<<
>>

Інформація та інформаційні технології. Поняття, атрибути та класифікація

Як різновид людської діяльності, досудове розслідування кримінальних правопорушень являє собою процес пізнання, який полягає у: виявленні осіб, що є носіями інформації необхідної для встановлення об’єктивної істини у справі; виявленні і дослідженні матеріально- фіксованих слідів, утворення яких пов’язане з подією злочину, а також інших матеріальних об’єктів інформація стосовно яких сприятиме розкриттю злочину; встановленні механізму злочину і визначенні в ньому ролі кожного учасника та об’єкта; фіксації, накопиченні, осмисленні, оцінці та використанні отриманої інформації.

Термін «інформація» останніми роками все частіше використовується в різних галузях знань і повсякденному житті. Ми говоримо про її наявність або відсутність, про отримання та знищення, про старіння, важливість, достатність та недостатність, часто не замислюючись над змістовністю терміна, над тим, що він означає. У його основі лежить словосполучення «in form» (у формі), і означає те, що знаходиться «у формі», тобто осмислене і оформлене знання. Не зупиняючись на аналізі значної кількості понять інформації, зазначимо, що інформація — це продукт цілеспрямованого пізнання. Вона безпосередньо пов’язана з відображенням, причому не в усіх його формах, а лише там, де у як приймач інформаційного сигналу виступає високоорганізована матерія — розум.

Життєдіяльність — це постійний рух, пов’язаний із взаємодією об’єктів, у результаті чого в об’єктах з’являються зміни. За змістом, умовно виключивши правові та загальносуспільні критерії, злочин також можна розглядати як звичайний акт життєдіяльності, що включає сукупність взаємодій матеріальних об’єктів. Зміни в матеріальних об’єктах, що з’явились у зв’язку з подією злочину, прийнято називати слідами злочину. Такі сліди виступають у якості джерел інформації про об’єкти, що їх утворили. Самі ж сліди не є інформацією. Щоб отримати інформацію, їх треба спочатку знайти й пізнати. Таким чином, інформація — це сукупність відомостей, знань про окремі об’єкти та явища, які отримані в процесі їх пізнання людиною і зберігаються в її пам ’яті або зафіксовані штучною мовою на будь-якому носієві.

Зазначимо, що обсяг інформації про об’єкт може бути різним — від мінімального — виявлено лише факт існування якогось об’єкта, до де- тального — відображення його певних властивостей. Треба чітко уявляти, що відоме і пізнане — це дві великі різниці. Тобто наявність певних відомостей про об’єкт ніяким чином не говорить, що його можна вважати пізнаним з різноманітних позицій, з урахуванням потреб користувача.

Для здійснення пізнання використовують низку взаємопов’язаних методів, які охоплюють дії по виявленню і дослідженню об’єктів, їхніх ознак і властивостей, а також фіксації отриманої інформації. Упорядкована певним чином сукупність методів, що надає можливість якісного пізнання певних об’єктів, утворює методики та технології. На відміну від методики, технологія зорієнтована на досягнення результатів із застосуванням певного комплексу науково-технічних засобів. При цьому слід пам’ятати, що в природі методів взагалі не існує. Будь-який метод пізнання — це продукт людської діяльності, розроблений нею для досягнення певної мети. До методів пізнання, що застосовуються в розслідуванні кримінальних правопорушень, належать розроблені відповідно до законодавства та досягнень наукової думки прийоми і засоби виявлення та дослідження джерел інформації, отримання, фіксації і оцінки інформації з метою встановлення істини у кримінальному судочинстві.

Як продукт пізнання, інформація має специфічні властивості. Вони зумовлюють її цінність і корисність, напрями використання та сукупність завдань, для вирішення яких вона придатна. Особливою її рисою є своєрідний дуалізм, що являє собою поєднання ідеального (безпосередньо інформації) і матеріального (її носія). Причому відображення інформації на матеріальному носієві (запис на папері, у комп’ютері тощо) не означає, що вона матеріалізується. Властивості інформації складаються з властивостей результатів пізнання, які становлять її змістову частину, а також властивостей матеріальних об’єктів, методів, форм і носіїв, що використовуються для її фіксації, збереження та подання. З одного боку, вона безпосередньо пов’язана з властивостями носіїв, методами і формами фіксації. З іншого — вона незалежна. Не будучи змістовно пов’язаною з носієм, вона може бути розповсюдженою без будь-якого зменшення чи втрати. У результаті обміну та розумової діяльності досить часто з’являється нова інформація, яка не може дорівнювати звичайній сумі двох або трьох. Відбувається своєрідний стрибок: кількість переходить у якість, з’являється нове знання, при цьому старе не зникає.

Інформація відзначається змістовним навантаженням. Вона є дуже різноманітною і поділяється за видами людської діяльності, в якій її використовують: наукова, технічна, правова тощо. Кожен з видів інформації має свою технологію обробки, смислове навантаження, цінність, форми представлення і відображення на фізичних носіях, вимоги до точності, достовірності, актуальності, корисності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

Розуміння властивостей інформації складає умови усвідомленого її використання. їх прийнято поділяти на прагматичні і атрибутивні. Атрибутивні — це ті, що відображають її власні, «внутрішні» властивості. До них належать кумулятивність, емерджентність, старіння, міжгалузевий характер, невичерпність, об’єктивність, достовірність, адекватність, доступність. Прагматичними є властивості інформації, які характеризують ступінь її корисності, цінності: новизна, достатність, актуальність, значення і можливість ефективного використання для вирішення конкретних завдань. Між собою властивості глибоко пов’язані та взає- мозумовлені. І до певної міри поділ на ці дві категорії є умовним. Так, наприклад, рівень об’єктивності та достатності інформації прямо залежить від завдань, для яких її передбачається використовувати, і впливає на її корисність, цінність та актуальність. Тож розглянемо їх детальніше.

Кумулятивність — одна з властивостей інформації, яка відображає її накопичувальний характер. Емерджентність (стрибкоподібність) — підкреслює ідеальність інформації. Прикладом якісних стрибків у роботі з інформацією при розслідуванні злочинів є отримання нової інформації в результаті аналізу і логічного осмислення наявної. Невичерпність інформації означає те, що вона може мати необмежену кількість користувачів, використовуватися багато разів і при цьому залишатися незмінною. Невичерпність і емерджентність — якості інформації, що яскраво характеризують її як ідеальне утворення. Розсіювання інформації- Доволі часто в якості об’єктів пізнання різними суб’єктами з різною метою виступають одні об’єкти. Таким чином, інформація про об’єкт розсіюється по значній кількості інформаційних систем. Так інформація про особу може міститися в інформаційних системах оперативно-довідкової картотеки, кадрових службах, у банківських установах, у навчальних закладах, у соціальних мережах тощо.

Знання слідчим принципів розсіювання інформації надасть йому можливість звертатись до конкретних інформаційних систем і отримувати з них корисну для розслідування інформацію.

Старіння інформації пов’язане зі зміною властивостей об’єкта, стосовно якого вона зібрана. З часом об’єкти втрачають одні властивості і ознаки, і набувають нові. У такому випадку інформація про об’єкт втрачає певний ступінь достовірності, для її оновлення виникає потреба в його новому або додатковому пізнанні. Об’єктивність інформації тісно пов’язана з її адекватністю та достовірністю. Адекватність — це ступінь відповідності інформації дійсному стану тих об’єктів, які вона відображає. Під достовірністю інформації розуміється її ступінь відповідності об’єктивній реальності. Саме достовірність та об’єктивність і є тими властивостями інформації, що дозволяють вважати окрему її групу «фактичними даними», тобто даними, які достовірно відображають факти.

