§ 3. Соціальна цінність теорії держави і права та її функціональне призначення

Загальна теорія держави і права — це навчальна дисципліна, що покликана виховувати висококваліфікованих фахівців у галузі дер­жави і права, які будуть здатні активно включитись у процес форму­вання громадянського суспільства і правової держави, опанувати усі галузі права, усвідомивши їх місце у системі права і роль у трансфор­мації політичних і соціально-економічних відносин, пізнати основні закономірності законодавчої техніки, працювати в умовах сучасної ринкової економіки, активно захищати права і свободи людини і громадянина.

— гносеологічна (пізнавальна) — в її рамках пізнаються і пояс­нюються явища і процеси державного і правового життя сус­пільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальне­ній формі державно-правову систему, а й пояснює об’єктивні процеси її розвитку, з’ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність;

— прогностична — виражається у виробленні прогнозів та гі­потез щодо подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об’єктивних закономірностей. Саме наукові прогнози дають можливість удосконалювати за­конодавство і ліквідовувати існуючі в ньому прогалини, завдя­ки чому регулювання суспільно-економічних відносин стає більш ефективним і прозорим;

— ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що вплива­ють на правову свідомість громадян і суспільства. Юридична наука являє собою систему поглядів на державу і право. Зміст їх може бути різним в залежності від того, на якій ідеї вони засновані. Відомо, що ідеологічний плюралізм породжує нові дискусії: це є можливим засобом розвитку юридичної науки. Тому в демократичному суспільстві погляди на державу і пра­во повинні ґрунтуватися на загальновизнаних, загальнолюд­ських цінностях і принципах, серед яких можна виділити сво­боду, рівність і справедливість;

— виховна (споріднена з ідеологічною) — спрямована на вихо­вання законослухняних громадян, а відтак, і на побудову гро­мадянського суспільства та соціальної правової держави;

— методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апа­рату системи юридичних наук, визначенні підходів до вивчення держави і права. Саме правильна методологія є запорукою успішного наукового пошуку.

— евристична (від гр. evpiavm — знаходжу; евристика — мисте­цтво знаходження істини) — виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового жит­тя, так і у визначенні їх тенденцій, пошукові нових тлумачень і пояснень характерних процесів розвитку держави і права;

— констатуюча — виражається у виявленні та фіксації наявних державно-правових явищ;

— політична — виражається у впливі на формування політич­ного курсу держави, політичної системи суспільства та у за­безпеченні наукового обґрунтування їх функціонування і розвитку;

— науково-прикладна — полягає у виробленні рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівни­цтва — розробки законопроектів і проектів інших нормативно- правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами тощо, позаяк саме юридична наука має своїм завдан­ням виробляти механізми удосконалення держави і створення якісного законодавства.