Принципи тлумачення ЄСХ(п). Принцип фундамен­тальної єдності усіх груп прав.

Неподільність усіх груп прав людини є основним «гаслом» будь-якого дискурсу щодо цього предмета, політичного чи доктринального, на регіональному та міжнародному рівнях. Офіційна позиція ООН, окреслена ще у З ДНЯ та підтверджена в її численних резолюціях, поля­гає у тому, що усі групи прав є універсальними, невід’ємними, взаємозалежними та взаємопов’язаними.

Натомість, практика Комітету доводить протилежне. Пере­конливим підтвердженням цього є визначення, запропонова­не Комітетом у рішенні по суті у справі European Roma Rights Center v. Greece від 8 грудня 2004 року за заявою № 15/2003 (пар. 24), а саме: «Право на житло уможливлює виконання багатьох інших прав - разом громадянських та політичних та економічних, соціальних та культурних» [160]. Отже, у своїй правотлумачній діяльності цей орган, насамперед виходить із принципу фундаментальної єдності усіх груп прав, із тієї по­зиції, що усі права людини потребують однакового юридичного захисту, оскільки є взаємозалежними та взаємопов’язаними.

Так, у першій справі, яку Комітет розглянув за новою про­цедурою колективних скарг, Міжнародна комісія юристів зви­нуватила Португалію у порушенні статті 7(1) ЄСХ(п) (ратифі­кована Україною), яка встановлює жорсткі обмеження на пра­цевлаштування дітей до 15 років. Відповідач, не заперечуючи факту зайнятості великої кількості дітей до 15 років переваж­но у сімейному бізнесі, наголосив, що державою прийняті ви­черпні законодавчі акти, які передбачають означену заборону, а також було інтенсифіковано адміністративні заходи з метою підвищення ступеня контролю через інспекції місця праці та програми дій.

Принцип єдності усіх груп прав людини знаходить про­яв й при захисті Комітетом тих прав, які зазвичай відносять до прав громадянських і політичних. Так, право на свободу від примусової чи обов'язкової праці, передбачене, зокрема, у статті 4 Конвенції, Комітет захистив у спосіб, який якнай­краще ілюструє зазначений принцип. Так, у рішенні по суті у справі Quaker Council for European Affairs v. Greece від 25 квіт­ня 2001 року за скаргою № 8/2000 (пар. 25) Комітет дійшов такого висновку: незважаючи на те, що визначення потреби у обов’язковій військовій службі та її тривалості є виключ­ною справою держав, встановлення тривалості альтернатив­ної невійськової служби довшої, ніж обов’язкової військової служби, ставить під сумнів відповідність статті 1 ЄСХ(п) (ра­тифікована Україною) з огляду на позбавлення таких осіб пра­ва заробляти на життя працею, яку вони вільно обрали. Для того, щоб положення в державі відповідало приписам ЄСХ(п), строк альтернативної служби не може значно перевищувати строк служби військової. Комітет не визначив точної допус­тимої тривалості перевищення такого строку, але витлумачив, що «зазвичай, якщо тривалість альтернативної служби більш ніж наполовину перевищує тривалість військової служби, то таке перевищення є значним» [167].

Керуючись у своїй діяльності означеним принципом, Комі­тет використовує засадничі положення статей 3 (жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню) та 8 (право на повагу особистого і сімейного життя) Конвенції при тлумаченні статті 17 ЄСХ(п) (ратифікована Україною).

Означений принцип Комітет використовує і в межах про­цедури моніторингу національних доповідей. Так, тлумачення багатьох положень ЄСХ(п) було розширено за межі традиційної сфери економічних і соціальних прав. Як зазначалося, навіть ще до рішення Суду у справі Мазурек проти Франції від 1 лютого 2000 року Комітет дійшов висновку про невідповідність стано­вища у Франції зі спадкових прав дітей народжених у шлюбі та поза шлюбом приписами статті 17 ЄСХ(п) [289; 290; 302].

Про універсальність цього принципу свідчить те, що Комі­тет розширив зміст положень ЄСХ(п) за рахунок екологічних прав, прав «третього» покоління. Зокрема, Комітет витлумачив положення пункту 1 статті 11 ЄСХ(п) (ратифікована Україною)

- «усунути, у міру можливості, причини слабкого здоров'я» - як обов'язок держав ратифікувати Кіотський протокол і вжити ефективних заходів для захисту його цілей [292].

Процес «збагачення» змісту соціальних прав за рахунок прав «першого» покоління характерний для діяльності Коміте­ту такою ж мірою, як для Суду процес зворотний. Так, дослід­ники ЄСХ(п) підкреслюють використання Судом означеного принципу тлумачення у своїй практиці [280, с. 91-92]. Зокре­ма, Суд у рішенні, ухваленому у справі Ейрі проти Ірландії 9 жовтня 1979 року, зазначив, що хоча Конвенція закріплює, в основному, громадянські та політичні права, багато з них у про­цесі реалізації набувають ознак і ведуть до наслідків соціально- економічного характеру. Тому Суд вважає, що якщо тлумачення Конвенції може торкнутися й соціально-економічної сфери, то це ще само по собі не повинно бути вирішальним аргументом проти такого тлумачення; жорсткої межі між цією сферою та змістом Конвенції нема.

Отже, принцип фундаментальної єдності усіх груп прав є провідним у діяльності Комітету. З одного боку, базуючись на засаді неподільності усіх груп прав людини, він надає мож­ливість доповнити певними властивостями прав «першого» покоління соціально-економічні права (зокрема, можливість державного захисту таких прав кожного індивіда); а з іншого,

- уможливлює захист деяких громадянських прав, а подекуди й політичних, через захист соціально-економічних прав, закрі­плених ЄСХ(п). Означений принцип безпосередньо пов'язаний із застосовуваними Комітетом еволюційним та цільовим спосо­бами тлумачення, а також слугує однією із основних детермі­нант розширювального тлумачення «за обсягом».