Приєднання України до ЄСХ(п) неабияк актуалізує пробле­ми тлумачення змісту закріплених нею прав.

Враховуючи, що формулювання більшості приписів ЄСХ(п) є максимально ши­рокими та «гнучкими», містять чимало оцінних понять, перед­бачають широкий простір розсуд національних правозастосов- них органів, особливого значення набуває вироблення правил їх інтерпретації.

Правильне тлумачення норм ЄСХ(п) (а отже, й визначен­ня можливостей держави щодо обмеження окремих положень ЄСХ(п)) особливо важливе для України, оскільки порушення приписів цього міжнародного договору є підставою для нега­тивних висновків Комітету (а за умови приєднання до Додат­кового протоколу 1995 року - й рішень) чи резолюцій Комітету міністрів РЄ.

Отже, досліджувана проблема є актуальною для української держави як доповідача у межах процедури національних допо­відей, а також як потенційного відповідача у межах процедури колективних скарг (за умови приєднання до останньої). Крім того, норми ЄСХ(п), більшість з яких є у Конституції України, є частиною національного законодавства, а тому підходи Комі­тету до тлумачення цих норм можуть виявитися корисними для здійснення правосуддя в Україні.

Загалом проблему інтерпретації юридичних норм з питань прав і свобод людини досліджували як вітчизняні науковці (С.С. Алексєєв, М.С. Бондар, О.В. Грищук, М.І. Козюбра, В.Є. Мармазов, П.М. Рабінович, С.Є. Федик, С.В. Шевчук та ін.), так і зарубіжні (Ж.-Ф. Аканджі-Коме, Ф.Алстон, Р. Брілла, Г Горі, Д. Гом'єн, Л. Зваак, Д. Харріс та ін.).

Свою увагу дослідники зосереджують на вивченні інтер- претаційної діяльності Суду як органу, який здійснює тлумачен­ня Конвенції. Оскільки офіційною позицією РЄ є те, що Кон­венція і ЄСХ(п) є складовими загальноєвропейського механізму захисту прав і свобод людини, а факт захисту Судом окремих економічних і соціальних прав людини не викликає заперечень [28].

Проте існує потреба у комплексному (з урахуванням прак­тики Суду) дослідженні основних принципів і способів тлума­чення, які Комітет використовує у своїй діяльності, їх впливу на правозастосовну діяльність, спрямовану на захист прав за ЄСХ(п) як прав власне юридичних.

На думку П.М. Рабіновича та С.Є. Федика, процес тлума­чення норм Конвенції підпорядкований системі взаємозалеж­них принципів, які є визначальними в інтерпретації цих норм, «управляють» даним процесом. Це принципи пропорційності тлумачення (забезпечення справедливого балансу між інтер­есами особи, з одного боку, та інтересам суспільства (держави) - з іншого); ефективності (забезпечення ефективного захисту прав людини); забезпечення певної свободи національного роз­суду; автономності (автономного тлумачення міжнародними органами юридичних норм щодо прав і свобод людини) [144, с. 24].

С.В. Шевчук зауважує, що окрім загальних принципів тлу­мачення міжнародних договорів, викладених у статтях 31-33 Ві­денської конвенції, додатково слід враховувати такі принципи: необхідності спеціального динамічного тлумачення; врахуван­ня головних об'єктів і цілей тлумачення (ними є «плюралізм, терпимість та відкритість мислення», «верховенство права» з «доступом до судів», а також свобода вираження поглядів); правової визначеності; принцип stare decisis, або судового пре­цеденту [274, с. 95-100].

В.І. Манукян, погоджуючись з тезою про необхідність тлу­мачення Конвенції згідно з принципами, викладеними у Ві­денській конвенції, додатково виокремлює такі принципи тлу­мачення: предмета та мети Конвенції; «публічного порядку в Європі» [90, с. 21-33].

Дж. МакБрайд додатково виділяє принципи: цільової зорі- єнтованості, мінімальних гарантій, двомовності, самостійної оцінки (розсуду) [88].

Отже, незважаючи на певний плюралізм думок, змішуван­ня деякими авторами принципів і способів тлумачення, означе­ні підходи дають змогу підійти до дослідження принципів тлу­мачення юридичних норм щодо соціально-економічних прав людини Комітетом у певному сенсі «озброєним».