1.4. Функціональне призначення теорії держави і права

Сутність та зміст теорії держави і права, її особливості та значення в системі суспільних та юридичних наук характеризується не лише наявністю предмета та методу, а й функціональним призначенням цієї науки, що визначається в процесі характеристики її функцій, які вона виконує, впливаючи на державно-правову дійсність.

Термін «функція» (від лат. functio – виконання, здійснення, завершення) означає напрямок діяльності, спосіб діяння об’єкта, спрямований на досягнення певного результату. Кожна із юридичних наук, в тому числі й теорія держави та права, здійснює притаманні власне їй специфічні функції, які визначаються предметом цієї юридичної науки, а з іншого боку – спираються на суспільне життя та практичну діяльність, взаємодіючи при цьому із іншими юридичними науками.

Особливість здійснення теорією держави та права своїх функцій, вважав П. Недбайло, полягає в загальнотеоретичному мисленні, яке відображає в найбільш абстрактному вигляді об’єктивну логіку розвитку держави та права, і, спираючись на основні принципи науки, встановлює логічним шляхом функціональні зв’язки державно-правових явищ, визначає загальні закономірності їх розвитку в звільненому від історичних випадковостей і відхилень, дає їм визначення, виводить принципи й формулює основні ідеї [44].

В юридичній науці існують різноманітні підходи до визначення поняття та класифікації функцій теорії держави і права: це основні напрямки її наукової діяльності, що виражаються в її задачах, цілях [45]; це основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, що виконуються в суспільстві з метою його прогресивного перетворення [46]; основні напрямки впливу даної системи знань на науковий і навчальний процеси[47]; напрямки науково-пізнавальної та навчальної діяльності, що характеризують сутність предмета, зміст та призначення теорії як суспільно-правової та загально-теоретичної науки [48].

Доповнити визначення поняття «функції теорії держави і права» допоможе характеристика їх основних ознак:

- це основні напрямки її наукового та освітянського змісту, метою якого є отримання та систематизація знань про державу і право, інші державно-правові явища;

- це напрямки фундаментальної наукової діяльності, змістом якої є формування професійних знань, вмінь та навичок майбутнього юриста;

- це основні напрямки діяльності, що визначають динаміку (вплив, дію) щодо пізнання предмету цієї юридичної науки;

- це напрямки діяльності, що визначають місце теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук.

Слід погодитися також з думкою про те, що функції теорії держави та права характеризують соціальне призначення теорії; визначають характер цієї науки та її особливості як самостійного виду наукової діяльності (С. Бобровник). Функції теорії держави та права як фундаментальної основоположної науки в системі правознавства, – зазначає В. Сирих. – забезпечують її повне і всебічне перевтілення в надійну теоретичну і методологічну базу для вирішення актуальних політико-правових завдань в сфері науки і практики [49].

Узагальнюючи викладені вище різноманітні підходи щодо визначення поняття «функції теорії держави і права», а також з’ясування основних ознак, що характеризують функціональне призначення науки, можна зробити висновок, що функції теорії держави і права – це основні напрямки наукової та навчальної дії щодо пізнання предмету цієї науки, які визначають місце теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук.

Стосовно класифікації функцій теорії держави і права П. Недбайло зазначав, що теорія держави і права, як найбільш абстрактна наука, яка проникає в дійсність глибше порівняно з іншими науками, і, в силу цього, розробляє загальнотеоретичні принципи держави і права в цілому, які надають юридичній науці логічну цілісність, виконує такі функції як: онтологічна, евристична, методологічна, ідеологічна, прогностична та ін.[50].

В. Сирих зазначає, що найбільш повно значення теорії держави і права, розкривається в п’яти функціях: теоретичній, методологічній, ідеологічній, виховній, практично-організаційній [51]. Крім вказаних функцій виділяють аналітичну, аксіологічну, пропедевтичну [52]. На думку А. Черданцева, теорія держави і права як фундаментальна юридична наука виконує емпірично-описову функцію, функцію пояснення, аналізу та ін.[53]. Вважаємо, цю точку зору дискусійною, а вказані функції способами конкретно-соціологічного методу дослідження державно-правових явищ.

Підсумовуючи існуючі підходи можна зробити висновок, що теорія держави і права як фундаментальна юридична наука, здійснює такі основні функції:

1. Онтологічна (від грецьк. онтологія – вчення про буття, об’єктивну дійсність) характеризується тим, що теорія держави і права вивчає коли, де, як і чому виникли держава і право, їх розвиток та функціонування в умовах сьогодення.

