Окрім того, що ЄСХ(п) є частиною національного законо­давства України та підлягає застосуванню, зокрема прямому, усіма правозастосовними органами, у тому числі судами, слід наголосити ще й на використанні цього міжнародного договору як аргументу для обґрунтування, мотивації рішень Конститу­ційного Суду України.

Конституційний Суд України відіграє важливу роль у забез­печенні економічних і соціальних прав людини, зважаючи на безсистемність, суперечливість, дублювання, прогалини, вели­ку кількість відсильних норм, які є типовими недоліками право­вого регулювання відносин у галузі соціального забезпечення [266, с.

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

відповідно до Конституції України потребують додаткових гарантій держави у соціальному захисті і перебувають на вій­ськовій чи іншій державній службі, працівники міліції, служби безпеки, прокуратури, охорони державного кордону, податкової міліції, Управління держаної охорони, Державного департамен­ту України з питань виконання покарань тощо;

отримують державну допомогу, пенсію і заробітну плату, розмір яких є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму;

є ветеранами органів внутрішніх справ і членами їх сімей тощо;

працюють у наукових установах або за контрактом; здобувають освіту;

потребують медичної допомоги.

Такі рішення Конституційного Суду України спрямовані на справедливе та врівноважене регулювання суспільних від­носин, зобов’язують державу гарантувати малозабезпеченим особам гідне існування і не спрямовані на усунення будь-якої нерівності в соціальних відносинах, на «зрівнялівку» в усіх ви­падках [266, с. 113].

Єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні ще до ратифікації застосовував ЄСХ(п) у своїх рішеннях. Так, у пунк­ті 4 рішення Конституційного Суду України у справі щодо офі­ційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Кон­ституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу), ухваленого 29 травня 2002 року, зазначено, що у процесі дослідження конституційного припису «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медич­на допомога надається безоплатно» зміст медичної допомоги з’ясовувався Конституційним Судом України з огляду, зокре­ма, на відповідні положення ЄСХ(п), підписаної у Страсбурзі 3 травня 1996 року (статті 11-13) [111].

Ставши частиною національного законодавства ЄСХ(п) продовжує «збагачувати» мотивацію Конституційного Суду України. Так, у частині 2 пункту 3.2 одного з останніх рішень Конституційного Суду України у справі про соціальні гарантії, ухваленого 9 липня 2007 року, констатується, що «принципи со­ціальної держави втілено також у ратифікованих Україною між­народних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціаль­ні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечен­ня, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо» [114].

Крім того, Конституційний Суд України виклав низку засад- ничих положень, які визначають статус соціально-економічних прав в Україні як невід’ємних, невідчужуваних і рівних з ін­шими групами прав. Так, у згаданому рішенні зазначено, що у Конституції України Україну проголошено демократичною, со­ціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найви­щою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності дер­жави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті но­вих законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Орган конституційної юрисдикції також дотримується кон­цепції людської гідності як основи, джерела прав людини, про що згадується майже у 20 його рішеннях з різноманітних пи­тань.