Загальне поняття й ознаки об'єктивного юридичного права

Об'єктивне юридичне право - це система формально обов'язкових загальних правил фізичної поведінки, які вста­новлені чи санкціоновані (схвалені) державою (або об'єд­нанням держав), виражають загальносоціальні інтереси, а також інтереси насамперед домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства (або групи суспільств у світі), спрямовані на врегулювання суспільних відносин та забезпе­чуються організаційною, ідеологічною і, за необхідності, при­мусовою діяльністю держави (або об'єднань держав).

У наведеній дефініції відображено два можливі шляхи формування об'єктивного юридичного права. Перший полягає у тому, що у певному суспільстві відповідна держава є первинним, початковим «автором», творцем виникнення юридичного зага­льного правила поведінки, діяльності - юридичної норми. Йдеться про ситуацію, коли до цього волевиявлення держави такого правила поведінки взагалі не існувало у суспільстві (на­приклад, правила про сплату податків державі). У другому ж випадку йдеться про ситуацію, коли загальне правило поведінки певного змісту існувало ще й до державного волевиявлення з цього питання (наприклад, певна звичаєва або ж моральна норма). Але на якомусь етапі розвитку суспільства держава з певних причин схвалює таке правило і робить його формально обов'язко­вим, забезпечуючи його здійсненність специфічними засобами.

В якому сенсі таке явище є об'єктивним, раніше було вже роз'яснено; в якому ж розумінні воно є явищем юридичним - про це вже теж ішлося (Тема 2). Та, крім цього, слід відповісти ще й на таке, дуже важливе, питання: чому для позначення державних формально обов'язкових норм упродовж усієї історії державно-організованого суспільства використовується саме термін «право», а не якийсь інший?

Цей факт, як видається, можна пояснити передовсім заці­кавленістю будь-якої держави в тому, щоб встановлені чи сан­кціоновані нею правила поведінки сприймались усіма суб'єк­тами суспільства, як дещо правильне, праведне, правдиве, спра­ведливе.

Що ж стосується такої ознаки норм об'єктивного юридич­ного права, як їхня формальна обов'язковість, то вона полягає у тому, що вони повинні виконуватися усіма без винятку суб'єктами, чию поведінку (діяльність) вони регулюють - неза­лежно від того, чи погоджується якийсь із них з цими правила­ми. І, нарешті, загальність (нормативність) таких правил озна­чає, що їхня чинність, регулятивна дія поширюється на певний вид суб'єктів, які персонально не визначені.

Втім, об'єктивне юридичне право - це лише один із різно­видів соціальних норм, закономірно існуючих і функціонуючих у соціально неоднорідному суспільстві.

Соціальна норма - це зумовлене об'єктивними законо­мірностями правило фізичної поведінки (діяльності) суб’єкта, яке має загальний характер, виражає волю пев­ної частини або ж усього суспільства і забезпечується різ­номанітними засобами соціального впливу.

Загальний характер такого правила полягає в тому, що воно розраховане, знову ж, не на одиничну ситуацію, а на пев­ний вид ситуацій, вид суспільних відносин.

Соціальні норми класифікуються таким чином:

1) за їхнім ґенезисом, тобто за джерелом і способом утво­рення -

- моральні;

- юридичні (правові);

- корпоративні (норми громадських об'єднань);

2) за сферою суспільних відносин, що ними регулюються -

- економічні;

- політичні;

- культурні;

- побутові;

- сімейні тощо.

Для кращого усвідомлення сутності і специфіки соціаль­них норм, встановлених чи санкціонованих державою (система яких становить об'єктивне юридичне право), їх потрібно порі­вняти з: а) тими нормами, що колись існували у соціально од­норідному суспільстві, і б) нормами, що існують у соціально неоднорідному, державно-організованому суспільстві водно­час, «паралельно» з таким правом.

Ознаки, які відрізняють юридичні норми від норм по­ведінки у первісному, соціально однорідному суспільстві

Юридичні норми:

1) юридичні норми виникають внаслідок встановлення чи санкціонування державою;

2) виражають волю домінуючої частини суспільства;

3) зазвичай розмежовують права й обов'язки;

4) забезпечуються, крім інших засобів, ще й державним примусом, включаючи і фізичний.