2. Гносеологічна (від грецьк. гносеологія – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання) спрямована на пізнання, вивчення і пояснення всіх державно-правових явищ, процесу їх виникнення, розвитку та функціонування. Важливе місце в пізнавальній діяльності, на думку А. Бобильова, належить концепціям, тобто визначеним способам розуміння, тлумачення державно-правових явищ. Процес пізнання права і держави лише тоді плідний, коли є не одна, а ряд концепцій з однієї проблеми [54]. Різноманітність концепцій, теорій, підходів тощо, щодо з’ясування природи, сутності, функцій, форм держави та права, інших державно-правових явищ, з одного боку, свідчить про плюралізм думок з актуальних питань держави і права, а з іншого – наявність дискусій дає підстави виробити узагальнюючий варіант з окремої проблеми. Наприклад, на основі аналізу різноманітних підходів щодо з’ясування поняття «право» дає змогу визначити узагальнюючий варіант поняття цієї категорії.

Теорія держави і права є своєрідним ключем до опанування юридичними знаннями про державу і право.

3. Евристична (від грецьк. евристика – мистецтво знаходження істини, нових відкриттів). Теорія держави і права призначена не лише пізнавати і пояснювати основні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права, а й відкриває нові тенденції розвитку державно-правових явищ в умовах сьогодення, що відповідно дає можливість правильно оцінити минуле та спрогнозувати подальший розвиток держави і права.

4. Прогностична. Теорія держави і права разом з поясненням сутності та змісту державно-правових явищ забезпечує визначення перспектив розвитку держави і права, шляхів систематизації законодавства, усунення прогалин у праві. Поняття, теорії і принципи загальної теорії держави та права, зазначав П. Недбайло, висуваються в якості наукових передбачень, гіпотез, які базуються на фактах, що потребують перевірки практикою, експериментом, досвідом життя….Науково перевірені передбачення набувають характеру наукових висновків та рекомендацій щодо перетворення державно-правової дійсності, розвитку держави і права, удосконалення практичного функціонування державного апарата, ефективного застосування правових норм і зміцнення законності[55].

5. Комунікативна (від лат. communico – роблю загальним, поєдную) – полягає в тому, що теорія держави і права, з одного боку, з’ясовує об’єкт – соціум – разом з іншими гуманітарними науками, а з іншого – вирішує проблеми щодо адаптації та розвитку юридичної науки в цілому. Ця функція: 1) сприяє запозиченню юридичною наукою новітніх досягнень інших галузей знання та їх адаптації до її потреб; 2) забезпечує умови для найкращої циркуляції інформативних потоків між різними галузями юридичної науки з метою їх взаємодії та взаємозбагачення[56].

6. Практично-прикладна – характеризує можливість застосування теоретичних знань про державу і право на практиці, що підвищує рівень підготовки фахівця, покращує загальний стан цієї науки. Ця функція орієнтує на розв’язання практичних питань не тільки з позицій спеціальних, а й загальнотеоретичних уявлень. Вона служить використанню теоретичних положень як засобу осмислення правової дійсності в усій багатоманітності її проявів, мінімізації можливості юридичних помилок, підвищенню ефективності дії виконавчих та, зокрема, правоохоронних органів.

7. Ідеологічна (виховна) функція – безпосередньо пов’язана із світоглядним значенням теорії держави і права, яке і полягає в розробці ідей і фундаментальних концепцій державно-правової політики. На думку С. Бобровник, змістом ідеологічної функції є вироблення категорій та понять, що складають правову ідеологію, яка є елементом правосвідомості та складовою частиною суспільної ідеології [57]. Окрім того, ідеологічна функція, впливаючи на волю, свідомість та поведінку суб’єктів права, має на меті, поряд з формуванням правової свідомості та правової культури, виробити почуття правомірної поведінки, що є важливою гарантією забезпечення законності та правопорядку в державі і в суспільстві.

8. Методологічна – теорія держави та права є фундаментальною наукою, оскільки виробляє поняттєво-категоріальний апарат для галузевих, спеціальних і прикладних юридичних наук. Особливості методологічної функції полягають в наступному: надає юридичного змісту загальнонауковим методам; створює систему спеціальних методів; використовує галузеві методи; сприяє обміну інформацією між юридичними науками стосовно методологічних знань.