Основи екологічного права.

Які проблеми породжує розвиток промисловості, людства в цілому? Чи.и може загрожувати людству недостатня увага до збереження навколишнього середовища?

Нині проблема збереження навколишнього середовища є однією з глобальних проблем людства.

Для забезпечення охорони природи окремі держави, людство в цілому вживають різних заходів — економічних, політичних, технічних. Важливу роль можуть відіграти також і правові засоби забезпечення охорони та збереження навколишнього середовища. Саме тому в другій половині

XX ст. виникла й тепер розвивається нова комплексна галузь права — екологічне право, яке регулює суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). Нині ця галузь перебуває в процесі становлення.

Джерелами екологічного права є Конституція України, Земельний, Лісовий та Водний кодекси України, низка Законів України — «Про охорону навколишнього природного середовища*, «Про природно-заповідний фонд*, «Про охорону атмосферного повітря*, «Про тваринний світ*. Чимало положень екологічного права міститься і в інших нормативних актах України.

Ознайомтеся з конституційними нормами, які стосуються питань охорони навколишнього середовища, та спробуйте обірунтувати, чому саме ці положення включено до Конституції України.

З Конституції України

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

5) засади використання природних ресурсів (...).

2. Принципи охорони навколишнього природного середовища.

25 червня 1991 р. Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла закон «Про охорону навколишнього природного середовища*. У ньому було проголошено, що «Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання й відтворення природних ресурсів*.

У законі було закріплено основні принципи охорони навколишнього природного середовища. Насамперед проголошено, що при здійсненні будь-якої діяльності обов’язкове дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів. Вимоги екологічної безпеки при вирішенні будь-яких питань є пріоритетними. Передбачено, що екологічно безпечне природне середовище

має бути гарантоване, а заходи щодо ного охорони повинні мати запобіжний характер — тобто не ліквідовувати вже існуючу небезпеку, а запобігати її появі.

Проголошено принцип екологізації матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій. Закон передбачив збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних об’єктів і комплексів. При вирішенні будь- яких питань, які можуть вплинути на природу, обов’язковим є проведення екологічної експертизи. При цьому рішення повинні прийматися на основі гласності й демократизму, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища.

Закон установив принцип безоплатності загального та платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності, а також стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, Компенсацію шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У справі охорони навколишнього природного середовища встановлено принцип поєднання заходів стимулювання й відповідальності.

Закріплено також, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження її природними багатствами. У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну й приватну власність.

1.