Метод нарахувань

У бухгалтерському обліку у відповідності зі ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” доходи й видатки відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів, тобто за методом нарахувань.

При використанні методу нарахувань облік доходів і видатків ведеться платником податків, виходячи із часу ним права на ці доходи або визнання за ним цих видатків, незалежно від моменту фактичного одержання ним доходів і проведення розрахунків. Якщо платник одержує доходи або здійснює видатки не в грошовій формі, то момент одержання таких доходів або здійснення видатків визначається в такий же спосіб, як і при визначенні моменту одержання доходів або здійснення видатків у грошовій формі.

Моментом одержання доходу при використанні платником податків методу нарахувань визнається момент, коли платник податків здобуває право на одержання доходу, який можна визначити. Право платника податків на одержання доходів визнається придбаним, якщо цей дохід підлягає безумовній виплаті платникові податку або якщо він виконав всі свої обов’язки за згодою. Якщо платник податків виконує роботу, надає послугу, то право на одержання доходів визнається придбаним у момент закінчення або завершення виконання ним робіт або надання послуг, передбачених угодою, що під­тверджується відповідними документами. Таким чином, як момент одержання доходу визнається момент, коли виконуються всі нас­тупні умови:

1) платник податків придбав право на одержання цього доходу;

2) величину доходу можна визначити з достатньою точністю.

Моментом здійснення видатків при використанні платником податку методу нарахувань визнається момент, коли можливо однозначне прийняття платником податку фінансового зобов’язання, розмір якого можна встановити, і кожна зі сторін угоди, у якій бере участь платник податків, виконала всі свої зобов’язання за угодою або відповідна сума підлягає безумовній виплаті.

1) можна однозначно визначити прийняття платником фінан­сового зобов’язання, під яким розуміється прийняте за угодою (договором) зобов’язання, у силу якого другий учасник угоди повинен показати відповідний цьому зобов’язанню дохід у грошовій або іншій формі;

2) величину фінансового зобов’язання можна оцінити з достатньою точністю;

3) кожна зі сторін угоди (договору) фактично виконала всі свої зобов’язання за дійсною угодою або відповідна сума підлягає безумовній виплаті.

Платник податків має право самостійно вибирати й викорис­товувати касовий метод або метод нарахувань при веденні податкового обліку доходів і видатків. Однак на платника податків, що вико­ристовує касовий метод ведення обліку, може бути покладена податковим органом обов’язок щодо використання методу нарахувань для визначення податкового обов’язку по окремих видах податку й по окремих видах угод.

Контрольні питання:

/. Методи обліку доходів і видатків платника податків.

2. Типи систем оподаткування.

3. Касовий метод обліку доходів і видатків платника податків.

4. Метод нарахувань.