А. Міжнародно-правова база

У Керівних принципах з питання переміщення осіб всередині країни зазначено, що на державну владу покладається «основний обов'язок і відповідальність за надання захисту та гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним осо­бам, які перебувають під її юрисдикцією».^[588] Принцип 25 Керівних принци­пів ООН підтверджує цей загальний принцип та далі, у пункті 2, наголошує на тому, що:

Міжнародні гуманітарні організації та інші відповідні сторони мають право пропонувати свої послуги для надання допомоги ВПО.

Внаслідок цього правового зобов'язання держав «всі відповідні органи вла­ди забезпечують і полегшують вільне транспортування гуманітарної допо­моги і гарантують особам, які займаються наданням такої допомоги, швид­кий і безперешкодний доступ до ВПО».^[590] Таким «особам, що займаються наданням гуманітарної допомоги, їхнім транспортним засобам та вантажам забезпечується недоторканність і захист. Вони не повинні зазнавати випад­ків нападу на них або інших актів насильства».^[591] Будь-яка гуманітарна до­помога надається відповідно до принципів гуманності та неупередженос­ті і без будь-якої дискримінації.^[592] У зв'язку з цим гуманітарна допомога для ВПО «не повинна використовуватися не за призначенням, зокрема з полі­тичних або військових міркувань».^[593]

На додаток до цих загальних принципів, що регулюють співпрацю з міжнарод­ною спільнотою в питанні надання гуманітарної допомоги, Керівні принци­пи також передбачають необхідні для цього норми щодо конкретних заходів.

206 Принцип 16(2) наголошує на тому, що відповідні органи влади повинні співп­

рацювати з компетентними міжнародними організаціями у питанні з’ясування долі і місцезнаходження ВПО, що вважаються зниклими безвісти, крім того, вони повинні інформувати близьких родичів про хід пошуків і повідомляти їх про будь-які отримані результати.⁵⁹⁴ Компетентні органи відповідно до Прин­ципу 17(3) заохочують діяльність гуманітарних організацій, що беруть участь у вирішенні завдань із возз’єднання родин, і співпрацюють з ними»⁵⁹⁵ (див. та­кож розділ про сімейне життя). Принцип 30 підтверджує зобов’язання з боку влади забезпечити і полегшити «міжнародним гуманітарним організаціям та іншим відповідним сторонам» оперативний і безперешкодний доступ до ВПО з метою сприяння їхньому переселенню і реінтеграції.⁵⁹⁶

Дотримання цих правових зобов’язань щодо співпраці з міжнародною спіль­нотою з метою забезпечення того, щоб ВПО отримали захист, підтрим­ку та вирішення їхніх питань, розглядається як показник національної від­повідальності стосовно вирішення питань внутрішнього переміщення.⁵⁹⁷ До практичних заходів, що демонструють таку співпрацю, входить скасуван­ня владою вимог для транзитних, в’їзних та виїзних віз для співробітників гу­манітарних організацій, які офіційно виконують свої обов’язки, зведення до мінімуму митних перевірок та вимог до документації, а також скасування будь-яких інших застосовних мит або обмежень на експорт, транзит або ім­порт предметів і обладнання першої необхідності.⁵⁹⁸

Іншим важливим способом, за допомогою якого уряди країн можуть проде­монструвати співробітництво з міжнародним співтовариством, є запрошен­ня до країни спеціальних експертів з питань ВПО і прав людини, наприклад Спеціального доповідача з питань про права людини внутрішньо переміще­них осіб та Верховного комісара Ради Європи з прав людини. Такі візити можуть зіграти важливу роль у сприянні діалогу щодо ситуації з ВПО, під­вищенні національної обізнаності про проблеми, з якими стикаються ВПО, стимулюванні уряду прийняти або покращити політики і програми для ефективного вирішення проблем внутрішнього переміщення і зміцненні сильних зв’язків між органами влади та міжнародною спільнотою, громадян­ським суспільством, а також із самими ВПО.⁵⁹⁹

⁵⁹⁴ Див. також Пояснення до Керівних принципів, С. 71.

⁵⁹⁵ Див. також Пояснення до Керівних принципів, С. 76.

⁵⁹⁶ Керівні принципи з питання про переміщення осіб всередині країни, Принцип 30. Див. також Пояснення до Керівних принципів, С. 140-141.

⁵⁹⁷ Параметри відповідальності національної влади, С. 24-26.

⁵⁹⁸ Керівництво для законодавців та високопосадовців, С. 63.

⁵⁹⁹ Параметри відповідальності національної влади, С. 25.