Опис функціональних ознак.

Постава - звичне положення тулуба і голови (звична поза людини). При цьому зазначається положення голови стосовно тулуба (відхилена до правого або лівого плеча, нахилена вперед, відкинута назад), також положення тулуба щодо вертикалі (спина пряма, сутула, згорблена).

Хода - сукупність звичних автоматичних рухів при ходьбі як прояв певного динамічного стереотипу, що сформувався у людини. Ця обставина визначає постійність таких елементів ходи, як довжина кроку (лівого, правого), ширина кроку, кут кроків, кут розвороту стопи. Тому при описі ходи зазначають розмір кроку (довгий, короткий), ширину кроку (вузьке або коротке розташування ступень, розстановка ступень при ходьбі (носками назовні, носками всередину, паралельно), темп (швидкий, повільний), вид (хода м’яка, важка, що хитається, що перевалюється, що підстрибує, що дріботить, хвиляста). Відзначається також кульгавість, притягання ноги, положення рук при ходьбі (розмахування рук, руки в кишенях, закладені ззаду). Хода може змінюватися під впливом захворювань ніг, нервової системи, перенесених травм голови.

Жестикуляція - комплекс рухів рук, плечей (інколи - голови) людини, якими вона супроводжує свою мову, аби додати їй певну виразність. При описі жестикуляції фіксують її темп (швидка, повільна), виразність (жвава, енергійна, млява), характер жестів та їх зміст (вказівна, образотворча і т.п.).

Міміка - рух м’язів та елементів обличчя, що змінюють його вираження залежно від емоційного стану людини або її бажання. Міміка може бути дуже розвиненою або маловиразною. Зазвичай відзначають найбільш виражену та звичну міміку (піднімання брів, закушування губ, підморгування і т.п.).

Мова - стосовно неї характеризують дані, що стосуються як власне мови, так і мовного механізму. У першому випадку відзначають мову, на якій (яких) говорить людина, яка з них є для неї рідною, діалект, акцент, особливості вимовляння, побудови фраз, вживання жаргонних слів, засміченість мови («ось», «розумієте» і т.п.).

Стосовно мовного механізму відзначають темп (повільний, швидкий), характер (мова спокійна, збуджена), особливості мови (гаркавість, шепелявість, гугнявість та ін.). Голос характеризують за тембром (бас, баритон, тенор, альт, дискант), за силою (слабкий, середній, сильний) і за чистотою (чистий, хрипкий, глухий, сиплий).

Манери поведінки (звички) формуються в процесі життєдіяльності людини і виражаються в одноманітному (зазвичай автоматичному, неконтрольованому) виконанні певних дій (потирання долонь, поглажування голови, вусів, переступання з ноги на ногу, манера прикурювати, вітатися і т.п.).