19.1. Поняття слідів запаху та їх інформаційна сутність

У першому випадку терміном "запах" визначають об'єктивну властивість фізичних тіл, яка полягає у безперервному виділенні у зовнішнє середовище часток своєї речовини — молекул, що утворюють слід запаху. Виділення молекул — це процес випаровування, що відбувається постійно, але з різною швидкістю, яка залежить від природи об'єкта і зовнішніх умов. Тому будьякий об'єкт пахне і може бути виявлений відповідним приймачем (детектором запаху). Проте на практиці усе значно складніше, оскільки сприйняття запаху залежить не тільки від фізичних властивостей тіл, а й від природи нюхового аналізатора або конструктивних особливостей штучного детектора.

У другому значенні під поняттям "запах" розуміють суб'єктивне відчування (відображення, уявний образ), яке виникає у людини чи тварини внаслідок взаємодії часток пахучої речовини з нюховими рецепторами. Вже досить точно встановлено, що запах вуглеводню залежить від довжини ланцюга молекули, нервової системи організму. Таким чином, одна й та ж речовина для різних організмів пахне неоднаково.

Усе це свідчить про складність механізму сприйняття запаху, відносно якого поки що нема єдиної думки (теорії). Голландський вчений Цваар Дермакер розділив усі пахучі речовини на дев'ять класів, вважаючи, що вони лежать в основі сприйняття конкретного запаху як складного утворення основних запахів:

1) ефірний (запахи фруктових есенцій, воску, ефіру);

2) бальзамічний (запахи квітів, ванілі);

247

Розділ 4.

3) амбромускусний (запахи, які виділяють статеві органи);

4) капріловий (запахи сиру, поту, сперми, сечі);

5) перегорілий (запахи фенолу, бензол)', нафталіну, підсмаженої кави);

6) огидний (запахи клопів, блекоти, наркотичних речовин);

7) ароматний (запахи гіркого мигдалю, лимону);

8) часниковий (запахи брому, смоли, йоду, хлору);

9) нудотний (запахи трупа, калу).

Усього налічується близько 50 чистих основних запахів, сполучення яких утворюють інші запахи. Теорія Дермакера не є єдиною, оскільки не дає відповіді на багато питань. Поряд з нею існують вібраційна, просторова і стереохімічна, хвильова і адсорбційна теорії. Найбільш поширеною є адсорбційна теорія, яка пояснює виникнення запаху адсорбцією молекул пахучої речовини клітинами нюхового епітелію, внаслідок чого вони нагріваються, а ступінь нагріву трансформується в суб'єктивне сприйняття певного запаху.

Отже, природа западу є складною і її вивчення постійно удосконалюється. Створення штучних біологічних мембранплівок, здатних змінювати свій електричний потенціал при взаємодії з молекулами речовини, лежить в основі конструювання технічних детекторів запаху типу "електронний ніс".

Джерела слідів запаху. Джерелами слідів запаху є yd матеріальні об'єкти живої та неживої природи, які перебувають у твердому, рідкому і газоподібному станах. Оскільки запах — це газоподібний стан об'єкта, тобто частина цілого, то слід запаху відображає ознаки і властивості цілого. Досліджуючи її, можна не тільки розшукати джерело запаху, а й встановити його характерні особливості, наприклад фізикохімічний склад на якіснокількісному рівні, технологію виробництва, вид вихідної сировини тощо. Так, при дослідженнях наркотичних з'єднань експертам удається визначити конкретний вид, вихідну сировину, район її зростання, технологію виробництва рослинного наркотика. Якщо встановлено, що наркотична речовина має синтетичне походження, то іноді вдається встановити і сировину, використану для її виробництва, наприклад зорін.

Особливу групу джерел запаху утворюють тварини, риби, птахи, комахи, для яких запах є засобом спілкування, можливість знайти одне одного, захисту території свого проживання.

248

Глава 19. Сліди запаху (крилііналістична одорологія)

район проживання, приблизну дієту, предмети туалету і косметики, якими вона користується, і т.п.

Криміналістична одорологія. Епізодичне використання слідів запаху в розслідуванні злочинів відоме ще з давнини. Проте серйозне дослідження таких слідів у кримінальному судочинстві розпочалося тільки з середини XX ст. у зв'язку з досягненнями науковотехнічного прогресу і розробкою методів та засобів збирання і консервації слідів запаху'. У криміналістиці виник новий напрямок — криміналістична одорологія (від лат. odor — чую запах і гр. logos — вчення).

Криміналістична одорологія — це розділ криміналістики, який займається дослідженням 4йзичних та біологічних закономірностей механізму утворення слідів запаху і розробкою на цій підставі методів та засобів дослідження, збирання і використання слідів запаху в кримінальному судочинстві.