Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств

Формування загально-відомчих та галузевих інформаційних систем та їх складових підсистем здійснюється за такими принципами.

1. Принцип функціонального призначення. Згідно із цим принципом до категорії загально-відомчих належать такі інформаційні системи (ІС) та підсистеми (ІПС):

• оперативно-розшукового призначення, які містять інформацію, безпосередньо пов’язану з кримінальною або оперативно-розшуковою справою;

• спеціалізовані ІС та ІПС оперативної інформації;

• оперативно-довідкового призначення, які містять фактографічну інформацію про осіб, об’єкти та речі, що становлять оперативний інтерес;

• кримінальної статистики, які містять інформацію про стан злочинності та результати боротьби з нею;

• адміністративно-управлінські, що містять інформацію загальнодержавного та загально службового використання.

2. Принцип нормативно-правової забезпеченості. Передумовою впровадження інформаційних систем є узгодження засад їх формування із законодавством та розробка нормативної документації, що регламентує правила обліку в ІС та ІПС.

3. Принцип фактичності даних. Дані інформаційних підсистем мають бути фактичними, тобто припускати однозначність інтерпретації та ідентифікації, а також повними, достовірними та актуальними.

4. Принцип доцільності впровадження та експлуатації. Доцільність впровадження будь-якої ІС чи ІПС визначається відповідними експертними розрахунками (прогнозами) щодо ефективності її використання з огляду на забезпеченість необхідними фінансовими, кадровими та технічними ресурсами.

5. Принцип нарощення та розвитку. ІС та ІПС мають забезпечувати можливість модернізації, інтеграції в систему інформаційного забезпечення, припускати введення до свого складу нових об’єктів обліку.

Окресленим принципам повинні відповідати всі чинні ІС та ІПС, а також ті, що створюються чи мають створюватися.

У діяльності ОВС, пов’язаній з розслідуванням кримінальних правопорушень, здебільшого використовуються саме інформаційно- пошукові системи (ІПС), вони являють собою функціональні системи, що забезпечують збирання, збереження та видачу інформації за запитом користувача.

Інформаційно-пошукову систему (ІПС) можна розглядати як сукупність об’єднаних єдиною метою наступних елементів: 1 — інформаційний фонд (масив робочої інформації); 2 — словник пошукових ознак інформації, що зберігаються у відповідному фонді; 3 — технічні засоби обробки (включаючи відповідні дослідження), зберігання та пошуку інформації; 4 — комплекс програм, що забезпечують функціонування системи. В ІПС послідовно здійснюється: запис інформації в заданій формі шляхом технічних засобів; накопичення, оновлення та упорядкування інформації; пошук інформації відповідно до запиту, що надійшов та видача її користувачеві.

В свою чергу, автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС) створена на базі використання комп’ютерної техніки та введена з метою подальшого вдосконалення централізованого накопичення, обробки (включаючи відповідні ідентифікаційні та діагностичні дослідження) та пошуку довідкової, орієнтуючої та іншої інформації в боротьбі зі злочинністю^[10].

Основними задачами АІПС є:

— збір, систематизація, узагальнення та аналіз інформації, що необхідна для успішного проведення індивідуальної профілактичної роботи, запобігання та розслідування кримінальних проваджень;

— забезпечення цією інформацією керівництва МВС, ГУМВС, УМВС та інших зацікавлених служб органів внутрішніх справ.

Відповідно до вказаних завдань АІПС здійснює наступні функції:

• перевірка осіб, які знаходяться на обліку, підозрюваних та інших осіб на предмет причетності до нерозкритим злочинам;

• порівняльні дослідження нерозкритих злочинів за способом їх вчинення, прикметам злочинців з метою виявлення кримінальних правопорушень, вчинених одними й тими ж особами;

• статистичний аналіз даних про нерозкриті злочини, осіб, які зникли з місця злочину, поставлені на облік ОВС, а також інших осіб, які представляють оперативний інтерес;

• коригування наявних у масивах системи (АІПС) даних;

• розробка та видача рекомендацій для використання їх підрозділами ОВС при проведенні та координації слідчих (розшукових) дій, розшуку правопорушників, осіб, які зникли без вісти, встановленню належності вилучених у правопорушників номерних речей та вогнепальної зброї, а також встановлення особи невпізнаних трупів, невідомих хворих, осіб, які перекручують власні анкетні дані;

• подальше поповнення масиву інформації за рахунок послідовного розширення її джерел, введення в комп’ютерну систему відомостей, що характеризують діяльність кадрових, слідчих підрозділів, ДАІ та інших служб ОВС та інших правоохоронних органів.

Для узагальненого визначення інформаційно-пошукових систем як автоматизованих, так і неавтоматизованих, доволі часто використовується термін — «обліки». Будь які обліки, незалежно від об’єктів та інформації про них, що вміщена в їх масиви, являють собою інформаційні системи. Термін «облік» прийнято застосовувати відносно фактографічних інформаційних систем з невисоким ступенем інтеграції, незалежно від рівня їх зосередження, відомчої належності та ступеня автоматизації. Свого часу Р.С. Бєлкін зазначав, що складові системи криміналістичної реєстрації більш зручно називати «криміналістичними обліками», тому що вони різняться між собою характерними обліковими даними, формами, засобами та методами їх систематизації, зосередження й користування ними^[11]. Утім, через поняття інформаційної системи найповніше розкривається сутність будь якого обліку. Таким чином, обліки — це інформаційні системи, завданням яких є забезпечення збирання, введення, обробки, накопичення, збереження та видачі інформації стосовно певних матеріальних об ’єктів та явищ.

Практично у всіх випадках термін облік використовується з уточнюючим його словом, яке зазвичай означає назву обліку і є похідним від об’єктів обліку або від інформації про певні об’єкти, що містять масиви чи бази даних конкретного обліку. Наведемо для прикладу такі словосполучення: облік автомототранспорту; облік вогнепальної зброї; облік осіб за відбитками пальців рук (дактокартотека); облік слідів рук, що вилучені з місць нерозкритих злочинів (слідотека) тощо. А також узагальнюючі поняття для певної їх категорії: обліки підрозділів ДІАЗ; обліки підрозділів ДНДЕКЦ; обліки ДАІ та ін. Разом з тим ці обліки являють собою інформаційні системи — одні звичайні неавтоматизова- ні, інші автоматизовані, треті ведуться паралельно — і в автоматизованому, і неавтоматизованому вигляді. В першому випадку такі системи прийнято називати просто обліками, за необхідності уточнюють назву та форму (картотека обліку автотранспорту, журнал реєстрації осіб, колекція зброї тощо).

У підрозділах МВС обліки часто ведуться паралельно — у виді автоматизованих інформаційно-пошукових систем і звичайних неавтома- тизованих — у ручному режимі. Так, наприклад, персональний оперативно-довідковий облік ведеться підрозділами УІАЗ (ДІАЗ) у виді звичайної алфавітної картотеки, масив якої складають алфавітні картки форми «Ф1» або «Ф1а», що зберігаються в спеціальних шафах, зручних для ведення довідкової роботи. Паралельно йому тими ж підрозділами УІАЗ (ДІАЗ), ведеться автоматизована інформаційно-пошукова система «ОДК» (оперативно-довідкова картотека), бази даних якої містять ін- формацію, аналогічну указаному обліку. Другою складовою цього ж обліку є дактилокартотека, яка також ведеться в ручному режимі на звичайних дактилокартах тим самим підрозділом, і в автоматизованому — з використанням АДІС («Дакто-2000», «Сонда»). Нині дактилоскопічні масиви АДІС «Сонда» в Луганській області, які входять до системи криміналістичних обліків НДЕКЦ, інтегровані з масивами ІБнД УІ- АЗ ГУМВС.

У центральних БД також містяться державні класифікатори, до яких належать: класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України, класифікатор організаційно-правових форм господарювання, класифікатор нормативних документів, державний класифікатор продукції і послуг, державний класифікатор управлінських документів, єдиний державний реєстр підприємств, організацій та установ, класифікатор держав світу тощо. За необхідності в БД органів МВС передаються по інформаційних каналах довідники з інших державних установ (наприклад, із НБУ — довідник МФО, із ДПС — довідник ідентифікаційних кодів фізичних осіб, із Міністерства фінансів — коди бюджетних класифікацій тощо).

Розгляд інформаційних систем навряд чи можна вважати завершеним, не розглянувши інші, крім поданих, класифікації. Саме класифікація надає можливість зрозуміти сутність інформаційних процесів, встановити зв’язки між різними за призначенням інформаційними системами.

Так, за типами інформаційних ресурсів, що вміщуються і, відповідно, обробляються в певних інформаційних системах, їх прийнято поділяти на дві великі групи — документальні та фактографічні. До речі, така класифікація в криміналістиці раніше не здійснювалась, хоча має суттєве значення і дозволяє простежити шляхи проходження інформації від її появи до введення в фактографічні системи, які знайшли здебільшого застосування в правоохоронних органах.

