§ 2. Злочин як суспільне небезпечнедіяння
Теорія пізнання складає теоретичний фундамент методології окремих наук. Сучасне вчення про методологіюЧІауки криміналістики зазвичай називають загальною теорією, зміст якої вміщує систему принципів, теоретичних концепцій, методів і зв'язків, термінів і понять, учення про закономірності виникнення, збирання, дослідження, оцінки, використання доказів, теорію механізму вчинення злочину та інших часткових учень.
Методологія криміналістики є відбитком сучасного стану і досягнень суспільних і природничих наук, що веде до появи в її структурі нових методів і засобів пізнання, нових підходів як в криміналістиці, так і в юридичних науках в цілому. Так виникли системний, системно-структурний, інформаційний, ситуаційний, алгоритмічний та інші підходи в методиці дослідження. Серед них особливе місце належить діяльнісному підходу.
У криміналістиці діяльнісний підхід означає дослідження об'єктів, подій та дій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта. Криміналістика не досліджує правової сторони злочину, а вивчає технічні засоби і методи виявлення і використання джерел інформації для доказування наслідків злочину, тобто слідів злочину. Криміналіста, фахівця насамперед цікавлять сліди, знайдені на місці злочину, який механізм їхнього утворення, яким чином і як давно вони залишені, як діяв суб'єкт при досягненні поставленої мети, а також обставини вчинення злочину.
Все більшого методологічного значення набувають теоретичне дослідження проблем кримінальної і криміналістичної діяльності (В. П. Бахін, В. С. Кузь-мичов, 3.1. Кірсанов), теорія механізму вчинення злочину (Р. С. Бєлкін, В. К. Ли-сиченко, М. С. Карпов), теорія криміналістичної діагностики і прогностики (П. Д. Біленчук, Ю. Г. Корухов, В. А. Журавель), криміналістична теорія спілкування (В. Е. Коновалова, В. Г. Лукашевич), теорія логіко-математичного забезпечення процесу розслідування (Н.
І. Клименко, В. К. Лисиченко, А. 0. Фр-кіна, В. А. Образцов), теорія правової і криміналістичної інформатики (П. Д. Біленчук, В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний, В. Г. Хахановський), теорія інформаційного забезпечення процесу розслідування (В. В. Бірюков, І. О. Ієрусалі-мов, М. Я. Швець) тощо. Все це стверджує, що діяльнісний підхід у методоло-45
гії криміналістики є перспективним напрямком, який забезпечує сучасний рівень стану науки криміналістики.
Діяльнісний підхід інтегрує засоби дослідження для пізнання характеру взаємодій суб'єкта з матеріальним середовищем, в залежності від нього виникають сліди злочину. Виявлення, фіксування, дослідження матеріальних та ідеальних слідів доцільно вивчати у світлі діяльності суб'єкта злочину.
У методиці розслідування злочинів діяльнісний підхід пов'язаний з історичним, який має на меті поетапне вивчення діяльності і розвитку суб'єкта. Включаючи при цьому виникнення злочинного наміру; розвиток і формування мети; складання плану і моделі бажаного результату; дослідження фізичної реалізації мети, інакше кажучи, власне самої злочинної діяльності.
Діяльнісний підхід пов'язаний з інформаційним, оскільки засоби криміналістичної техніки і тактики під час їхньої реалізації виконують функції збирання, дослідження і використання доказів у кримінальному судочинстві. Внаслідок цього однією зі сторін процесу розслідування є інформаційно-пізнавальна функція, в основі якої лежить діяльність суб'єктів кримінального процесу.
Зрештою, у криміналістиці діяльнісний підхід зумовлений суттю і поняттям злочину у кримінальному праві. Злочин - це передбачене кримінальним законом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та його економічну основу, приватну власність, конституційні права і свободи громадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок і громадську безпеку. Згідно закону злочином визнається передбачене Кримінальним кодексом України (2001 р.) суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Суть злочину як суспільне небезпечного діяння (або бездіяння) полягає у фізичній дії суб'єкта, внаслідок якої в оточуючому середовищі виникають зміни, а також кінцевий продукт - корисний або некорисний і соціальне) небезпечний для суспільства. З цього, злочин - це завжди діяльність суб'єктів між собою і матеріальним середовищем, завжди взаємодія матеріальних та ідеальних слідів.
Еще по теме § 2. Злочин як суспільне небезпечнедіяння:
- 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
- Готування до злочину, замах на злочин, добровільна відмова від вчинення злочину, співучасть, виконавець, організатор, підбурювач, пособник.
- 1. Початки суспільних об’єднань. Родина-рід-плем’я — як первісні форми суспільних груп.
- 6.4. Причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- § 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- 15.2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- 4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину
- Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР злочини проти порядку управління), затверджене ЦВК СРСР (25 лютого 1927 р.)
- Склад злочину. Суб’єкт та об’єкт злочину.
- Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
- Постанова ЦВК СРСР «Про доповнення Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР злочини проти порядку управління)» (8 червня 1934 р.)
- 6.2. Суспільно небезпечне діяння
- § 26. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- Суспільний лад