Достатність становить мінімально необхідну в якісному й кількісному вираженнях інформацію для досягнення цілей, яких прагне її споживач. Доступність і зрозумілість. Доступність є мірою можливості отримати ту чи іншу інформацію. Крім обмеженості доступу за режимом таємності, доступність інформації пов’язується із засобами, що використовуються для її приведення в зрозумілу форму. Так, інформація, відображена у вигляді кодів, які читає машина за допомогою відповідних сигналів (магнітних, оптичних та ін.), на певних носіях, майже не сприйматиметься без спеціальних пристроїв і відповідного програмного забезпечення, що дозволять «відновити» сигнали й розкодувати інформацію, що в них міститься. Цінність і корисність — прагматичні властивості. І хоча цінність інформації прямо пов’язана з прийняттям конкретного рішення, найбільш цінною є своєчасно отримана інформація, тобто актуальна. Мірилом цінності є не тільки актуальність інформації для конкретної проблемної ситуації, а й її потенційне значення. Потенційна цінність інформації є одним із важливих чинників, що ініціює створення інформаційних систем. При цьому не слід забувати, що старіння інформації знижує її цінність. Корисність і цінність інформації тісно взаємопов’язані й взаємозумовлені. Корисність може бути оцінена стосовно потреб конкретних її споживачів, причому для вирішення конкретних завдань. Актуальність визначає важливість інформації для прийняття рішення в конкретній ситуації. Своєчасно отримана корисна інформація є актуальною. Вона сприяє досягненню конкретної мети. При цьому актуальна для вирішення одного завдання інформація може не мати ніякого значення для іншого. Залучаючи інформацію до процесу розслідування, суб’єкт практично виводить її з пасивного стану, тобто потенційна інформація стає активною, набуває значення для вирішення конкретного завдання. Так, наприклад, інформація про відбитки папілярних візерунків якоїсь особи в інформаційній системі актуальною буде тоді, коли в матеріалах кримінального провадження є сліди, вилучені під час огляду місця події чи іншої слідчої (розшукової) дії. За відсутності таких перша ніякого значення не має і, відповідно, не є актуальною. Водночас вона не втрачає своєї потенційної цінності й у подальшому може бути актуалізована та використана в розслідуванні інших кримінальних правопорушень, де будуть виявлені сліди рук.

З одного боку, будучи достовірними відомостями про об’єкти та факти, інформація байдужа до людських потреб, з іншого вона є продуктом їх цілеспрямованого пізнання, яке здійснює особа, а відповідно її обсяг і зміст залежать від мети пізнання та застосованих при цьому методів, від того, для вирішення яких завдань вона зібрана. Розглянемо класифікацію інформації за призначенням, тобто тими завданнями, для вирішення яких вона була зібрана. У юридичних науках вони зумовлені завданнями, що стоять перед конкретною наукою, при цьому кожна з них застосовує і свій інструментарій. Незважаючи на те, що в якості основного об’єкта їхнього пізнання виступає злочин та діяльність з його розкриття, зібрана інформація дещо відрізняється. Причому належність до тієї чи іншої галузі (тобто її призначення для вирішення певних галузевих завдань) визначається метою пізнання та колом завдань, які потрібно вирішити з використанням певної інформації. Отже, завдання вирішуються з використанням знань і методів з арсеналу науки або практичної діяльності, позицій з яких здійснюється конкретне пізнання. Тож, коли ми говоримо «криміналістична» чи «кримінологічна інформація», ідеться про її первинне призначення, про наукову або практичну сферу, арсенал знань якої було використано в процесі пізнання певного об’єкта чи явища. При цьому завжди мається на увазі, що й первинне призначення інформації визначається прагматичними цілями. Інформація ж як була, так і залишається сукупністю відомостей про певний об’єкт. Майбутнє призначення зумовлює лише деякі її специфічні риси. Воно впливає на якісні та кількісні показники, на детальне вивчення й фіксацію одних властивостей і ознак об’єкта та менш детальне (навіть ігнорування) — інших. Пізнання об’єктів і явищ різними суб’єктами з різних позицій зумовлює не тільки специфіку інформації, а також і її розсіювання в різних галузях знань та інформаційних системах.

Інформація ж про об’єкти або факти, що в них міститься, відрізняється саме за колом відомостей, які зумовлені первинним її призначенням та арсеналом використаних знань. При цьому значення та призначення інформації не можна ототожнювати. Коли йде мова про значимість інформації для певної науки чи практичної діяльності, мається на увазі інформація, яка є корисною для досягнення бажаного результату. Зазначимо, що будь-яку інформацію стосовно об’єктів або явищ, незалежно від її первинного призначення, методів і знань, використаних при їх пізнанні, може бути інтерпретовано й використано для вирішення завдань іншої науки чи практичної діяльності. Таким чином, вона набуває значення для того напряму діяльності або галузі науки, для вирішення чи вдосконалення якого вона використовується. На наші уявлення про те, що має значення для вирішення того чи іншого завдання, впливають прагматичні чинники.

Завдяки аналізу інформації, з огляду на необхідність вирішення конкретних завдань, що стоять перед дослідником або практичним працівником, визначається її корисність і цінність у конкретній ситуації. Цінність і корисність інформації для вирішення певних завдань є відправною точкою її значущості. Причому вона має суто ситуативний характер і прямо залежить від кола завдань, вирішити які повинен дослідник. Одна й та сама інформація може бути корисною для вирішення однієї групи завдань і некорисною для іншої. Походження ж інформації та первинне призначення не є домінуючим фактором при вирішенні питання про її значення. Певного значення може набути будь-яка за походженням інформація, що є цінною і корисною для вирішення конкретних завдань. У таких випадках використовують термін «значима інформація». Саме тому інформація, здобута криміналістичними методами з використанням криміналістичних знань (криміналістична інформація), може бути використана й у юридичній оцінці події, і в організації розслідування в цілому, і в тактиці проведення окремих слідчих дій, і при проведенні оперативно-розшукових заходів, і для вдосконалення криміналістичних знань, і для оцінки кримінологічного стану регіону тощо. Це стає можливим завдяки таким атрибутивним властивостям інформації, як об’єктивність і багаторазовість використання, а також прагматичним (цінність і корисність). Таким чином, незалежно від конкретного призначення, інформація може бути корисною для виконання інших завдань і, відповідно, набути криміналістичного, опера- тивно-розшукового чи іншого значення.

Дані — це інформація, подана у формалізованому вигляді, прийнятому для опрацювання автоматичними засобами за можливої участі людини (вхідні, вихідні дані, база даних тощо).

Результативність діяльності з розслідування злочинів, багато в чому залежить від рівня її забезпечення достовірною інформацією у достатній для вирішення певних завдань кількості. Саме кваліфікований ана- ліз та синтез інформації про об’єкти, які мали відношення до злочинної події, отриманої з різноманітних джерел, її інтерпретація та вміле використання лежать в основі розслідування кримінальних правопорушень. Особливе місце серед джерел такої інформації займають масиви та бази даних різних за цільовим призначенням та відомчою належністю інформаційних систем.

Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.

Законодавець надає дещо інше визначення даного поняття, розуміючи під ним, зокрема цілеспрямовану організовану сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування[7].

Інформаційні технології реалізуються в автоматизованому і традиційному (паперовому) вигляді. Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів.

Автоматизована інформаційна технологія — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням вибраного комплексу технічних засобів. Тобто це системно організована для виконання завдання управління сукупність методів і засобів збирання, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки і зв ’язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується користувачам.

Мета будь-якої інформаційної технології — отримати потрібну інформацію необхідної якості на заданому носії. При цьому є обмеження на вартість опрацювання даних, трудомісткість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність і оперативність процесу опрацювання інформації, якість одержуваної інформації.

Для нової інформаційної технології характерні такі особливості:

• робота користувача в режимі маніпулювання (не програмування) даними. Користувач має бачити і діяти, а не знати і пам’ятати;

• наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних (інтегрованого банку даних), що передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;

• безпаперовий процес обробки документа, під час якого на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея ПК;

• інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування завдання з широкими можливостями для користувача;

• можливість колективного виконання документа на основі групи ПК, об’єднаних засобами комунікацій;

• можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації в процесі розв’язування задачі.

Нині автоматизовані інформаційні технології можна класифікувати за багатьма ознаками, зокрема:

1) за способом реалізації в автоматизованих інформаційних системах:

- традиційні;

- нові інформаційні технології;

2) за ступенем охоплення завдань управління:

- електронне опрацювання даних;

- автоматизація функції управління;

- підтримка прийняття рішень;

- електронний офіс;

- експертна підтримка;

3) за класом технологічних операцій, що реалізуються:

- робота з текстовим редактором;

- робота з табличним процесором;

- робота із СУБД;

- робота з графічними об’єктами;

- мультимедійні системи;

- гіпертекстові системи;

4) за типом користувацького інтерфейсу:

- пакетні;

- діалогові;

- мережеві;

5) за способом побудови мережі:

- локальні;

- глобальні;

- багаторівневі;

- розподілені;

6) за видом предметної області, що обслуговується:

- бухгалтерський облік;

- управління кадрами;

- інші.

Характерними для нових інформаційних технологій є персоналіза- ція засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ і багаторівневих систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць спеціалістів. Арсенал засобів нових інформаційних технологій постійно поповнюється, зокрема значного поширення останніми роками набули комп’ютерна графіка, мультимедіа, гіпертексти, гіпер- текстові технології та системи.

В. Ю. Шепітько слушно зазначає, що сьогодні основними напрямами використання інформаційних технологій у досудовому слідстві є створення та ведення криміналістичних обліків, побудова суб’єктивних портретів, користування базою законодавства України та іншими базами даних. У сучасних умовах слідчим потрібні інформаційні технології для оптимізації управління процесами інформаційного забезпечення, здійснення автоматизованого пошуку відомостей щодо будь-яких об’єктів (осіб, подій, предметів та ін.), одержання формалізованих знань з усіх видів баз даних, що існують у світі, статистичного та географічного аналізу подій, пошуку окремих об’єктів та осіб та ін.[8]

З метою інформаційно-довідкового забезпечення кримінальних проваджень використовуються наступні інформаційні технології:

• технології розпізнавання та аналізу об’єктів;

• біометричні технології;

• телекомунікаційні технології взаємодії, комунікації;

• системи аналітичної обробки інформації, інтелектуального пошуку інформації в різних інформаційних ресурсах;

• технології обґрунтування та прийняття рішень;

• геоінформаційні, навігаційні та супутникові технології;

• технології радіочастотної ідентифікації;

• технології імітаційного та прогностичного моделювання[9]. Зазначені технології мають великий потенціал та можливості щодо

отримання об’єктивної інформації. Вони надають можливостей швидкого отримання достовірних відомостей про об’єкти, які підлягають реєстрації, а також контролю об’єктів, виведених із цивільного обігу.

Суттєвий резерв підвищення ефективності розкриття та розслідування злочинів полягає в системному використанні існуючих інформаційних технологій, включених у єдиний інформаційний простір.

1.3.

<< | >>
Источник: Бірюкова В. В. та ін.. Інформаційно-довідкове забезпечення кримінальних проваджень [текст]підручн. / за заг. ред. Бірюкова В. В. [В. В. Бірюков, В. Г. Хахановський, В. С. Бондар, С. В. Шалімов] - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 288 с.. 2014

Еще по теме Інформація та інформаційні технології. Поняття, атрибути та класифікація:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -