Поняття, принципи планування розслідування злочинів

Розслідуванню злочинів властиві організація, плановість. Воно базується на необхідності виконувати вимоги кримінально-процесуального закону, що чітко визначає правові засоби доказування, процесуальні строки, регламентує порядок виконання слідчих (розшукових) дій.

Значення планування полягає в тому, що воно є організуючим і направляючим початком у розслідуванні, засобом цілеспрямованого пошуку доказів. Воно міститься в правильному й своєчасному визначенні завдань розслідування, побудові версій, розробці шляхів і способів їхньої перевірки, у забезпеченні максимально широкого використання науково-технічних засобів і найбільш доцільних тактичних прийомів. Планування покликане визначити, які слідчі (розшукові) дії необхідні для встановлення істини, у якій послідовності і як тактично найбільше правильно їх провести, щоб забезпечити розкриття, повне й об’єктивне розслідування кожного правопорушення. У боротьбі зі злочинністю беруть участь співробітники різних служб, тому планування має особливе значення, будучи засобом раціональної організації праці.

Планування розслідування не зводиться до складання плану, що є лише зовнішнім вираженням цього процесу. Воно, насамперед, являє собою розумову діяльність слідчого, спрямовану на побудову уявної моделі всього акту розслідування.

Планування - складний розумовий процес, спрямований на визначення завдань розслідування, законних способів і засобів їхнього виконання, оптимального розміщення сил, послідовності необхідних дій.

Воно базується на ряді вихідних положень - принципів.

Принципами планування називають розроблені в криміналістиці вимоги, що пред’являються до планування, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Такими принципами служать індивідуальність, динамічність, реальність, конкретність планування.

1. Індивідуальність планування означає урахування особливостей розслідування конкретного злочину, неприпустимість шаблона. Цей принцип пропонує слідчому складати план розслідування у кожному кримінальному провадженні. Як немає двох однакових злочинів, так неможливим є існування плану розслідування, придатного для розкриття декількох кримінальних діянь, нехай навіть однорідних. Використання криміналістичних методик будь-якого ступеня спільності припускає їхню адаптацію, пристосування до конкретного випадку, що і повинне бути відображено в індивідуальності планування даного розслідування. Неможливо розробити єдиний зразок плану, що був би придатний для розслідування по всіх різновидах протиправних діянь у якості типового. У той же час повністю виправдує себе використання типових планів (програм) розслідування по злочинах певних категорій при наявності аналогічних слідчих ситуацій. План, побудований на основі типової програми, однаково наповнюється конкретним змістом виходячи з особливостей окремого розслідування.

2. Динамічність (безперервність) планування означає, що складений план не є остаточним, він постійно доповнюється й змінюється протягом усього процесу розслідування. У результаті перевірки низки версій одна з них може відпасти або, навпроти, виникне нова версія, що раніше не висувалася. Такий закономірний розвиток розслідування неминуче викликає динаміку в плануванні, постійне коректування плану розслідування з урахуванням знову отриманої інформації.

3. Реальність планування означає, що всі намічувані дії повинні бути здійсненні в межах можливостей слідства й установлених законом процесуальних строків. При складанні планів варто виходити з реальної оцінки обсягу роботи з розслідування злочину, з урахування сил і можливостей не тільки самого слідчого, але й надання допомоги з боку оперативних, експертних й інших підрозділів правоохоронного органу. Реальність планування означає в той же час і його обґрунтованість, у тому числі обґрунтованість висування й наступної розробки версій, логічно виведених з них слідств, практичну виконуваність намічених для їхньої перевірки заходів.

4. Конкретність планування розслідування означає постановку чітких завдань розслідування; детальний аналіз змісту намічених версій; формулювання ясних і конкретних питань (обставин), що підлягають встановленню за кожною версією; визначення виконуваних дій і заходів стосовно до кожній версії, котра перевіряється. У плані не може бути загальних вказівок, формулювань. Там повинні бути перераховані всі обставини, що підлягають з’ясуванню для перевірки тієї або іншої версії; всі слідчі (розшукові) дії й інші заходи, що підлягають виконанню; точно позначені строки їхнього проведення й виконавці. Так, обставини, що підлягають встановленню, треба вказувати зрозуміло й виразно; свідків називати персонально, уточнюючи предмет допиту та з огляду на послідовність їхнього виклику; чітко окреслювати мету надання доручення оперативному підрозділу.

У криміналістичній літературі можна зустріти згадування й про такі принципи планування, як законність, науковість, економічність, своєчасність й інші¹. Представляється недоцільним розширювати систему принципів планування такими, які по суті або дублюють (своєчасність, економічність) деякі із уже названих вище, або носять характер загальнообов’язкових вимог і відносяться не тільки до планування, а й до всього процесу розслідування (законність, науковість).

4.