Норми поведінки у первісному суспільстві:

1) виникають внаслідок поширення у свідомості членів суспільства;

2) виражають волю всіх членів суспільства;

3) зазвичай не відрізняють прав від обов'язків;

4) забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням суб'єктів, а також засобами громадського впливу.

Ознаки, які відрізняють юридичні норми від інших соціальних норм у соціально неоднорідному, державно- організованому суспільстві

Юридичні норми:

1) виникають лише тоді, коли формується держава;

2) встановлюються або санкціонуються державою;

3) виражають волю насамперед домінуючої частини суспі­льства;

4) утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, тобто сис­тему;

5) існують у кожному соціально неоднорідному суспільстві лише як одна (єдина) система таких норм;

6) формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'язків;

7) зазвичай є формально визначеними за змістом;

8) мають наперед визначені певні форми зовнішнього виразу;

9) мають точно визначені межі поширення їхньої обов'яз­ковості;

10) забезпечуються, крім інших засобів, ще й державним примусом, включаючи фізичний.

Інші соціальні норми:

1) виникають у будь-якому, зокрема додержавному, суспіль­стві;

2) встановлюються або санкціонуються іншими (не дер­жавними) суб'єктами суспільства;

3) виражають волю різних частин суспільства;

4) можуть не бути внутрішньо узгодженими, не мати влас­тивостей системи;

5) існують у кожному суспільстві у вигляді кількох віднос­но самостійних, деколи неоднозначних, систем;

6) виражені не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, декларації;

7) нерідко позбавлені змістовної формальної визначеності;

8) можуть виражатися у будь-яких, навіть наперед не фіксованих формах;

9) межі їхньої обов'язковості не завжди формально визна­чені;

10) забезпечуються тільки внутрішнім переконанням, звичкою або засобами громадського впливу.

Своєрідною системою соціального регулювання є сис­тема таких правил діяльності, які встановлені або санкціо­новані кількома державними чи міждержавними (міжнарод­ними) організаціями, виражають їхню узгоджену волю і спрямовані на регулювання їхніх відносин між собою, а та­кож з іншими суб'єктами. Для позначення поняття, яке відо­бражає такий феномен, теж використовується термін «пра­во» (міжнародне публічне право, міжнародне приватне пра­во). Специфіка цього феномена досліджується наукою між­народного права, яка спирається на положення загальної теорії права і держави.

Крім соціальних, існують також інші різновиди норм фі­зичної поведінки, зокрема правила технічні (нормативи пово­дження з технікою), фізіологічні (біологічні), медичні, еколо­гічні, агрономічні тощо. Зачіпаючи у багатьох випадках інте­реси людей, їхніх спільнот, об'єднань, вони, внаслідок цього, набувають певного соціального значення, а тому нерідко «озброюються» відповідними засобами соціального контролю і забезпечення, а отже, функціонують як норми соціальні.

Від різноманітних правил фізичної поведінки (вчинків) суб'єктів слід відрізняти правила інтелектуальної (розумової, теоретичної, духовної) діяльності, наприклад, правила з'ясу­вання, розуміння, інтерпретації (тлумачення), правила логіч­них чи математичних операцій, правила ауто-психотренінгу (медитації).

Нарешті, не слід забувати, що на поведінку людини, діяль­ність інших суб'єктів суспільного життя впливають не тільки (а зрештою, й не стільки) різноманітні соціальні норми, а й регу­лятори ненормативні (наприклад, твори мистецтва, художня та публіцистична література), внутрішньопсихічні явища (емоції, підсвідомість, інтуїція, сумління, переконання, вірування та ін.), природничі феномени (біоенергетичні фактори, фізіологі­чні потреби, інстинкти, вроджені рефлекси та ін.).

Одним із таких регуляторів, безпосередньо пов'язаних із об'єктивним юридичним правом, є й юридична свідомість.

2.