§ 3. Поняття, елементи і основні засади проведення тактичних операцій

Починаючи з кінця 70-х років у криміналістиці велика увага приділяється вивченню проблеми тактичних операцій. І хоча цей термін набув найбільш широкого розповсюдження, сьогодні для визначення цього поняття викорис­товують поняття «складна тактична комбінація» та «тактичний комплекс».

Тактична операція - це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на досягнення конкрет­ної мети під час розслідування злочинів.

На відміну від тактичної комбінації як комплексу тактичних прийомів у рамках однієї слідчої дії, тактична операція може осягнути кілька взаємо­пов'язаних слідчих дій та інших заходів.

Тактична операція складається виключно зі слідчих дій і повинна вклю­чати в себе такі елементи:

- слідчі дії;

- оперативно-розшукові заходи;

- перевіряючі дігу відповідності до ст. 97 КПК України;

- організаційно-технічні засоби;

- документальна ревізія;

- заходи щодо використання засобів масової інформації та допомоги гро­мадськості;

- заходи виховного впливу слідчого на осіб, залучених у коло криміналь­ного судочинства, передбачені нормативними актами МВС України;

- заходи в рамках охорони громадського порядку, проведені у зв'язку з іншими заходами тактичної операції.

Безумовно, до всіх елементів тактичної операції пред'являються ті ж кри­терії допустимості, що і до кожного з них окремо. Головним при цьому є кри­терій дотримання законності, науковості, економічності тощо.

Необхідною умовою розгляду тактичної операції як єдиного цілого, як комплексу є виявлення внутрішньосистемних зв'язків даного утворення. Сис­темний аналіз тактичної операції дозволяє виявити в ній такі види зв'язків за:

- метою тактичної операції (всі заходи в кінцевому результаті повинні бу­ти направлені на її досягнення);

- змістом особистої методики доказування.

Зрештою будь-яка тактична операція спрямована на збудування певної системи доказування за:

- послідовністю проведення тих чи інших заходів;

- часом та місцем її проведення;

- єдиним змістом тактичної операції, якщо навіть окремі елементи її вико­нуються різними посадовими особами, що узгодили головні параметри спіль­ної діяльності;

- відображенням змісту окремих дій в єдиному погодженому плані;

289

- організацією роботи співробітників, залучених до проведення тактичної операції: забезпечення всіх різноманітних видів зв'язків всередині тактичної операції за умови необхідної організації взаємодій слідчого з працівниками інших служб органів внутрішніх справ.

Комплекс тактичних операцій відтворюється на базі єдності всіх зазначе­них зв'язків, а не лише на основі тільки одного з них. Але визначальним для даного поняття є зв'язок з метою проведення тактичної операції. Не випадко­во в більшості праць з даної проблеми поняття мети включено до визначення тактичної операції.

Метою тактичної операції є рішення окремого тактичного завдання (пере­лік тактичних завдань, які найчастіше зустрічаються в практиці розслідування, подано в попередній главі). Разом з тим, порівнювати поняття мети тактичної операції та тактичного завдання, на вирішення якого спрямоване її проведен­ня, не можна, оскільки тактичне завдання може бути вирішене шляхом прове­дення кількох тактичних операцій та комбінацій.

Встановлення і аналіз проведення тактичних операцій, по-перше, є голов­ним для визначення їх з усієї маси різнопланових заходів, які виконуються в межах розслідування кримінальної справи, а, по-друге, дозволяють розробити тактичні операції, визначивши спочатку тактичне завдання, яке належить ви­рішити, потім конкретну мету, що повинна бути досягнута під час вирішення тактичного завдання, після чого намітити комплекс заходів для досягнення кожної з них окремо.

Конкретна мета тактичних операцій на кожному етапі розслідування ви­значається необхідністю слідчої ситуації.

У м. Львові в кінці дня з приміщення дитячого садка була вчинена крадіж­ка сумки виховательки Н. Курило. Коли вона прийшла в міліцію з заявою, у коридорі зустріла чоловіка, якого напередодні вчинення крадіжки бачила на території дитячого садка. При затриманні він назвав своє прізвище - О. Олій­ник та пояснив, що в органи внутрішніх справ прийшов відмітитися у зв'язку з тим, що після відбуття покарання перебуває під адміністративним наглядом. Під час допиту О. Олійник категорично заперечував не тільки факт вчинення ним крадіжки речей Н. Курило, але й сам факт знаходження його в той день на території дитячого садка. Обшук на його квартирі нічого не дав.

На допиті мати затриманого заявила, що її син дійсно в той день прийшов додому ввечері і приніс з собою кілька пляшок вина, але ніяких речей у нього не було. Слідча ситуація на цьому етапі розслідування була вкрай складною: ніяких доказів вини О. Олійника в результаті першочергових слідчих дій не було одержано; сам О. Олійник, який був тричі засуджений за крадіжки, кате­горично заперечував свою вину. Оскільки пошук інших доказів і встановлення місця знаходження крадених речей забрали б багато часу, а на цьому етапі вже було необхідно вирішувати питання про можливість тримання О. Олій­ника в ізоляторі тимчасового затримання (ІТТ), виникла необхідність у прове­денні тактичної операції, спрямованої на зміну позиції, яку зайняв підозрюва-

290

ний. При опитуванні Н. Курило було з'ясовано, що крім неї на території дитя­чого садка О. Олійника бачили й інші робітники, батьки дітей, а також чоловік потерпілої. Останній навіть стверджував, що в руках О. Олійника була сумка, схожа на сумку його дружини. Очевидці ретельно описали зовнішність чолові­ка, якого вони бачили, і запевнили, що можуть його впізнати. Після цього їм послідовно був пред'явлений для впізнання О. Олійник. Після кожного впіз­нання з ним проводилася очна ставка.

З цього моменту слідча ситуація змінилася на кращу для слідчого, що по­требувало термінового проведення нової тактичної операції, спрямованої на встановлення^ракгу^вчинення О. Олійником крадіжки речей Н. Курило. Після визнання факту вчинення крадіжки О. Олійник був ретельно допитаний про всі обставини злочину. Він вказав місце схову крадених речей і сумки, які були вилучені і впізнані потерпілою.

Отже, факт вчинення О. Олійником крадіжки речей знайшов своє об'єк­тивне підтвердження. Одночасно з головним тактичним завданням - встанов­ленням вини О. Олійника у вчиненні злочину - було частково вирішено і до­даткове - відшкодування збитків, заподіяних злочином.

У наведеному прикладі можна прослідити наявність переважно всіх ука­заних вище зв'язків між окремими елементами тактичних операцій; за метою, за змістом методики доказування отримані факти становили єдину мету дока­зів; за часом проведення заходів (упізнання необхідно було проводити одне за одним за короткий проміжок часу: це забезпечило ефективність тактичного впливу). Допит підозрюваного і проведення інших невідкладних слідчих дій необхідно було зробити відразу, поки підозрюваний не оцінив доказового зна­чення проведених упізнань і не вибрав нових засобів протидії встановлення істини в справі; за послідовністю проведених заходів (тут застосовувалася жорстка, виходячи із вимог закону, послідовність слідчих дій: допит - упізнан­ня - очна ставка); тактичним рішенням визначалася послідовність проведення спочатку повторного допиту, а потім відтворення обстановки і обставин події.

У ході розслідування кримінальної справи по факту загибелі мотоцикліста внаслідок наїзду вантажного автомобіля його водій і двоє очевидців показали, що о 1 годині ЗО хвилин ночі мотоцикліст раптово повернув, внаслідок чого і сталося зіткнення.

ю* 291

го і не мали можливості спілкуватися між собою. Зрештою всі троє дали прав­диві свідчення про те, що зіткнення сталося через те, що мотоцикл і вантаж­ний автомобіль вночі рухалися без габаритних вогнів, внаслідок чого з вини водія автомобіля і сталося зіткнення.

У побудові цієї тактичної операції; спрямованої на отримання від ряду осіб, у тому числі підозрюваного, правдивих свідчень; особливе значення ма­ють організаційно-технічні заходи:

- запит до автошколи про час закінчення занять;

- відокремлення підозрюваного і свідків під час допитів та після їх закін­чення.

У ході розслідування крадіжки з квартири; вчиненої вдень, було встанов­лено, що замок сторонніми предметами не відчинявся; сліди злому відсутні. Було висунуто версію, що при вчиненні злочину використано ключ, який ви­крадено з кишені пальта сина потерпілих, у шкільному гардеробі. Головним у проведенні тактичної операції щодо встановлення осіб, причетних до вчинен­ня крадіжки, був оперативно-тактичний захід - вивчення класних журналів з метою виявлення учнів школи, відсутніх на уроках під час вчинення злочину.

Особливого значення організаційно-технічні заходи набувають при прове­денні тактичних операцій, спрямованих на встановлення доповнюючих епізо­дів злочинної діяльності обвинуваченого та співучасників у вчиненні злочинів.

Вчинення злочину здебільшого є лише одним із проявів діяльності стійкої злочинної групи. Кримінальні справи з різних епізодів злочинної діяльності можуть знаходитися у різних слідчих органів внутрішніх справ або слідчих різних органів. У цій ситуації ключового значення набувають такі організацій­но-технічні заходи слідчого, як вивчення та аналіз матеріалів і кримінальних справ, що відносяться до припинених і таких, що знаходяться в архівах на­родних судів. Дія, яка може проводитись щодо припинених кримінальних справ, є одним із головних напрямків діяльності слідчого щодо розкриття зло­чинів минулих років, що сприяє отриманню більш повних відомостей про осіб злочинців. Під час роботи слідчого над розслідуванням злочинів ці заходи є основною частиною його діяльності за схемою «від особи - до злочину та вчиненого».

Іншим важливим організаційно-технічним заходом по встановленню до­даткових епізодів злочинних дій обвинувачених у межах проведення тактич­них операцій є використання криміналістичних обліків, особливо за способом вчинення злочину, які дозволяють у багатьох випадках відразу визначити ко­ло злочинної діяльності обвинувачених. Безумовно, що використання резуль­татів перевірки по криміналістичних обліках пов'язане з проведенням комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів у межах тактичної операції.

Використання обліків за способом вчинення злочину та вивчення матері­алів кримінальних справ дозволяють одержати додаткову інформацію в умо­вах, коли не встановлена особа злочинця, який вчинив новий злочин.

Так, за фактами вчинення крадіжок з ощадних кас на території Кірово­градської області були порушені кримінальні справи. Розслідування, яке три­вало кілька місяців, не дало ніяких результатів. Пошук за способом вчинення

292

злочину (розпил металевого ящика алмазним диском) дав змогу визначити коло «слідової картини» злочинної діяльності та певну професійну підготовку злочинця. Під час проведення оперативно-розшукових заходів був установ­лений слюсар К. Хорлов. У подальшому за допомогою комплексу слідчих дій та оперативних заходів вдалося зібрати всі докази і довести факт вчинення К. Хорловим указаних злочинів.

Не менше значення в побудові тактичних операцій мають оперативно-розшукові заходи. Розроблення слідчим тактичного рішення, яке передбачає проведення комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів зовсім не означає, що слідчий повинен встановлювати їх зміст, тим більше безпосе­редньо брати участь в їхньому проведенні. У тактичному рішенні слідчого оперативно-розшукоаізаходи фігурують у формі доручення органам дізнання, наданого на підставі ст. 114 КПК України. Коло таких доручень достатньо ви­значене:

- перевірка причетності до вчинення злочину конкретної особи;

- встановлення потерпілих або очевидців вчинення злочину;

- встановлення знайомих (рідних) конкретної особи;

- встановлення місця перебування предметів або можливого місця про­дажу краденого;

- встановлення конкретної особи за неповними даними;

- розшук та затримання обвинуваченого.

Разом з тим слідчі повинні знати правові основи оперативно-розшукової роботи, оскільки згідно з законом і нормативними актами МВС України вони можуть бути ознайомлені з деякими свідченнями, одержаними оперативно-розшуковим шляхом.

Окрім цього, у деяких випадках слідчий при допиті обвинуваченого, підо­зрюваного, а інколи і свідків може виявити дані, які можуть зацікавити з по­гляду оперативно-розшукової діяльності, та внести доповнення до тих чи ін­ших заходів. Це особливо важливо в межах здійснення тактичної операції. У деяких типових слідчих ситуаціях тільки сполучення слідчих дій та опера­тивно-розшукових заходів може дати необхідний позитивний наслідок. Наве­демо кілька прикладів такого сполучення.

Слідча ситуація: крадені предмети заховані злочинцями у знайомих або родичів. Достатніх підстав для проведення обшуку немає.

Тактична операція (варіант 1).

1. Виклик на допит зацікавлених осіб.

2. Проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на дезінфор­мацію злочинців (запис у настільному календарі в слідчого: обшук у таких-то, тоді-то; слідчий сприяє тому, щоб допитуваний мав можливість прочитати цей запис; друга ситуація - «випадкова» розмова з одним із співробітників та ін.).

3. Проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встанов­лення моменту, коли речі або предмети будуть переноситись в інше місце.

4. Затримання осіб підчас переховування речей.