Основною відмінністю документальної ІС від фактографічної полягає в тому, що перша видає на виході ті самі документи, котрі в свій час надійшли на її вхід. Друга видає фактографічні описання, створені в результаті аналітико-синтетичної переробки вхідних документів всередині системи. Тобто вона складає умови встановлення зв’язків інформації, що міститься в фактографічних системах, з інформацією документальних систем, прослідкувати процеси їх формування, вирішити питання, пов’язані з її достовірністю, достатністю, належністю та відносністю, надати напрямки пошуку вихідних документів, що були покладеними в основу формування баз даних фактографічних ІС чи АІС.

Документальні ІС можуть бути повнотекстовими та бібліографічно-реферативними. Повнотекстові ІС в ОВС України найчастіше являють собою різноманітні справи, в яких значну частку складають «первинні» документи (оперативно-розшукові, наглядові справи, кримінальне провадження також є упорядкованою сукупністю здебільшого первинних документів, що зосереджені в ній за певною системою, та ін.).

Інформація, що вміщується в документальні інформаційні системи, орієнтована на вирішення конкретних завдань (розслідування злочину, організація оперативної роботи за конкретним кримінальним правопорушенням та ін.).

Особливістю фактографічних АІС є те, що вони зорієнтовані на роботу з жорстко-структурованою інформацією, яка відображує в тому чи іншому ступені динаміку функціонування певних об’єктів. Фактографія — це опис фактів без їх аналізу, узагальнення, пояснення. Саме фактографічні АІС складають основу обліків системи МВС. Предметна галузь фактографічних систем — інформаційна база жорсткострукту- рованої інформації, за рахунок чого такі системи називають системами з базами даних. Перед введенням інформації в базу даних вона обов’язково структурується і заноситься в інформаційні поля реквізитів певної облікової одиниці.

Фактографічна інформаційна система включає в себе: банк даних, підсистему підготовки та вводу інформації, підсистему реалізації призначених для користувача завдань та підсистему підготовки й видачі результатів обробки інформації користувачам. Основною одиницею зберігання в базі даних фактографічної АІПС є факт (на відміну від документальних систем, де основною одиницею зберігання є документ).

Основними принципами побудови фактографічних БД є:

• однократність вводу даних, багатократність та багатоаспектність їх використання;

• організація даних складної структури, орієнтованої на можливість їх довільної вибірки відповідно до запитів, що надходять;

• централізація зберігання та обробки даних на основі їх інтеграції, тобто можливість взаємозв’язку елементів даних, які відносяться до різних масивів;

• відсутність дублювання даних у різних масивах;

• захист даних від несанкціонованого доступу, можливість використання конкретним користувачем окремих процедур їх обробки.

За автоматизацією інформаційні системи класифікують на ручні — неавтоматизовані (ІС), та автоматизовані (АІС).

АІС, своєю чергою, можна розділити за ступенем автоматизації на напівавтоматизовані та автоматичні.

Характерним для неавтоматизованих ІС є використання в будь- якому процесі роботи з інформацією звичайних ручних методів та засобів без залучення сучасних інформаційних технологій. У такому режимі працює значна кількість інформаційних систем і сьогодні. Прикладами неавтоматизованих ІС можна назвати різноманітні картотеки, журнали, колекції, в які вміщено об’єкти в натуральному вигляді. Такі обліки можна зустріти в будь-якому підрозділі МВС та установах інших відомств. У підрозділах МВС, незважаючи на стрімке впровадження в облікову діяльність інформаційних технологій, ціла низка обліків здійснюється паралельно у вигляді ІС (ручний режим) та АІС (автоматизований режим). Сучасний період є перехідним — АІС приходять на зміну ІС. Це означає, що інформація в таких інформаційних системах дублюється, і отримати її можна як з ІС, так і з АІС.

Автоматизовані ІС за ступенем автоматизації процесів можна розділити на напівавтоматизовані та автоматичні. Як перші, так і другі сьогодні є доволі розповсюдженими. Процеси обробки інформації в системі та видачі в них подібні. Відрізняються вони лише процесом введення інформації. У напівавтоматизованих ІС введення інформації здійснюється, як правило, кваліфікованим оператором, за необхідності він може коригувати інформацію. В автоматизованих реєстрація здійснюється в автоматичному режимі. Це так звані інформаційні системи з автоматичною реєстрацією інформації. За умов контакту об’єкта чи якогось штучного, а іноді й власного ідентифікатора з відповідним пристроєм, чи терміналом, призначеним для введення інформації в таку систему, відбувається його ідентифікація, і в систему вносяться певні дані про об’єкт. Автоматична реєстрація набула поширення в АІС накопичувального характеру, у базах даних яких поступово накопичується інформація про дії об’єкта протягом якогось часу — контроль за доступом до якихось ресурсів, у тому числі тих самих АІС, контроль часу перебування в установі, за отриманням послуг тощо.

Елементи автоматичної обробки і аналізу даних, що називають Data Mining (видобування знань), стають невід’ємною частиною концепції баз даних, електронних сховищ даних та організації інтелектуальних обчислень.

Необхідно виділити сукупність методологічних принципів створення автоматизованих інформаційних систем:

• єдність керівництва процесами формування, ведення та використання інформаційних ресурсів на основі єдиного міжвідомчого нормативно-правового акту загальнонаціонального значення;

• охоплення інформаційним ресурсом усіх сфер, галузей діяльності та оточуючий дійсності матеріального світу;

• раціональне використання фактичних даних та відомостей в розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень на основі цілісної системи знань про властивості об’єктів реєстрації;

• блочно-ієрархічний принцип побудови баз даних, їх структурованість і типізація;

• інтеграція обліків у єдине інформаційне поле, а полів — в єдиний інформаційний ресурс правоохоронних органів державного та міждержавного значення для створення можливості проведення наскрізного пошуку;

• організація зв’язків різнорідної інформації з можливістю переходу з одного об’єктового простору в інший з можливістю отримання так званого «досьє» на об’єкт реєстрації;

• підтримання інформаційних ресурсів в актуальному стані, що потребує відновлюваності, оптимальності кількості формалізованих та введених параметрів, алгоритми пошуку;

• наступність між ручною та автоматизованою технологіями використання криміналістичних обліків;

• адекватність інформації, що зберігається в обліках, об’єктам реєстрації;

• інтеграція інформаційних систем правоохоронних органів та автоматизованих інформаційних систем, які забезпечують завершальний етап ідентифікації об’єкта за запитуваною інформацією.

За колом завдань, вирішенню яких призначені сприяти ті чи інші інформаційні системи, їх можна поділити на ті, що спрямовані на вирішення головних питань, які стоять перед підрозділом — основні, і ті, що призначені забезпечити внутрішні інформаційні потреби самого підрозділу — забезпечувальні. Як приклад, наведемо підрозділи ДНДЕКЦ МВС України, у яких функціонують криміналістичні обліки, що складають умови для виконання завдань у сфері боротьби зі злочинністю, і інші обліки, у яких відображаються результати діяльності певного підрозділу, і складають умови щодо звітності: облік участі працівників як спеціалістів в оглядах місць подій, облік участі працівників як спеціалістів у гласних та негласних слідчих (розшукових) діях, матеріалів, що надійшли на експертизу, перевірки об’єктів за певними обліками, прийому та видачі речових доказів тощо. Окрім зазначених, у підрозділах ведуться обліки матеріалів та НТЗ, бухгалтерський облік, облік персоналу (особові справи або картки в кадрових підрозділах), облік відряджень, за необхідності також ведуться й інші обліки, що забезпечують нормальне функціонування та звітність підрозділу. Аналогічним чином можна класифікувати обліки, що здійснюють інші служби та установи.

Так, карним розшуком ведуться обліки осіб кримінальних категорій, оголошених у розшук осіб, невпізнаних трупів, осіб, зниклих без вісти, викрадених та вилучених речей, зокрема автомобілів, зброї тощо.

Службою боротьби з економічною злочинністю формується оперативна інформація щодо: осіб, які підозрюються або причетні до незаконних валютних і фальшивомонетних операцій; вчинення злочинів у фінансовій сфері; об’єктів господарської діяльності, які потребують нагляду тощо.

Слідчі підрозділи беруть участь у формуванні Єдиного реєстру до- судових розслідувань, Єдиного обліку кримінальних правопорушень, здійснюють облік речових доказів.

Адміністративною службою міліції автоматизується облік розташування сил і засобів, індивідуальної та відомчої зброї, об’єктів дозвільної системи, адміністративних правопорушень та осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі.

Службою ДАІ ведуться автоматизовані реєстри: автомобілів, викраденого та вилученого автотранспорту, власників посвідчень водія, дорожньо-транспортних пригод, порушень правил дорожнього руху тощо.

Зазначимо, що в процесі розслідування, залежно від ситуації, під час вирішення завдань пошуку інформації, може виникнути потреба у використанні інформації про об’єкти, яка може бути знайденою в будь- яких інформаційних системах незалежно від їх цільового призначення та відомчої належності.

Реалізація інформаційної взаємодії між зацікавленими відомствами для вирішення поставлених завдань відбувається шляхом створення та використання сучасних захищених інтегрованих міжвідомчих інформаційно-телекомунікаційних систем (ІМІТС) і проведення стандартизованих (уніфікованих) процедур обміну інформацією між відомчими інформаційними системами (ВІС), що належать суб’єктам ІМІТС — зацікавленим відомствам. По суті, ІМІТС — це сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових, організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують процеси збору, обробки, накопичення, аналізу та зберігання інформації визначеної сфери суспільного життя шляхом об’єднання відповідних інформаційних ресурсів баз даних (БД) ВІС.

ІМІТС створюється шляхом об’єднання інформаційних ресурсів БД ВІС через відповідні відомчі підсистеми (ВП) ІМІТС, спеціально створені для забезпечення автоматизованого доступу до ВІС шляхом застосування систем інформаційної взаємодії. Обмін інформаційними ресурсами між ВП здійснюється через центральну підсистему (ЦП) ІМІТС за допомогою спеціальної телекомунікаційної системи (СТМ), яка може бути розгорнута на базі існуючих мереж зв’язку. Таким чином, складо- вими ІМІТС є ВП, об’єднані з ЦП за допомогою СТМ. ВІС не є складовою ІМІТС, але є безпосереднім учасником процесу обміну інформаційними ресурсами і для цього потребує відповідні програмні засоби¹.

У якості інформаційних ресурсів ІМІТС (далі IP) визначаються групи взаємопов’язаних задокументованих одиниць інформації, які об’єднані за певними ознаками у ВІС державних органів та використовуються в процесі обміну інформацією між суб’єктами ІМІТС, тобто пересилання (переміщення) інформаційного об’єкта з одного компонента інформаційної мережі в інший засобами мережі. Інформаційні ресурси в межах простору ВІС-ВП називаються інформаційними об’єктами. Вони можуть бути у вигляді записів у таблицях баз даних (сильнозв’язані інформаційні об’єкти), файлів або транспортних файлів (слаб- козв’язані інформаційні об’єкти), на які ще не «накладено» електронний цифровий підпис (ЕЦП). Транспортні файли з ЕЦП, які використовуються для передачі засобами СТМ, є електронними документами.

Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи електронний підпис — обов’язковий реквізит, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб ’єктами електронного документообігу. Накладанням електронного цифрового підпису завершується створення електронного документа².

Інформація відомств — суб’єктів ІМІТС — створена на кошти державного бюджету, тому є державною власністю. Таким чином, у складових вищеописаної ІМІТС обробляється інформація, яка є державною власністю. Інформація, яка є власністю держави, має оброблятися в ІТС із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю³. Такі КСЗІ, загалом, мають забезпечувати захист інформації на всіх етапах її обробки від будь-яких загроз інформації, але найбільш поширеними їх властивостями є забезпечення захисту від несанкціонованого доступу згідно з вимогами критеріїв конфіденційності, цілісності, доступності, а також забезпечення цілісності інформаційних ресурсів, що пов’язано з категорією використовуваної в ІМІТС інформації. Для цього такі КСЗІ можуть включати, зокрема, механізми розмежування доступу до інформації, механізми криптографіч- ^{[12] [13] [14]} ного захисту («накладання» та «зняття» ЕЦП) щодо вимог нормативних документів сфери технічного захисту інформації (ТЗІ). Однією з вимог такої КСЗІ ІМІТС може бути фізичний розрив між ВІС та ВП при зберіганні обміну між ними за допомогою змінних носіїв.

Таким чином, актуальність розроблення і використання таких систем зумовлена необхідністю переходу на принципово новий рівень інформаційно-телекомунікаційного забезпечення зацікавлених відомств, більш ефективного використання інформаційних ресурсів для реалізації державної політики в зазначеній сфері.

Прикладом міжвідомчої автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи може бути система «Аркан», положення про яку затверджено спільним наказом ДПСУ, ДМСУ, Державної податкової служби України (ДПСУ), МВС України, МЗС України, Мінпраці та со- цполітики, СБУ та Служби зовнішньої розвідки України від 03.04.2008 № 284/287/214/150/64/175/266/75 «Про затвердження Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон».

Система «Аркан» являє собою сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, приймання, отримання, передавання, реєстрація, зберігання) щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, та автоматизований доступ до інформаційних ресурсів (баз даних) суб’єктів системи «Аркан»¹.

Суб’єктами системи «Аркан», крім органів МВС, також вважаються Адміністрація державної прикордонної служби України (ДПСУ), СБУ, Служба зовнішньої розвідки України, Міністерство доходів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство праці та соціальної політики України.

