§ 1. Предмет, поняття, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики

Поняття «криміналістична тактика» та «слідча тактика» хоча й ототожню­ються деякими криміналістами (М. П. Яблоков), однак вони нерівнозначні.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить со­бою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.

Таким чином, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учас­ників розслідування - слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спе­ціаліста, експерта, громадських помічників, звинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та ін.

Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики слідчих дій. Це поняття значно вужче, ніж перше, тому більш точно визначає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, яке здійс­нюють органи попереднього слідства та дізнання.

Теоретичні основи тактики: вчення про закономірності поведінки осіб, за­лучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психіч­них якостей, розробка на цій основі прийомів збирання та дослідження дока­зової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого,

9* 259

дії, вибір їх послідовності та умов виконання найбільш доцільних тактичних прийомів і слідчих дій у певних ситуаціях.

Головне завдання криміналістичної тактики полягає в сприянні більш ефек­тивної організації криміналістичної діяльності згідно з цілями розслідування.

Окремим завданням слідчої тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, уза­гальнення слідчої та судової практики.

Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають сучасні дхяг-нення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчис­лювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань.

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слід­чої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної так­тики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів.

Не менш важливим практичним джерелом криміналістичної тактики є та­кож оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності орга­нів дізнання на попередньому слідстві.

Засоби криміналістичної тактики - це власне знаряддя праці, за допомо­гою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це -засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використо­вує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать:

1 слідчі дії;

2 оперативно-розшукові заходи;

3 відібрання пояснень;

4) витребування документів;

5) призначення відомчої ревізії.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефек­тивного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний при­йом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з мен­шою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування зло­чинів.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія пове­дінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактич­них заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує, доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В. Я. Кол-дін, ураховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

260

пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслі­дувати;

управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні зло­чинів;

організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань В. Я. Колдін поділяє тактичні при­йоми на:

початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення дже­рел криміналістичної інформації;

проміжні, які застосовуються для встановлення доказувальних фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науко­вою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконален­ню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.

Обов'язкову- визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І на­зиваються вони не тактичними прийомами, а правилами.

Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуа­цій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відпові­дати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділя­ються вони на загальні та окремі. До загальних принципів належать:

законність - безумовна відповідність засобів і методів діяльності припи­сам закону, що забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

етичність - неприпустимість застосування засобів та дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров'ю;

науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації;

взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забез­печують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для до­сягнення реальних результатів.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: опера­тивність, вибірність, раптовість.

Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування так­тичного прийому:

261

вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.