Трудове право і соціальне законодавство
  9. СУСПIЛЬНО-ПОЛIТИЧНИЙ ЛАД I ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРIОД УТВЕРДЖЕННЯ I РОЗВИТКУ КАПIТАЛIЗМУ (друга половина XIX ст.)
  10. Тема 5. Литовсько-Руська держава та її право Утворення та особливості розвитку Литовсько-Руської держави.
  11. Основні риси розвитку окремих галузей законодавства
  12. 1.1. Концептуальні засади основних прав і свобод людини та громадянина.
  13. 1.3. Основні обов’язки та особливості притягнення неповнолітніх до юридичної відповідальності.
  14. 2.3. Основні напрямки удосконалення системи забезпечення правового статусу неповнолітніх в Україні.
  15. 5.2. Характеристика окремих галузевих оперативних підрозділів
  16. Правові аспекти становлення та розвитку державної системи охорони прав на об’єкти промислової власності в Україні
  17. Розвиток будівельної галузі як напрям економічної політики держави
  18. §3. Основні риси права Литовсько-польської ДОБИ
  19. §4. Основні риси окремих галузей права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -