Класифікація та структура окремих методик розслідування злочинів
Сутність криміналістичної методики розкривається у рекомендаціях щодо встановлення часу, місця, осіб, які приймали участь у розслідуваній події, обставин події, способу вчинення злочину та обставин, що сприяли або спонукали до його вчинення.
У найбільш загальному розумінні — це рекомендації щодо виявлення слідів вчинених дій або бездіяльності, їх аналізу та правової оцінки. Оскільки при вчиненні різних видів (груп) злочинів використовується специфічний набір засобів та способів досягнення злочинної мети, відповідно до кожного виду злочинів будуть характерні свої специфічні сліди і обумовлені цим засоби і методи їх виявлення, вилучення, дослідження та використання. Цим визначається необхідність розробки окремих методик розслідування певних видів (груп) злочинів.Обов’язковою умовою успішного формування нових і модернізації наявних криміналістичних методичних рекомендацій є визначення концептуальних підходів стосовно технології створення самих методик.
Розв’язання цієї проблеми залежить насамперед від наявності єдиної загальновизнаної й несуперечливої класифікації методик розслідування злочинів, бо для різних класифікаційних рівнів таких методик можуть бути запропоновані різні технологічні підходи до їх створення.
У зв’язку з цим, основою для криміналістичної класифікації злочинів є:
— характеристика певного виду злочину, визначеного у відповідних розділах особливої частини Кримінального кодексу України;
— характеристика (класифікація) особи злочинця, потерпілого;
— характер первинної інформації (типова слідча ситуація), що обумовлює алгоритм першочергових слідчих (розшукових) дій та їх особливості;
— особливості відображення злочинних дій (слідова картина події);
— особливості типового способу вчинення певного виду (групи) злочинів, знарядь і засобів їх вчинення;
— ступінь приховування і маскування злочину, наявність у винного злочинного досвіду тощо.
Найкращою, на наш погляд, сьогодні є чотирирівнева класифікація криміналістичних методик, яка виділяє наступні рівні:
1. Видові криміналістичні методики (за видами злочинів, чітко визначеними у відповідних розділах особливої частини Кримінального кодексу України, наприклад, методика розслідування шахрайства);
2. Внутрішньовидові криміналістичні методики (підвиди чи різновиди, виділені з-поміж злочинів одного виду за криміналістично- значущими ознаками; наприклад, у такому виду злочинів, як умисне вбивство, виокремлюють наступні внутрішньовидові методики, як методика розслідування вбивств (а) пов’язаних з розчленуванням трупа, (б) вчинених на замовлення, (в) матір’ю своєї новонародженої дитини, (г) вчинених на релігійному ґрунті тощо. У цьому сенсі криміналістична класифікація характеризується більш диференційованим підходом, аніж кримінально-правова, що наближає її до вимог практики);
3. Міжвидові (або групові, комплексні) криміналістичні методики розслідування злочинів, у яких відображені рекомендації з розслідування комплексів взаємопов’язаних злочинних дій, об’єднаних на підставі одночасного врахування кримінально-правових і криміналістичних критеріїв класифікації злочинів. Спільність цих злочинних проявів зумовлена тим, що охоплюються єдиним умислом організаторів, підбурювачів, пособників і виконавців, спільною метою й мотивами, загальним механізмом реалізації злочинного задуму тощо. Ідеться про єдиний ланцюг злочинної поведінки, зокрема про технологію злочинного збагачення, або злочинної діяльності, наприклад, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Розслідування комплексів злочинних дій зумовлює специфіку висунення й перевірки слідчих версій, здійснення планування, тактику проведення окремих слідчих (розшуко- вих) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшуко- вих заходів, особливості проведення тактичних операцій (комбінацій) тощо.
4. Позавидові криміналістичні методики. Водночас з процесом диференціації методик став розгортатися процес своєрідної інтеграції, коли почали формуватися методики, що отримали достатньо широке відображення в криміналістичній літературі, наприклад, методика розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми; методика розслідування нерозкритих злочинів минулих років; методика розслідування злочинів, вчинених іноземцями і проти них тощо.
В основу цих методик покладено особливості суб’єкта злочину, вплив фактора часу, специфіку засобів вчинення злочинів тощо. Так, щодо злочинів, вчинених неповнолітніми, вікові особливості їх психології дуже своєрідно виражаються як в протиправній діяльності (мотиви і мета вчинення злочинів, вибір і відношення до предмету посягання, специфіка слідової картини тощо), так і в процесі проведення розслідування (недооцінка наслідків розслідування, схильність до хибного поняття товариства тощо). При розслідуванні нерозкритих злочинів минулих років основні специфічні моменти пов’язані із заходами щодо маскування слідів злочину і особливостями організації роботи щодо виявлення та усунення недоліків, допущенних на початковому етапі розслідування (врахування дії фактора часу, пошук невикористаних можливостей тощо). Завдяки таким ознакам-особливостям в одній групі об’єднуються дуже різні види злочинів: вбивства, грабежі, зґвалтування, крадіжки тощо, для розслідування яких виникають нові можливості.Запропонована класифікація дає змогу не лише чітко виокремити криміналістичні методики за ступенем узагальнення, рівнем конкретизації методичних рекомендацій, а й визначити різні підходи до технології їх створення. Так, внутрішньовидові криміналістичні методики найбільше наближені до потреб практики, оскільки розробляються на базі результатів узагальнення судово-слідчої практики, а відтак вважаються найоптимальнішими, дієвими, бо саме на такому рівні можливе формулювання конкретних завдань розслідування й побудова алгоритму їхнього розв’язання.
При всьому різноманітті окремих методик вони мають певні типові елементи. Типова структура окремої криміналістичної методики, як правило, складається з наступних взаємопов’язаних частин:
— криміналістична характеристика даного виду злочинів;
— типовий перелік обставин, що підлягає встановленню при розслідуванні злочинів даного виду (групи);
— типовий алгоритм (план) слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів на кожному етапі розслідування з урахуванням типових слідчих ситуацій;
— особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, тактичних операцій (комбінацій);
— особливості використання спеціальних знань у кримінальних провадженнях даної категорії;
— особливості взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та зовнішньої взаємодії з іншими державними відомствами, установами та організаціями у кримінальних провадженнях даної категорії;
— особливості залучення допомоги населення та використання можливостей засобів масової інформації при розслідуванні злочинів даного виду (групи);
— особливості профілактичної діяльності слідчого у кримінальних провадженнях даної категорії.
Виділені типові структурні елементи окремих методик в цілому відповідають сучасному стану розвитку даного розділу криміналістики, потребам слідчої практики, створюють певний орієнтир для формування нових окремих криміналістичних методик, але не виключають внесення обґрунтованих криміналістичними особливостями видів і груп злочинів змін та доповнень.
1.3.