А. Міжнародно-правова база

Права, пов’язані зі свободою пересування, є надзвичайно важливими на всіх етапах переміщення: захист від переміщення; захист і допомога під час пере­міщення; та довготривалі рішення проблеми переміщення.

74 Європейський суд з прав людини, в кінцевому рахунку визначає на індивіду­альній основі чи заходи, що вживалися державою в таких випадках, не пору­шували Конвенції.

Відповідно до норм міжнародного права Принцип 6 встановлює право на захист від примусового (свавільного) переміщення (див. окремий розділ щодо захисту від примусового переміщення). Також в ньому зазначається, що будь-яке переміщення «не повинно тривати довше, ніж цього вимага­ють обставини».

У випадку переміщення права на свободу пересування залишаються вкрай важливими. У Принципі 12 підтверджується право кожної людини на осо­бисту свободу та безпеку, а також те, що ніхто не може зазнавати безпідстав­ного арешту або затримання. Також зазначається, що у випадку здійснення внутрішнього переміщення ВПО не повинні утримуватися або примусово міститися в таборі; якщо за виняткових обставин виникає гостра потреба в такому утриманні або примусовому утриманні, то воно припиняється відра­зу ж після того, як цього «більше не вимагають обставини».¹⁶⁵ ВПО також мають бути захищені від дискримінаційного арешту і утримання під вартою в результаті їхнього переміщення. За жодних умов внутрішньо переміщені особи не можуть бути взяті у заручники.

У Принципі 14 Керівних принципів це питання деталізовано і зазначено, що кожна переміщена всередині країни особа має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Зокрема, переміщені всередині країни особи мають право вільно залишати табори та інші поселення для ВПО і по­вертатися в них.

У Принципі 15 додатково зазначається, що ВПО мають право: шукати без­печні умови життя в іншій частині країни; залишати свою країну; шукати притулок в іншій країні; і право на захист від примусового повернення або розселення в будь-якому місці, де може виникнути загроза їхньому життю, безпеці, свободі та здоров'ю.

Щодо останнього пункту, який стосується повернення або розселення, у Принципі 28(1) зазначено:

¹⁶⁵ Відповідно до положень міжнародного права з прав людини та міжнародного гуманітарного права утримання та примусове розміщення ВПО у таборах може застосовуватися виключно як винятковий за­хід, якщо в цьому виникає гостра потреба. МПГЛ, ст. 9(1); Конвенція про захист цивільного населення під час війни, ст. 78. Див. також Пояснення, С. 58-60.

COUNCIL OF EUROPE

CONSEIL DE L'EUROPE

Вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб

компетентні органи влади несуть основний обов'язок і відповідальність за створення умов, а також за надання засобів, які дозволяють внутріш­ньо переміщеним особам добровільно, в безпечних умовах і з гідністю повернутися в свої будинки або місця постійного проживання, або до­бровільно переселитися в будь-яку іншу частину країни. Зазначені ор­гани влади докладають зусиль для полегшення реінтеграції внутрішньо переміщених осіб, які повернулися або розселилися.

У Принципі 28(2) зазначено, що особливих зусиль має бути докладено для забезпечення всебічної участі внутрішньо переміщених осіб в плануванні і здійсненні їхнього повернення або переселення і реінтеграції.

A.