Особливості контрольного механізму ЄСХ(п).

Міжна­родний механізм контролю за дотриманням ЄСХ(п) реалізу­ється нині у формі двох процедур: 1) моніторинг, заснований на національних доповідях і 2) розгляд колективних скарг (що­правда, на сьогодні Україна не приєдналася до Протоколу, який запровадив означену процедуру, що її визнали обов'язковою для себе 14 держав - учасниць ЄСХ(п)).

З 2007 року запроваджено нову систему представлення до­повідей державами-учасницями. Усі статті ЄСХ(п) поділено на чотири тематичних блоки («Зайнятість, навчання та рівні мож­ливості», «Здоров'я, соціальне страхування та захист», «Трудо­ві права», «Діти, сім'ї, мігранти»). Щодо ратифікованих статей кожного з таких блоків держава-учасниця звітує кожного року протягом чотирьох років підряд. Доповідь має бути представ­лена до 31 жовтня поточного року і висновок щодо неї Комітет ухвалює до кінця року наступного. У такому висновку викла­дається правова оцінка відповідності національного законо­давства і практики зобов’язанням за ЄСХ(п), у процесі обґрун­тування якої Комітет якраз і тлумачить норми цього договору, конкретизує відповідні оцінні поняття.

Оскільки Україна у 2009 році має представити доповідь про виконання третього блоку статей ЄСХ(п) протягом 2006-2008 років, видається доцільним виокремити певні особливості та принципи правозастосовної діяльності Комітету, які варто було б враховувати при підготовці такої доповіді.

Насамперед, аналізуючи стан відповідності законодавства і практики держави-учасниці щодо певного положення ЄСХ(п), Комітет, керуючись, з-поміж іншого, критерієм ефективності, розглядає стан впровадження ЄСХ(п) на таких рівнях: 1) нор­мативний (законодавство, колективні та інші угоди); 2) судо­вий (будь-які судові рішення щодо відповідного положення); 3) практичний (будь-яка фактична інформація, яка дає змогу оці­нити обсяг застосування відповідного положення, а також сту­пінь фінансової участі держави у його реалізації).

Протягом багатьох років Комітет виходив з того, що для об­меження певного права достатньо закріплення такої можливос­ті у самій ЄСХ (ЄСХ(п)).

Хоча акти Комітету не мають обов’язкової юридичної сили у класичному (нормативістському) значенні, однак механізм контролю за їх виконанням, а також елементи примусу (зокре­ма політичного) роблять невиконання їх державою вкрай неба­жаним. Однак, зважаючи на те, що для досягнення у державі- учасниці становища, яке відповідає ЄСХ(п), у більшості ви­падків необхідно залучати значні фінансові ресурси, а також проводити довготривалі реформи, Комітет заохочує та широко практикує підхід поступового досягнення державою таких по­казників у забезпеченні певного права, які свідчать про відпо­відність національного законодавства і практики приписам цьо­го міжнародно-правового договору.

3.2.