Перспективи розвитку та підвищення ефективності контрольного механізму ЄСХ(п).

Критичні зауваження щодо ефективності контрольного механізму ЄСХ(п) не є новими. Де­кілька років тому їх змістом були: складна та повільна процеду­ра, невизначеність у повноваженнях між Комітетом та Урядо­вим комітетом, відсутність участі соціальних партнерів у контр­ольних процедурах, відсутність значних політичних санкцій за невиконання рішень [281, с.

Підставність таких зауважень підтверджують дослідження практики функціонування згаданого механізму загалом. На­приклад, повний цикл звітування (включаючи звіти держав за «обов’язковими» та «необов’язковими» статтями ЄСХ(п), ухва­лення висновків Комітетом, розгляд звітів Урядовим комітетом та ухвалення рекомендацій КМ) триває близько 10 років. Та й «потрійна» структура механізму ухвалення кінцевого рішення сама по собі є інституційно повільною.

Дослідник соціально-економічних прав Ф. Алстон заува­жує, що готуючи свої документи, Комітет не використовує аль­тернативних джерел інформації, наприклад своїх соціальних партнерів [281, с.62].

З огляду на це, шляхами підвищення ефективності контр­ольного механізму ЄСХ можуть бути:

• більш інтенсивна імплементація ЄСХ (ЄСХ(п)) у націо­нальне законодавство та практику;

• залучення соціальних партнерів (національних громад­ських організацій) до контрольного механізму шляхом складан­ня ними «альтернативних» звітів, їхнього контролю за виконан­ням рекомендацій;

• тісна співпраця та зближення з іншими основними міжна­родними організаціями у цій сфері, зокрема, з Міжнародною Орга­нізацією Праці та ЄС; вироблення та використання єдиних підхо­дів і принципів у галузі соціальних та економічних прав людини;

• спрощення складної системи контрольного механізму ЄСХ (ЄСХ(п)) через удосконалення процедури національних доповідей, вироблення чітких і доступних для широких верств підходів і принципів прецедентного права, доведення до відома громадськості рішень Комітету з метою посилення контролю за їх виконанням, прискорення комунікацій між суб’єктами контр­ольного процесу (на сьогодні вжито конкретних заходів у цьо­му напрямі, а саме: змінено принцип формування національних доповідей, складено дайджест прецедентного права Комітету);

• розвиток процедури колективного оскарження як ефек­тивного інструменту захисту соціально-економічних прав.

Отже, контрольний механізм ЄСХ (ЄСХ(п)) є унікальним, ефективним засобом міжнародного захисту соціальних та еконо­мічних прав, який протягом останніх років стрімко розвивається (у тому числі під впливом діяльності Суду).

Акти Комітету не підлягають оскарженню та мають озна­ки прецеденту. Правові позиції, викладені як у висновках, так і в рішеннях Комітету, поширюються на усі держави - учасниці, причому імплементацію цих позицій активно здійснює Комітет у процесі процедури моніторингу національних доповідей, яка поширюється, серед іншого, й на судову практику держав.

Хоча рішення та висновки Комітету не мають обов’язкової юридичної сили у класичному (нормативістському) значенні, однак механізм контролю за їх виконанням, а також елементи примусу (зокрема політичного) роблять їх невиконання вкрай важкою справою. Тим більше, що Комітет заохочує та широко практикує підхід поступового досягнення державою у галузі певного права того становища, яке відповідає ЄСХ (ЄСХ(п)).

У майбутньому, ЄСХ (ЄСХ(п)) буде дедалі ширше застосо­вуватись на національному рівні як носіями відповідних прав у процесі їх реалізації, так і судами як джерела права. Необхідно ще раз наголосити на важливості прецедентного права Комітету як невід’ємної частини механізму ЄСХ (ЄСХ(п)) усіх суб’єктів правозастосування. Україні також слід вести підготовку до при­єднання до процедури колективного оскарження.

На міжнародному рівні може стати можливим приєднання ЄС до механізмів ЄСХ(п) та її використання в праві ЄС загалом та у практиці Європейського суду справедливості зокрема.

2.3.