Розпорядником системи є адміністрація ДПСУ. Систему «Аркан» створено з метою своєчасного, достовірного та функціонально повного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності суб’єктів системи стосовно здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України, зокрема згідно з дорученнями правоохоронних органів; роз- ^[15] шуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, досудового слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; припинення протиправної діяльності фізичних і юридичних осіб, які незаконно переправляють мігрантів в Україну або транзитом переміщують їх через територію України, посилення контролю за додержанням правил в’їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, а також виконання інших завдань у правоохоронній сфері згідно із законодавством.

Складовими системи «Аркан» є:

— центральна підсистема;

— підсистеми системи «Аркан» органів виконавчої влади;

— спеціальна телекомунікаційна мережа;

— комплексна система захисту інформації з підтвердженою відповідністю, дійсність якої підтверджена експертним висновком адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України на відповідність вимогам нормативних документів у галузі захисту інформації.

Відповідні підрозділи ОВС передають ДПСУ наступні відомості:

• про осіб, яким МВС заборонено в’їзд в Україну;

• про осіб, стосовно яких є доручення МВС;

• про втрачені, викрадені та оголошені недійсними документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну;

• про транспортні засоби, що перебувають у розшуку;

• про фізичних осіб, які перебувають у розшуку;

• про транспортні засоби, зареєстровані в Україні, у тому числі на підставі виданих митними органами посвідчень на право реєстрації та вантажних митних декларацій;

• про викрадені предмети культурної спадщини.

Своєю чергою, обов’язком підрозділів ДПСУ є передача ОВС відомостей про:

• осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в’їзд в Україну;

• осіб, стосовно яких виконано доручення правоохоронних органів, у тому числі СБУ і МВС;

• вилучені, утрачені, викрадені та оголошені недійсними документи, що дають право на виїзд (в’їзд) в Україну;

• затримані транспортні засоби, які перебувають у розшуку;

• документи, видані установами МЗС і МВС, у яких виявлено недоліки під час здійснення паспортного контролю;

• іноземців та осіб без громадянства, які не виїхали з України після закінчення строку перебування в Україні;

• транспортні засоби, стосовно яких виконано доручення МВС;

• осіб, яким органами охорони державного кордону відмовлено в перетинанні державного кордону;

• осіб, яких затримано за порушення законодавства про державний кордон;

• осіб, які перетнули державний кордон;

• транспортні засоби, що перетнули державний кордон;

• осіб, яких затримано за організацію незаконного переміщення через державний кордон;

• осіб, стосовно яких органами дізнання ДПСУ почато кримінальне провадження.

За ступенем доступу до інформації інформаційні системи поділяють на загальнодоступні та ті, що мають обмеження на доступ користувачів до ресурсів системи. При обмеженому доступі вводять авторизацію користувачів. Завдяки чому визначається не тільки сукупність інформації, до якої має доступ конкретний користувач, а й операції, які він може виконувати.

Ступінь інтеграції даних та автоматизація керування ними є найважливішим критерієм АІС. У локальних системах уся інформація зосереджена в базі даних, що міститься на носіях однієї ЕОМ. Це не виключає передачу їх з використанням електронної пошти або підключення ЕОМ до Інтернету, але доступ до інформаційної системи, що міститься на носіях цієї ЕОМ, з віддалених пунктів, як правило, недоступні, а якщо й доступний, то доволі обмеженому колу працівників.

Сьогодні в підрозділах МВС України ще доволі часто зустрічаються локальні системи, як правило, вони мають спеціалізоване призначення. їх інформацією може користуватися обмежене коло користувачів.

