20.1. Поняття слідів пам'яті, їх властивості та механізми утворення
Матеріальна форма відображення носить предметний характер, її результат філософи називають "елементарним відображенням".
Значно складніше відбувається відображення у живій природі, особливо у таких взаємодіючих системах, як "людина > середовище", "людина > людина", де відображення здійснюється в почуттєвій та раціональній формах, котрі властиві виключно свідомості людини, її психіці, яка є функцією мозку.Уявні образи є носіями інформації, це "відбитки" реальної дійсності в пам'яті людини, які проявляються ззовні у вигляді повідомлень обвинуваченого, потерпілого, свідків. Будучи закріпленими в процесуальних документах, вони є особистими доказами. Отже, відображення — ідеальний психічний процес; його результат — суб'єктивний образ, уявний слід або слід пам'яті.
Слід пам'яті — нове поняття в загальній теорії криміналістики. Це незвичайні сліди, які не відносяться до класу матеріальних, котрі є предметом слідознавства і трасології. Матеріальні сліди рук, ніг, транспортних засобів та інші досить повно вивчені та класифіковані.
Матеріальний слід (предмет, відображення, речовину) можна спостерігати, відчувати, сприймати дотиком, досліджувати, а також актуалізовувати потенційну інформацію, яка зберігається у ньому.
Слід пам'яті нематеріальний, хоча і є продуктом матеріальної діяльності. Він невидимий і недоступний для стороннього спостерігача, його не можливо сфотографувати або виявити за допомогою мікроскопа, його можна встановити лише побічно, він характеризується низкою властивостей, притаманних тільки ідеальним слідамвідображенням.
Акпшвність характеризує динамічну сторону, згідно з якою слідвідображення є результатом діяльності людини, в процесі якої вона сприймає матеріальну реальність світу.
Слід пам'яті —261
Розділ 4. Сліди людини
суб'єктивний образ, формується в динаміці, причому не тільки формується, а й оцінюється у відповідності з ситуацією, що склалася: дещо запам'ятати і зберегти надовго, а інше лише побачити і забути. Не всякий слід пам'яті зберігається у довгочасній пам'яті людини, при його розкритті в ході допиту треба враховувати багато чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру, які мали місце в момент сприйняття.
Вибірковість як властивість безпосередньо пов'язана з активністю формування сліду пам'яті. Вибірковість на рівні людської свідомості опосередкована умовами об'єкта, що пізнається, і характеристиками суб'єкта відображення. Тому два свідки, спостерігаючи одну й ту ж подію, нерідко дають різні свідчення.
Доцільність ідеального відображення нерозривно пов'язана з активністю і вибірковістю, визначається завданням діяльності, метою відображення — пізнанням певної події, факту, предмета. Доцільність і вибірковість — це суб'єктивні критерії формування і збереження сліду пам'яті.
Формування і збереження слідів пам'яті — головні умови узнавання раніше сприйнятого взагалі. Відчування і сприйняття як безпосередній вплив зовнішнього середовища на органи чуттів не зникають безслідно, їх результати вкарбовуються в пам'ять і зберігаються в ній у вигляді "сліду", природа якого й до цього часу залишається дискусійною. Разом з тим факт збереження сліду — визнана реальність. Якщо б уявні образи, виникнувши в момент сприйняття, зразу ж зникали, людина кожний раз сприймала б події та предмети як зовсім їй незнайомі і, отже, не могла б їх впізнавати.
Підсумовування є властивістю психічного відображення, а отже, й сліду пам'яті, який сформувався в процесі сприйняття. Проте процес формування сліду пам'яті є таким, що триває, і адекватність відображення залежить від тривалості сприйняття, коли відчувається поступове накопичення інформації про властивості та ознаки події або предмета, що пізнаються. Процес підсумовування закінчується синтезуванням інформації в єдиний уявний образ — слід пам'яті. Це необхідно мати на увазі в ході вербальних слідчих дій і оцінювати об'єктивність свідчень через час сприйняття з урахуванням психічного типу особи суб'єкта.
Розглянуті властивості відбиття і відображення як процесу матеріалізації є методологічною основою в теорії та практиці дослідження і використання слідів пам'яті у кримінальному судочинстві. Вони дають змогу розуміти слід пам'яті (суб'єктивний образ) як двоєдине утворення, діалекпічне сполучення матеріального та ідеального, утілених в уявному образі. Співвідношен
262
Глава 20. Сліди пам'ті людини
ням об'єктивного і суб'єктивного визначається ступінь адекватності сліду пам'яті відображеному предмету.