Методи оподаткування

Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази. Фактично мова йде про поводження ставки оподаткування конкретного виду при збільшенні податкової бази.

Дійсно, категорії ставки податку й методу оподаткування (необхідно відрізняти від методу ведення податкового обліку) дуже тісно пов’язані між собою. Багато в чому механізм їх застосування переплітається. Але якщо при характеристиці ставки податку переважає матеріальна основа закріплення податку, то при аналізі методу оподаткування акцент робиться в першу чергу на процедурну сторону. Це дозволяє розглядати метод оподатковування відносно відокремлено від ставки податку.

Серед основних методів оподаткування можна виділити такі види:

1. Рівне оподаткування - метод оподаткування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Такий метод є характерним в основному для цільових податків (часто вони саме завдяки цьому набувають характеру більшою мірою зборів, ніж податків). Головною метою рівного оподаткування є задоволення певних потреб суспільства, які як би поділені на частини й співвід­носяться з кількістю членів суспільства. Сплачуючи “свою” частину, кожний індивід діє як у власних інтересах, так і реалізує суспільну потребу.

У цьому випадку не враховуються конкретні особливості платника (рівень його доходів, наявність майна, кількість членів родини), а зусиллями всіх рівною мірою задовольняється певна суспільна потреба; фактично мова йде про рівне подушне обкладання.

2. Прогресивне оподаткування - метод оподаткування, при якому ставка податку зростає в міру збільшення розмірів об’єкта опо­даткування. Прогресивне оподаткування пов’язане з поняттям дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний дохід можна визначити як різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мінімумом доходів.

Метод прогресивного оподаткування передбачає використання декількох видів прогресії:

а) проста розрядна - характеризується поділом податкової бази на ряд розрядів, щодо кожного з яких установлюється абсолютна сума податкового окладу. Такий вид прогресії був властивий податковій системі CPCP, хоча й характеризувався певною нерівномірністю оподаткування осіб, рівень доходів яких коливався на межі розрядів;

б) проста відносна - характеризується поділом податкової бази на розряди, стосовно яких встановлюється певний вид відносної ставки. Ставка податку застосовується щодо всієї податкової бази в цілому, залежно від того, до якого розряду відноситься податкова база (наприклад, при податку із власників транспортних засобів використовується ставка стосовно розрядів, в основі яких лежить потужність двигуна транспортного засобу). При даному методі не виключається недолік попереднього методу - різкість переходу від одного розряду до іншого, і стрибок при цьому суми податку;

в) складна прогресія - передбачає поділ податкової бази на розряди, кожний з яких обкладається зо своєю конкретною ставкою (не залежною від величини податкової бази), а підвищена ставка використовується не для об’єкта в цілому, а тільки для його частини, що перевищує попередній розряд. Такий вид прогресії дозволяє забезпечити плавний перехід від одного розряду до іншого, урахувати майнові особливості платників і більш рівномірно розподілити податковий тиск. Така плавність залежить від кількості податкових розрядів і поступовості збільшення ставки. Найбільш яскраве вико­ристання даного виду прогресії виражалося в застосуванні прибуткового податку із громадян;

г) прихована прогресія - передбачає використання системи пільг для доходів, що входять до різних розрядів. У такому випадку розряди й ставки незмінні й зовні не помітна яка- небудь диференціація оподаткування.

3. Пропорційне оподаткування - метод оподаткування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування. Зі збільшенням бази оподаткування сума податку росте пропорційно при однаковому відсотку податкової ставки. Цей метод досить широко розповсюджений (податок на дохід, податок на прибуток, податок на додану вартість).

Не дивно, що принцип пропорційного оподаткування був закріплений у податковій практиці Французькою революцією й базувався на ідеї рівності: “3 ідеї рівності випливало не тільки загальне, але й рівне обкладання, рівномірний розподіл податків між всіма платниками відповідно до коштів кожного, інакше кажучи, кожний зобов’язаний віддати однакову частину свого майна державі”^[115].

4. Регресивне оподаткування - метод, при якому ставка оподат­кування зменшується при збільшенні податкової бази. У цьому випадку податкові вилучення обернено пропорційні збільшенню оподатковуваного об’єкта. У сучасних умовах такий метод широкого застосування не має, хоча й використовується при непрямому оподаткуванні.

5. Змішане оподаткування - передбачає поєднання окремих елементів вищевказаних методів оподаткування. Відбувається як би дроблення податкового об’єкта, при якому для окремих його елементів використовуються різні методи оподаткування (наприклад, поєднання прогресивного й пропорційного методів).

17.2.