Розподілена інформаційна система являє собою об’єднання інформаційних систем, що виконують свої незалежні від інших функції, з метою колективного використання інформаційних фондів та технічних ресурсів цих систем. Кожна із систем, що входять до складу розподіленої системи, може обробляти дані локально, але будучи складовою системи відносно вищого рівня, за запитом, вона може передавати дані до свого організаційного центру. Різновидом розподіленої системи є інтегровані банки даних. Необхідно зазначити, що інтеграція інформаційних систем відбувалася ще до їх автоматизації. Так, доцільність об’єднання окремих обліків у системи була продиктована спільними завданнями та наявністю в них інформації, що могла використовуватися для їх вирішення. До таких утворень можна віднести дактилоскопічні обліки ДНДЕКЦ, облік невпізнаних трупів, без вісти зниклих та хворих, що не можуть повідомити своїх установочних даних (здійснюється підрозділами ДІАЗ). Підґрунтя створення таких облікових систем складали й складають ті ж самі принципи та завдання, що сьогодні реалізовано в інтегрованих банках даних значно вищого рівня. По суті, інтегровані банки даних (ІБнД) являють собою різновид інформаційних систем. Це складні інформаційні системи, основу яких складають окремі інформаційні системи, призначені для вирішення певних завдань, що стоять перед якимось підрозділом, службою, управлінням. Кожна з таких систем обробляє інформацію, яка за визначеними інформаційними полями може бути пов’язаною з інформацією, що обробляють інші АІС, які входять до ІБнД ОВС. Часто в спеціальній літературі системи, його складові називають підсистемами. З одного боку, це не суперечить їх статусу в ІБнД ОВС. З іншого, необхідним є уточнення, що в цьому випадку їх вважають підсистемами ІБнД ОВС, а не якоїсь іншої інформаційної системи. Сьогодні інтегровані банки даних МВС являють собою сукупність окремих автоматизованих інформаційних систем, зведених у єдину розподілену систему, яка має високоорганізовану систему забезпечення з організацією доступу через одну адресу — ядро інтегрованого банка даних. Зв’язок між складовими цієї системи здійснюється з використанням сучасних телекомунікаційних технологій. Усі складові ІБнД ОВС використовують типове програмне забезпечення та операційні системи, а ідея його створення грунтується на цільовому призначенні інформаційних систем та зручності отримання різноманітної інформації про один об’єкт з однієї адреси. Поряд з указаним, зведення баз даних різноманітних за призначенням інформаційних систем в єдиний банк складає реальні умови щодо ведення аналітичної роботи за різними напрямами. Для цього створюються автоматизовані аналітично-пошукові інформаційні системи (ААІС «Парус», «СОВА»). Такі системи по суті є надбудовами — системами керування базами даних (СКБД).

Зрозуміло, що випробувані телекомунікаційні мережі забезпечують надійність роботи ІБнД. Доступ до інформації ІБнД може здійснюватися з віддалених місць доступу, наприклад до інформації ІБнД УІАЗ ГУМВС України в Луганській області, такий доступ можна здійснити з чергової частини будь-якого МРВ ГУМВС через систему ІІПС. ІБнД УІАЗ (ВІАЗ) обласних ГУМВС мають вихід до банку ДІАЗ МВС України. Як бачимо, інтеграція інформаційних систем по суті має тенденцію до централізації і об’єднання в єдину мережу. А ІБнД УІАЗ ГУМВС України в областях можуть стати складовими (підсистемами) ІБнД ДІАЗ МВС України.

Таким чином, ІБнД характеризується .

• інтеграцією багатьох обліків, взаємозв’язаних через центральне ядро даних;

• використанням загальної технології опрацювання інформації, при якій всі взаємопов’язані обліки системи функціонують як єдине ціле;

• комплексом засобів забезпечення безпеки та надійності;

• накопиченням і гарантованим зберіганням великих обсягів інформації;

• оптимізацією продуктивності в системі «клієнт-сервер» у конфігурації, якою користуються багато разів;

• розширеними можливостями доступу до даних.

Рис. 1.2. Принципова схема інтегованого банку даних із системами керування данними.

забезпеченням віддаленого доступу користувача до складових ІБиД та підтримкою численних типів даних, у тому числі широкого спектру промислових стандартів графічних, аудіо- та відеооб’єктів^[16].

Основними складовими технології підтримки ІБиД є: інсталяція, введення інформації, її передбазове оброблення, зберігання інформації (серверне ядро), захист від несанкціонованого доступу, пошук даних та інформування користувачів, контроль цілісної БД, протоколювання та виконання інших службових функцій.

ІБнД забезпечує:

— інтерактивне введення інформації згідно з форматами вхідних документів про об’єкти обліку: осіб, події, предмети;

— уведення зображень всіх видів об’єктів ІБнД;

— налаштування пакетного обміну інформацією щодо необхідних форматів;

— коригування введеної інформації до передбазового оброблення;

— встановлення в системі об’єкта, що вводиться, якщо такий уже існує, доповнюють його новою інформацією;

— можливість багаторівневого пошуку інформації за будь-якою сукупністю пошукових ознак та уточнення запитів;

— актуалізацію інформаційного фонду шляхом внесення додатків та змін в інформацію, а також виключення даних, які втратили значення;

— розмежування рівнів доступу до інформації;

— ідентифікацію користувача;

— облік роботи користувача;

— цілодобовий режим функціонування;

— видавання статистичної звітності;

— створення архівних копій баз даних;

— захист інформації^[17].

На основі інформації, зафіксованої в ІБнД, розв’язуються завдання з обліку осіб, подій чи речей засобами спеціальних пакетів прикладних програм, таких як «Злочин», «Особа», «Річ», «Зареєстрована зброя», «Антикваріат», «Угон» (крадіжка автотранспорту). Ці пакети забезпечують пошуки: осіб за заданими ознаками, територіальних об’єктів за фрагментами вхідних даних, антикваріату за описом, зброї за номерами тощо.

В ІБнД можуть бути направлені запити різних типів:

• пошуковий запит за будь-якою сукупністю реквізитів документів первинного обліку;

• довідковий запит за пошуковими реквізитами основних об’єктів інтеграції в рамках інформаційної моделі з отриманням «досьє» на запитуваний об’єкт — найбільш значущою ключовою інформацією за будь-якими інтегрованими документам первинного обліку;

• універсальний пошуковий запит за будь-якою сукупністю реквізитів взаємопов’язаних документів первинного обліку з отриманням інформації з інтегрованих обліків;

• граф зв’язків.

Пошукові запити можуть включати запитні поля за різними об’єктами обліку, завдань або навіть з різних підсистем. Довідкові запити подаються лише за одним об’єктом обліку.

В режимі «Граф зв’язків» формується графічне уявлення всіх зв’язків об’єкта обліку (особи, предмету, події) з посиланням на інформацію в різних підсистемах. Режим «Дерево зв’язків» є доступним лише для WEB-клієнтів.

Пошук може здійснюватися за будь-яким набором реквізитів будь- яких первинних документів підсистем «ІБД-Д», до яких відносяться підсистеми «АБД-Центр», «Єдиний облік» «Зареєстрована зброя», «Кримінальна зброя» «Особа», «Річ», «Втрачені документи» тощо з пересіченням ключових даних особи.

Основними функціональними можливостями системи є:

• робота з документами первинного обліку (введення, пошук, коригування, видалення);

• довідковий режим за основними об’єктами ІБнД з отриманням повного «досьє» на певний об’єкт;

• сигнальна система з видачею ініціативних рекомендацій при фіксації фактів кримінальної спрямованості;

• складний пошук за будь-якою довільною сукупністю реквізитів основних об’єктів інтегрованого банку даних.

Відмінною особливістю інтегрованого банку даних є наявність між різними об’єктами обліку та одиницями інформації безпосередніх зв’язків. В інформаційних полях поміщена як фактографічна, так і документальна інформація, фотографічні зображення особи, особливих прикмет, опис зовнішності, наявність зареєстрованого автомототранспорту, зброї, адміністративна практика^[18].

Інформація, що описує стан та характер зв’язку між об’єктами обліку, фіксується в спеціальних базах даних зв’язків, наприклад:

— зв’язки між двома фізичними особами (дружні, службові, кримінальні, родинні, невстановленого характеру);

— зв’язок між фізичною особою та адресою (місце реєстрації, помешкання, відвідування, колишнього помешкання);

— зв’язки між фізичною особою та організацією (засновник, керівник, співробітник тощо)^[19].

Як слушно вважає В.Г. Хахановський, «інтегрований банк даних характеризується: інтеграцією багатьох інформаційних обліків, взаємопов’язаних через центральне ядро даних; використанням загальної технології обробки інформації; повномасштабним комплексом засобів забезпечення безпеки і надійності; накопиченням і гарантованим зберіганням великих обсягів інформації; забезпеченням віддаленого доступу користувача та підтримкою численних типів даних, у тому числі — широкого спектру промислових стандартів графічних, аудіо- та відео- об’єктів»^[20].

Важливою є можливість встановлення однієї особи з декількома особами, інформація про які також є в інформаційній системі. Особливу цінність являє собою дана можливість у частині встановлення кримінальних, родинних, ділових та інших зв’язків між членами злочинних груп та потерпілими. Програмні можливості в автоматичному режимі може здійснювати «стикування» з декількох обліків, наприклад, обліку осіб, які знаходяться в розшуку та обліку осіб, затриманих за вчинення адміністративних правопорушень, осіб, на яких зареєстрована вогнепальна зброя та які притягуються до кримінальної відповідальності тощо.

Підводячи підсумки, можна сказати, що значна частка обліків, які ведуть підрозділи МВС, являють собою фактографічні інформаційні системи. Ці системи можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками. Незважаючи на теоретичні підґрунтя класифікацій, вони носять практичну спрямованість і дозволяють розуміти сутність певної інформаційної системи та визначити її місце в загальній системі інформаційного забезпечення.

1.4.