§ 3. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів

У спеціальній літературі злочинна діяльність тлумачиться як різновид со­ціальної. Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за суспіль­не небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якої можуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень.

Разом з тим діяльність як зовнішньодинамічний вияв особи не можна

46

порівнювати з простим фізичним актом руху тіла людини (тілорухом). Діяння складається з послідовних рухів, результати яких, як правило, усвідомлені і відповідають поставленій меті. Скажімо, щоб зробити постріл зі зброї, треба виконати декілька операцій: дослати патрон у патронник, звести курок, приці­литись, натиснути на спусковий крючок. Проте це тільки частина руху, в ді­яльності їх значно більше, оскільки все складне дискретно. Звідси всякий рух треба розглядати як складне явище. Щоб пізнати будь-яку діяльність, тим більше побачити в ній ознаки злочину, треба її розділити на прості елементи руху. Виділення їх є одним із логічних прийомів розкриття структури діяльнос­ті та пізнання її суті.

Злочинна діяльність - це система обдуманих дій (бездій) суб'єкта, які викликають зміни в матеріальному середовищі (природі, суспільстві), і вва­жаються суспільне небезпечними, винними і кримінальне караними.

Структура злочинної діяльності складається-здаких елементів:

Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, здатна діяти, вступати у взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе.

Способи підготовки, вчинення, приховування злочину. У криміналістиці найбільш дослідженими є способи вчинення злочину. Узагальнення сучасної практики показує, що при вчиненні злочинів особливо в сфері економіки при­сутні три елементи - підготовка до злочину (розвідка, підбір засобів (зброї і т. п.)), безпосереднє вчинення злочину і, насамкінець, приховування слідів вчинення злочину (свідків, майна і т. п.).

Засоби злочинної дальності

У соціальній діяльності засоби дістали назву знарядь праці. Це предмети, інструменти, механізми та їхні системи; тварини і живі істоти; речовини при­родного і синтетичного походження, які суб'єкт вміщує між собою і предметом праці для досягнення поставленої мети.

У структурі злочинної діяльності засоби вчинення злочину - це засоби «праці» злочинця, до яких належать не тільки матеріальні предмети, але й не матеріальні діяння, слова, мімічні рухи тощо. Знаряддя праці бувають присто­сованими предметами та приладами, за допомогою яких виконується певна робота або ж дія (машина, інструмент, транспорт і т. д.) і не пристосованими (палка, камінь тощо).

Пристосовані засоби вчинення злочину на початку розвитку криміналісти­ки називали «злодійськими інструментами», на відміну від інструментів сто­лярних, слюсарних, які, проте, можуть використовуватись для вчинення зло­чину, але які не можна назвати знаряддям учинення злочину.

Здійснюючи свою мету, злочинець діє на об'єкти посягання різними пред­метами, в тому числі і знаряддям праці, перетворюючи їх на засоби вчинення

47

злочину, але не знаряддя (як це інколи буває). Такі звичайні речі, як кухонний ніж, стамеска, сокира називають знаряддям убивства, хоч це предмети інші за призначенням.

Розслідування багатьох злочинів розпочинається саме із виявлення засо­бів учинення злочину, якщо вони залишені на місці події.

Предмет злочинної діяльності можна інтерпретувати як природне се­редовище людини, оскільки діяльність - це спосіб її буття, її здатність вноситих зміни в дійсність. Тому природа є «універсальним» предметом всякої діяль­ності, в тому числі й злочинної.

Щодо криміналістики, то предмет злочинної діяльності (предмет злочину) можна уявити як кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб'єк­та, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності треба відрізняти від такого кримінально-правового поняття, як «предмет злочину». Останній знаходиться у сфері су­спільних відносин. Предмет злочинної діяльності - це об'єкт, з яким безпосе­редньо взаємодіє суб'єкт, але сам об'єкт (як самосприй маючий) не завжди є предметом злочину. При убивстві, зґвалтуванні, заподіянні тілесних ушко­джень предметом безпосередньої злочинної діяльності є фізичне тіло люди­ни, тим часом як предметом злочину - життя, здоров'я і честь фомадянина.

Предмет злочинної діяльності і взаємодіючі з ним об'єкти утворюють ба-гатокомплексну систему. Якщо змінити властивості одного елемента системи, то в ній порушиться весь характер відносин. У зв'язку з цим законодавець у ряді випадків прямо вказує на предмет злочину, наприклад, контрабанди. Це - товари, історичні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини і таке інше.

Предмет злочинної діяльності і предмет злочинного посягання відрізня­ють від предмета злочину і засобів учинення злочину. Якщо предмет злочин­ної діяльності може бути предметом злочину, то знаряддя і засоби вчинення злочину знаходяться поза сферою суспільних відносин і такими не являються. Разом з тим застосування деяких з них під час вчинення злочину, приміром, вогнепальної і холодної зброї, становить собою кваліфікуючу ознаку, а виго­товлення, зберігання, збування деяких засобів учинення злочину складають самостійний склад злочину.

Таким чином, предмет злочинної діяльності у криміналістичній інтерпре­тації це фізичне тіло органічного або неорганічного походження, яке перебу­ває у твердому, сипучому, рідкому і газоподібному стані, і зазнає на собі без­посередній вплив суб'єкта злочину та відображає його механізм.

сліди злочинної діяльності, або сліди, розглядаються в трьох планах: глобальному, загальному і частковому. В глобальному - це зміни у природній сфері і суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності. Вони становлять собою матеріальні та ідеальні відбитки, наприклад, сліди екологічного злочину. Характер глобальних слідів залежить від багатьох сракторів, соціальних умов і обставин. Щодо загального аспекту, то глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема. У частковому аспекті, особливо в трасологічному, сліди злочинної діяльності є результатом контакт­ної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

48

Сліди злочинної діяльності - це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і відношень між ними. Більшість явних слі­дів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слід­чим приймаються процесуальні рішення. Сліди злочинної діяльності одночас­но можуть бути предметом злочину і безпосередньо предметом посягання, але переважно вони знаходяться поза сферою суспільних відносин. Це пред­мети матеріального середовища, в якому відбувається злочинна діяльність.

Ось така структура злочинної діяльності і криміналістична сутність її еле­ментів.