<<
>>

А. Міжнародно-правова база

У Керівних принципах з питання переміщення осіб всередині країни надано ви­значення внутрішньо переміщених осіб, яке отримало широке міжнародне визнання. Згідно з Керівними принципами:

«[...] внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або гру­пи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця прожи­вання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характе­ру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів».[39]

У визначенні поняття «внутрішньо переміщеної особи» зроблено акцент на двох фундаментальних елементах: (1) примусовий або будь-яким іншим чи­ном недобровільний характер переміщення; та (2) факт того, що таке пе­реміщення відбувається в межах державних кордонів.[40] Якщо говорити про перший елемент, який стосується характеру переміщення, то у визначенні зазначено декілька можливих причин для такого переміщення, хоча перед­мова «зокрема» вказує на те, що цей перелік не є вичерпним.

Також, як за­значено у визначенні, особи можуть вважатися внутрішньо переміщеними як в результаті зазначених факторів, так і з метою уникнення їхніх наслід­ків. Щодо другого елементу переміщення, який стосується того, що воно має відбуватися в межах кордонів конкретної держави, де переміщені осо­би отримують притулок, то в Поясненні до Керівних принципів зазначено, що це потрібно сприймати в «широкому сенсі». Зокрема, цю вимогу буде до­тримано навіть у випадку, якщо переміщені особи, які змушені пересувати­ся транзитом через територію сусідньої держави з метою отримання досту­пу до безпечної частини власної країни, спершу відправились за кордон, а потім повернулися (добровільно або примусово) до власної країни, але не можуть повернутися до звичного місця проживання у зв'язку з причинами, зазначеними у визначенні; або добровільно поїхали до іншої частини влас­ної країни, але не можуть повернутися додому, оскільки події, які сталися за їхньої відсутності роблять таке повернення неможливим або необґрунтова- ним.[41] Останній описаний сценарій, що стосується осіб, які тимчасово поки­нули місце постійного проживання (наприклад, з метою навчання, тимчасо­вого працевлаштування, подорожі тощо), але не можуть повернутися додо­му через обставини, зазначені у визначенні поняття ВПО, є аналогічним до поняття «біженець за місцем знаходження» (sur place), визначеного у між- 25 народних договорах, які стосуються біженців.

Слід відзначити, що ані міжнародне визначення «внутрішньо переміщених осіб», яке закріплено у Керівних принципах, ані самі принципи не оперують таким поняттям як «громадянство».

Негромадяни та іноземці також мо­жуть вважатися внутрішньо переміщеними особами, за умови якщо вони пе­ребувають у певній країні не просто транзитом, а більш-менш постійно, тоб­то вони, як зазначено у визначенні, будуть «змушені покинути свої будин­ки або звичні місця проживання».[42] Тому такі категорії переміщених осіб будуть розглядатися як ВПО: внутрішньо переміщені громадяни зазначеної країни; переміщені особи без громадянства, які мали звичайне місце прожи­вання в зазначеній країні; переміщені громадяни іншої країни, які жили в за­значеній країні протягом певного часу, можливо, навіть протягом поколінь, і в цілому втратили зв'язок з країною, громадянами якої вони є; переміщені громадяни іншої країни, які мають постійне місце проживання в зазначеній країні, через те що вони були допущені на територію для постійного або три­валого перебування; та біженці, які повернулися до країни свого походжен­ня, але не можуть повернутися до своїх домівок або не можуть знайти іншо­го довготривалого рішення через соціальну або економічну інтеграцію в ін­шій частині.[43]

І, зрештою, необхідно розуміти, що поняття того, хто є ВПО, не є правовим визначенням. Як зазначено у Поясненні до Керівних принципів: «набуття по­ложення переміщеної особи в межах країни походження або країни звично­го проживання не надає якогось особливого правового статусу в тому сен­сі, як це відбувається у випадку зі статусом біженця». Цей факт «не виклю­чає можливості застосування адміністративних заходів, таких як реєстрація на національному рівні з метою визначення осіб, які були переміщені та по­требують спеціальної допомоги». Водночас важливо звернути увагу на те, що «відсутність такої реєстрації не позбавляє внутрішньо переміщених осіб прав та свобод, які вони мають відповідно до права прав людини та гумані­тарного права».[44] (Див. також розділ щодо збору даних, в якому розглядають­ся питання реєстрації внутрішньо переміщених осіб).

<< | >>
Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме А. Міжнародно-правова база:

  1. Міжнародно-правова база
  2. A. Міжнародно-правова база
  3. Міжнародно-правова база
  4. А. Міжнародно-правова база
  5. A. Міжнародно-правова база
  6. А. Міжнародно-правова база
  7. А. Міжнародно-правова база
  8. А. Міжнародно-правова база
  9. А. Міжнародно-правова база
  10. А. Міжнародно-правова база
  11. А. Міжнародно-правова база
  12. А. Міжнародно-правова база
  13. A. Міжнародно-правова база
  14. А. Міжнародно-правова база
  15. §2 Характеристика міжнародно- правового зобов'язання мирного вирішення міжнародних спорів
  16. Міжнародне право:3. Види міжнародно-правових норм
  17. Міжнародне право:5. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності
  18. Правовая база прав и свобод человека и гражданина
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -