11.1. Поняття слідів злочину та їх властивості

Сліди в широкому значенні — це будьякі зміни в навколишньому середовищі, причинно пов'язані з подією злочину.

Сліди у вузькому значенні — це матеріальні утворення, що відбивають зовнішню будову взаємодіючих об'єктів, тобто слідикопії, які можуть бути об'ємними або площинними. Розділ криміналістики, що вивчає сліди у вузькому їх значенні, називається тр а с о л о гі єю. Трасологія (фр. la tras — слід, гр. logos — вчення) досліджує механізм утворення слідів та особливості відбиття взаємодіючих об'єктів з метою криміналістичної ідентифікації.

Разом з тим слідами в широкому значенні є ідеальні відображеннясліди пам'яті (уявні образи). Вони в інформаційному плані є більш ємними і відбивають як увесь об'єкт в цілому, так і його частини. Сліди пам'яті є джерелами вербальної інформації щодо форми і властивостей об'єкта, але вони суб'єктивні і частково розглядаються у слідознавстві, а в основному — у слідчій тактиці.

Усі сліди злочину мають три аспекти дослідження: а) криміналістичний; б) слідознавчий; в) трасологічний.

Криміналістичідді аспект орієнтує дослідника на викорис' тання всіх слідів злочину (матеріальних, ідеальних), нанесених будьякими об'єктами живої та неживої природи.

Слідознавчий аспект припускає використання всіх тільки матеріальних слідів. Це сліди фізичних тії, які перебувають у

112

Глава 11. Слідиджерела криміналістичної інформації

будьякому агрегатному стані, тобто слідипредмети, слідивідображення, слідиречовини.

Трасологічний аспект дослідження включає тільки ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта. Тому не можуть бути об'єктами трасологічного дослідження рідкі та газоподібні речовини.

Будьякий слід має такі властивості: інформативність, індивідуальність, усталеність.

Інформативність означає, що слід може відбивати три види інформації:

1. Про зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Яким є відображений об'єкт або його контактуюча частина?";

2. Про механізм слідоугворення, тобто свідчити, яким чином виник слід;

3. Про навики суб'єкта взаємодії, котрий використовує предмет як засіб, і відповідати на запитання: "Хто діяв і якими прийомами?"

Індивідуальність означає тотожність об'єкта самому собі, свідчить про неповторність сукупності його властивостей та ознак. Об'єкти індивідуального виробництва завжди тотожні самим собі, а предмети масового виготовлення, як правило, є схожими (однорідними), наприклад ґудзики, взуття на литій підошві, цвяхи, скріпки та ін. Такі об'єкти стають індивідуальними лише після їх експлуатації, коли вони набувають експлуатаційних ознак.

Усталеність — властивість об'єктів певний час зберігати свою зовнішню будову та внутрішню організацію. Період, протягом якого об'єкт зберігає свої ознаки та властивості, називається ідентифікаційним періодом. Оскільки ad об'єкти матеріального світу змінюються, то усталеність слід розуміти як відносну властивість, коли зміни, що настали^ є такими, при яких річ ще залишається сама собою.