16.1. Поняття навиків і функціональних властивостей-ознак

Навик відображає життєвий досвід людини: як діяти, виконувати якусь роботу, реагувати на зовнішній подразник у ситуації, котра раніше зустрічалася неодноразово. У цьому аспекті навик е ступенем навчання людини тому, як вирішити конкретне завдання, вийти із складної ситуації з найменшими витратами сил і енергії, наприклад, як одному співробітнику слідчих органів без підготовки затримати небезпечного злочинця, проникнути у сховище, зламати сейф і т.п. Ступінь оволодіння навиком робить його більш сталим і автоматичним, тобто ситуації, що раніше зустрічалися, вирішуються однаковими діями.

Навик — динамічна прикмета людини, але це не ознака зовнішності, оскільки він характеризує людину як особу, цілісну біологічну систему. Це внутрішня якість особи, її властивість діяти у певних ситуаціях так, а не інакше. Навик характеризує психіку людини, фізіологію, вищу нервову систему.

Зовнішні ознаки для людини — це специфіка зовнішньої анатомічної будови тіла, скелетної основи, шкірного покриву, які є наочними, мають точну локалізацію і відносну незмінюваність. Анатомічні ознаки в сукупності являють собою межу матеріальної сутності. Для будьякого матеріального тіла його зовнішня оболонка (поверхня) характеризується зовнішніми ознаками (для людини — анатомічними), тобто матеріальними утвореннями:

опуклістю, угнутістю, ямками, бугорками, борозенками і валиками, утвореними будовою шкіри і скелетної основи. Зовнішні ознаки характеризуються розташуванням (топографією), розмірами, формою і кольором. У сукупності вони утворюють власну будову шкіри, яка на різних ділянках тіла людини неоднакова.

Динамічні, або функціональні (рухові), ознаки відбивають внутрішню, діяльну сторону біологічної системи, в тому числі й людини.

Глава 16. Вчення про сліди навиків людини

або руховими (динамічними). Сутність такої ознаки — це рух системи (об'єкта) в цілому або окремих його частин, груп, м'язів. Вказані ознаки характеризують діяльні якості людини як єдиного цілого, особу. Тому динамічність (функціональність) — це не ознака, а властивість особи проявити себе ззовні. Якщо ознака зовнішності, наприклад форма спинки носа, розріз очей, відстовбурченість вушної раковини, проявляються у формі, розмірі і розташуванні, то така властивість, як спосіб дії, наприклад відмикання замка за допомогою відмички, проявляється ззовні у вигляді соціальної діяльності (професійної) або злочинної.

Властивість — це внутрішня якість, котра проявляється лише в русі, взаємодії з матеріальним середовищем. Отже, властивості особи, проявляючись у вигляді взаємодії з матеріальним середовищем, утворюють ідеальні та матеріальні сліди. У криміналістиці та слідчій практиці сліди властивостей людини (головним чином спосіб вчинення злочину) використовуються для розшуку злочинців та їх ототожнення.

Функціональна властивість являє собою руховий акт, матеріальною ознакою якого слугує умовнорефлекторна діяльність вищої нервової системи людини. Механізм утворення властивості, тобто рухового акту, такий. Людина, взаємодіючи з матеріальним середовищем, відбиває ії і тим самим формує систему реакцій у відповідь на зовнішній подразник, передусім мобільні дії. Таким чином суб'єкт взаємодіє з навколишнім середовищем і змінює його об'єкти, зовнішні умови.

При повторенні зовнішніх умов дії у відповідь на подразник стають все більш однотипними, в корі головного мозку формується динамічний стереотип (за І.П. Павловим), тобто система нервових зв'язків, яка на однакові подразники діє (реагує) однаковими рухами, способом дії людини. В результаті багаторазового повторення (тренування) вирішення одних і тих же завдань в біологічній системі формується навик.

Отже, сутність динамічних властивостей, тобто функціональних ознак (за загальноприйнятою термінологією), складають навики — автоматизовані рухові реакції окремих або групи м'язів людини на певний подразник, наприклад особистісні портрети, ситуаційні завдання, які зустрічаються при розслідуванні злочинів. Тому в кримінальному праві рухові, функціональні властивості людини в конкретних ситуаціях інтерпретуються як спосіб дії, а в криміналістиці — як спосіб вчинення злочину.

207