Цивільні особи мають бути захищені від необхідності покидати свої домівки, тобто бути переміщеними.

Переміщення являє собою обмеження свободи пересування та права на вільний вибір місця проживання (див. Розділ «Пра­ва, пов'язані із свободою пересування»).^[54] У деяких випадках сам факт пере­міщення може розглядатися як міжнародний злочин.

Мінімально необхідні елементи державного регулювання:

Визнати право на свободу від примусового (свавільного)* переміщення.

Визнати примусове (свавільне) переміщення злочином за національним зако­нодавством таким чином, щоб воно прирівнювалося до злочину проти людя­ності або військових злочинів у відповідності до Римського статуту.

Запровадити каральні та адміністративні заходи для забезпечення дотриман­ня відповідних норм міжнародного гуманітарного права, зокрема правил ве­дення військових дій, розмежування між цивільними особами і комбатантами, а також цивільними і військовими цілями.

В автентичному англійському тексті у назві цього розділу та за його текстом вживається словосполу­чення «arbitrary displacement», що у буквальному перекладі означає «свавільне переміщення». Термін «arbitrary» (свавільний) підкреслює, що примусове переміщення допускається у виключних випад­ках, коли воно переслідує легітимну мету, є необхідним у демократичному суспільстві, пропорційним та відбувається з дотриманням балансу публічних та приватних інтересів. Разом з тим чинне законо­давство України використовує терміни «вимушене переміщення» та «примусове переміщення». Від­повідно, в цьому розділі вживаються всі вищезазначені терміни, хоча автори визнають, що належна термінологія може стати предметом окремого аналізу у подальших дослідженнях.