5. Вилучення речей та їх огляд.

6. Негайний допит затриманих.

293

Тактична операція (варіант 2).

1. Обшук на квартирі обвинуваченого (підозрюваного) - явно безрезуль­татний.

2. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення часу, коли речі бу­дуть повернуті у квартиру обвинуваченого, який заспокоєний фактом прове­дення безрезультатного обшуку.

3. Повторний обшук.

4. Негайний допит осіб, в яких були виявлені речі чи інші предмети.

Безумовно, в указаній слідчій ситуації можливе проведення й інших так­тичних операцій. Особливо ретельному відпрацюванню повинні піддаватись тактичні операції на початковому етапі розслідування кримінальної справи, порушеної на підставі матеріалів оперативно-розшукової діяльності. Основ­ний їхній зміст повинен визначатися спільно слідчим та оперативним праців­ником ще до порушення кримінальної справи. Тут особливого значення набу­вають такі чинники, як час, послідовність проведення заходів, їх одночасність та раптовість, якщо це необхідно. Найчастіше така слідча ситуація виникає в справах про злочини, які зареєстровані по лінії ДСБЕЗ.

Плануючи тактичні операції за матеріалами оперативно-розшукової діяльності слідчий безумовно повинен ураховувати рекомендації оперативних працівників, спрямовані на недопущення розголошення джерела оперативно-розшукової інсрормації та забезпечення таємниці слідства. У деяких випадках можуть розроблятися спеціальні тактичні операції, які дезорієнтують злочинців. Ще в період підготовки тактичної операції необхідно виділити першочергові заходи, проведення яких неможливо відкладати на подальший період розсліду­вання. Насамперед, це - затримання злочинця на місці злочину, його допит, проведення обшуку, накладення арешту на майно, вилучення бухгалтерських та інших документів, проведення інвентаризації цінностей, продукції тощо. Про-гаяння в проведенні цих заходів робить їх безрезультатними.

У комплексі тактичних операцій доцільно детальніше розглянути й інші елементи. Так, у деяких випадках необхідність у проведенні тактичної опера­ції виникає раптово, ще до порушення кримінальної справи. У такому випадку деякі функції слідчих дій у межах тактичної операції, установлених КПК, замі­нюються перевірочними діями, наприклад опитуванням. У межах тактичної операції, у зв'язку з іншими заходами, можуть проводитися також і заходи, пов'язані з залученням до розслідування громадськості для надання допомоги у виявленні тих чи інших предметів на місцевості, для встановлення місцезна­ходження злочинця чи іншої особи (використання засобів масової інформації), для збільшення свідків у справі. У межах тактичних операцій слідчими та опе­ративними працівниками недостатньо передбачається використання сил, засо­бів і методів охорони громадського порядку. Разом з тим, зміст цих заходів мо­же охоплюватися тактичним рішенням, прийнятим у справі, яке передбачає: посилення нарядів у місцях можливого перебування злочинців; залучення до­даткових сил для перекриття можливих місць збуту краденого; орієнтування громадян, працівників державних і громадських організацій на можливість по­яви розшукуваних або на можливу спробу вчинення ними злочину.

294

Віднести такі заходи до заходів тактичної операції дає підставу те, що во­ни базуються на аналізі слідчої ситуації, зібраних доказів, які в кінцевому ре­зультаті спрямовані на вирішення конкретного тактичного завдання. Більшість важливих заходів такого характеру практичними працівниками органів внут­рішніх справ недооцінюється і не використовується в достатній мірі для роз­криття злочинів.

Так, частина практичних працівників вважає, що для встановлення особи злочинця, який переховується, та його затримання насамперед необхідно виготовити та розповсюдити суб'єктивні портрети («фотороботи»). Оскільки це потребує значного часу (не менше доби), то злочинці встигнуть перехова­тися, особливо у великому місті. У таких випадках найбільш доцільним є рі­шення про формування пошукових груп з включенням до їх складу потерпілих (якщо це можливо) або очевидців вчинення злочину.

У тих випадках, коли в місті зафіксовано кілька злочинів, вчинених анало­гічно, доцільно залучати потерпілих та очевидців (при їх згоді) за другими епі­зодами злочинів. Це дасть змогу сформувати ще кілька пошукових груп, у складі яких будуть люди, які безпосередньо бачили злочинців. У випадках, коли передбачається вчинення нових злочинів, доцільно вести облік очевид­ців, з фіксацією їх настановних даних, на можливість швидшого залучення до роботи в складі пошукових груп.

У криміналістичній літературі практично відсутні рекомендації з питань планування проведення тактичних операцій. Разом з тим планування прове­дення тактичної операції може бути новим видом планування, поряд з таким, наприклад, як планування окремих слідчих дій та розслідування в цілому.

У практиці роботи слідчих органів внутрішніх справ використовуються ти­пові плани, а саме: проведення тактичних операцій по розшуку зниклих зло­чинців, по встановленню особи невідомого (учинившого злочин) тощо.

Успіх проведення тактичних операцій у багатьох випадках залежить від правильної організації роботи осіб, залучених до рішення того чи іншого так­тичного завдання. Неузгодженість в їхніх діях може призвести до погіршення слідчої ситуації, а інколи й до більш тяжких наслідків. Тому проведення тактич­них операцій слід віднести до найбільш складних форм взаємодії слідчих ор­ганів внутрішніх справ з працівниками інших служб. Ось чому важливо, щоб тактичні операції виконувалися членами однієї, постійно діючої, слідчо-опе­ративної фупи, особливо в тих випадках, коли в складі тактичної операції значне місце займають оперативно-розшукові заходи.

Більшість вимог до проведення тактичних операцій (одночасність, несподі­ваність тощо) неможливо виконати без попередніх розрахунків сил і засобів, які повинні бути виділені для їх проведення. Без урахування цього факту криміна­лістичні рекомендації будуть недійсними. Не випадково в працях з теорії так­тичних операцій організації їх проведення приділяється велика увага.

У процесі організаційного забезпечення тактичних операцій важливо вра­ховувати, що для проведення деяких слідчих дій повинно бути виділено додат­ково кілька оперативних працівників (для проведення обшуку та затримання злочинця). Проведення деяких інших слідчих дій також доцільно при взаємодії

295

слідчого з оперативними працівниками (впізнання, відтворення обстановки і обставин події, очна ставка в умовах конфлікту між її учасниками). Необхідно передбачити й різку зміну слідчої ситуації (одержання свідчень про співучас­ників, нові епізоди злочину, місцезнаходження крадених речей і коштовностей тощо) та необхідне реагування на це. Для цього доцільно виділити резерв працівників. Швидкість реагування на ті чи інші зміни слідчої ситуації, можли­вість швидшого та більш ефективного використання одержаної доказової ін­формації залежать також від єдиного центру управління проведенням тактич­ної операції (в останні роки в органах внутрішніх справ для цієї мети утворю­ються так звані координаційні центри), наявності стійкого зв'язку між усіма учасниками.

Організовуючи проведення тактичних операцій, необхідно враховувати, що деякі заходи (обшук) можуть бути доручені працівнику дізнання, а інші по­винні виконуватися виключно слідчим (допит підозрюваного).

Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню раптовості та збере­ження таємниці слідства. Незважаючи на те, що сама тактична операція може проводитися за участю багатьох працівників органів внутрішніх справ і проку­ратури, в розробці тактики її проведення повинно брати участь лише обмеже­не коло осіб. Для інших, залучених до участі в проведенні тактичної операції, повинен готуватися комплект необхідних документів. Так, при проведенні ін­структажу перед обшуком старшому групи, виїжджаючому для цього, особли­во, якщо він недостатньо знайомий з матеріалами, в яких порушена кримі­нальна справа, доцільно дати такий комплект документів:

а) завдання на проведення обшуку, де необхідно вказати особу, в якої здійснюється обшук, її адресу, припущення, де ці предмети можуть знахо­дитися;

б) схему обшукуваного приміщення, садиби;

в) постанову на проведення обшуку;

г) бланки протоколу обшуку (з копіювальним папером), а також бланки ін­ших слідчих дій.

Під час інструктажу необхідно детально визначити дії кожного члена гру­пи у разі:

- виявлення цінностей;

- телефонного дзвінка;

- появи в приміщенні сторонніх осіб;

- тих чи інших формах прояву визнання своєї вини тощо.

Необхідно також обговорити з членами групи методи проникнення до об­шукуваного приміщення.

Продумана, добре організована і матеріально-технічне забезпечена так­тична операція дозволяє в значно коротший строк і з меншими витратами забезпечити вирішення завдань кримінального судочинства. Оволодіння на­виками розробки, проведення та організації тактичних операцій є необхідною складовою загальної професійної підготовки не тільки слідчого та оператив­ного працівника, але й керівників слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і прокуратури.

296