Юридично захищені права.

Імплементація на національ­ному рівні. Задля того, щоб права, передбачені за міжнародною угодою, та контрольний механізм були справді ефективними, держави - учасниці зобов'язані імплементувати їх до національ­ного законодавства.

а) практичні та ефективні права. Висловлюючись загаль­новживаною термінологією Суду, права, передбачені ЄСХ(п), мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними й номінальними. Комітет наголосив на цьому у своєму першо­му рішенні по суті у справі International Commission of Jurists v. Portugal за скаргою № 1/1998 (п. 32): «Комітет нагадує, що метою та призначенням ЄСХ(п) як інструменту захисту прав людини є не тільки теоретичний [формальний. - С.5.] захист прав, й фактичний їх захист. Зважаючи на це, належне засто­сування ст. 7 не може бути досягнуто виключно за рахунок іс­нування відповідного законодавства, якщо воно ефективно не застосовується, а його застосування, в свою чергу, суворо не контролюється» [163];

б) колективні угоди та законодавство. У рішенні по суті у справі Confederation of Swedish Enterprise v. Sweden за скаргою № 12/2002 Комітет визначив співвідношення в національному законодавстві між колективними угодами, законодавством та ЄСХ(п) таким чином: «26.... ст. 5 (до речі ратифікована Укра­їною) має бути інтерпретована у світлі ст. І, яка містить такі положення:

1. Без шкоди для методів виконання зобов’язань, передба­чених у цих статтях, відповідні положення статей 1-31 частини II ЄСХ(п) виконуються за допомогою: а) законів або правил; b) угод між роботодавцями чи організаціями роботодавців та орга­нізаціями працівників; с) поєднання цих двох методів; d) інших відповідних засобів.

27. У результаті поєднання цих правил, у ситуації, коли по­ложення статті 5 реалізуються через угоди між роботодавцями чи організаціями роботодавців та організаціями працівників (пункт b ст. І), держава зобов’язана упевнитись, що такі угоди не суперечать чинному законодавству ані в частині норм, вмі­щених у таких угодах, ані шляхом процедур, через які вони ре­алізуються» [154];

в) фінансова участь держави. У рішенні по суті у справі Autism-Europe v. France за скаргою № 13/2002 (п. 53) Комітет визначив обов'язки держави у випадку, коли імплементація ЄСХ(п) потребує значних фінансових ресурсів: «У разі, якщо забезпечення певного права є виключно складним та вимагає значних фінансових ресурсів, держава-учасниця має вжити за­ходів, які дозволять досягнути цілей ЄСХ(п) у розумний строк, з поступовим прогресом до вичерпного виконання із залучен­ням максимально доступних ресурсів. Держави-учасниці ма­ють бути максимально завбачливими щодо впливу перетворень на найбільш уразливі групи населення, а також на інших осіб, особливо членів сімей, на яких лягає найбільше навантаження у разі інституційних прорахунків [148]».

Імплементація у судову практику. Застосування ЄСХ(п) на­ціональними судами є новим етапом розвитку цього документа, який усіляко заохочується. Комітет визначив свою роль у цьому процесі, як звичайно, у власних рішеннях і висновках. У вже згаданому рішенні по суті у справі «Confederation of Swedish Enterprise v. Sweden за скаргою № 12/2002 (п. 42) Комітет вста­новив, що «національні суди мають вирішувати справи у світлі принципів, вироблених Комітетом з певного питання, або ж за­конодавець може уповноважити суди використовувати ЄСХ(п) при прийнятті рішень».

У контексті процедури національних доповідей він зазна­чив, що «у своїх попередніх висновках Комітет перевіряв відпо­відність принципів пропорційності та справедливості у справах Федерального трудового суду [Німеччини. - С.5.] щодо страйків тим принципам, які вироблені Комітетом (зокрема, у рішенні по суті у справі Confederation of Swedish Enterprise v. Sweden (п. 43)). Комітет взяв на себе обов'язок перевірити, чи національні суди діють розумно і, зокрема, чи їх втручання не порушує суті права на страйк, позбавляючи таке право ефективності» [295].