<<
>>

Поняття вогнепальної зброї та її класифікація

Вогнепальна зброя - це механічний пристрій багаторазової дії, призначений для ураження цілі снарядом, що викидається енергією газів, утворюваних при згоранні вибухової речовини.

Виділяють такі ознаки вогнепальної зброї:

1) вогнепальність, тобто надання снаряду кінетичної енергії пороховими газами при згоранні пороху. Проте виштовхнути снаряд зі ствола і передати йому достатню вражаючу силу можна й без вогню, наприклад стисненим повітрям, електромагнітною енергією. Це зброя іншого класу, але не вогнепальна;

2) наявність ствола - порожньої трубки для спрямування снаряда і спалення вибухової речовини, причому один кінець ствола герметично закривається при пострілі;

3) наявність пристрою для запалювання вибухової речовини.

Найпростіший пристрій для запалювання - отвір у стволі, до якого для ініціювання пострілу підносять вогонь, складніший - ударно-спусковий механізм сучасної автоматичної зброї;

4) достатня вражаюча дія снаряда - енергетична характеристика снаряда, що визначає його здатність заподіяти людині чи тварині небезпечні для життя або смертельні ушкодження. Вона характеризується величиною питомої кінетичної енергії стріляного снаряда, яка повинна дорівнювати або бути більшою ніж 0,5 Дж/мм2;

5) достатня міцність конструкції - зброя повинна зробити не менш як два постріли, при цьому не зруйнувавшись.

Для визнання предмета вогнепальною зброєю він має відповідати одночасно всім вимогам. Судова балістика досліджує в основному ручну вогнепальну зброю, знання будови і конструктивних особливостей якої необхідне для одержання інформації щодо обставин злочинної діяльності із застосуванням зброї. Далі розглянемо основні складові частини вогнепальної зброї.

Ствол - це порожнистий циліндр, передня частина якого називається дулом, її торець (кінець) - дульним зрізом; задня частина стволу - це казенна частина, а її торець - казенний зріз. Усередині казенної частини стволу є патронник, або камора для компонентів заряду. В патронник вкладають патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки ствола бойової і спортивної зброї мають гвинтоподібні заглиблення, які називаються нарізами, а виступи, що утворюються між ними, - полями. У більшості вітчизняної ручної вогнепальної зброї в стволі є чотири гвинтові нарізи. У деяких зарубіжних зразках зустрічається більше чотирьох нарізів. Нарізи слугують для надання кулі обертального руху, що впливає на влучність стрільби. Стволи мисливських рушниць не мають нарізів і виготовляються менш тонкими, ніж стволи бойової зброї. Для поліпшення бойових властивостей (купчастості бою) дульна частина ствола незначно звужується, утворюючи «чок», а іноді й нарізи.

Ударно-спусковий механізм - це взаємопов’язана система частин зброї, призначена для подачі патрона в патронник (зарядження), замикання каналу ствола в момент пострілу, запалювання капсуля і заряду, виймання відстріляної гільзи з патронника. Ударно-спусковий механізм приводиться в дію енергією порохових газів в момент пострілу або вручну. Ударні механізми бувають куркові (револьвер «Наган» зразка 1895 р.), ударникові (револьвер ТК калібру 6,35 мм), курково-ударникові (автомат Калашникова, пістолет Макарова) і затворні (пістолет-кулемет Шпагіна).

Вогнепальну зброю поділяють:

1) за ступенем автоматичності - на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну. В автоматичній зброї енергією вибухової речовини, що згорає, здійснюється зарядження, установка на бойовий звід, а після пострілу - виймання гільзи.

Коли при натисканні на спусковий гачок здійснюється кілька пострілів, така зброя називається автоматичною - це пістолет конструкції І.Я. Стєчкіна (ПС), автомат М.Т. Калашникова (АК), пістолет-кулемет Г.С. Шпагіна (ПКШ), І.О. Судаєва (ПКС), В.О. Дегтярьова (ПКД) та ін.

Якщо при натисканні на спусковий гачок відбувається один постріл і цикл повторюється знову, таку зброю називають напівавтоматичною. Наприклад, такі моделі пістолетів, як тульський конструкції Ф.В. Токарева (ТТ), М.Ф. Макарова (ПМ), німецькі Г. Люгера «Парабеллум», «Вальтер» та інші.

У неавтоматичній зброї перезарядження і установка затвора на бойовий звід здійснюються вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, дослати його до упора вперед і замкнути ствол. До неавтоматичної зброї належать револьвери, більшість мисливських рушниць, гвинтівки, карабіни. Останнім часом поміж спортивної та мисливської зброї зустрічається й напівавтоматична;

2) за цільовим призначенням - на бойову, мисливську, спортивну та багатоцільову. Бойова зброя призначена для ураження людей або техніки у бою (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери та ін.); мисливська - для ураження тварин і птахів під час полювання (рушниці, карабіни, штуцери);

спортивна - для ураження цілей під час спортивних змагань (малокаліберні гвинтівки, пістолети); багатоцільова передбачає можливість її використання для різних цілей - полювання, самооборони, спорту тощо;

3) за способом виготовлення - на заводську, кустарну, саморобну, перероблену. Заводська зброя виготовляється в умовах промислового виробництва на технічно обладнаному підприємстві за відповідними державними або фірмовими стандартами; саморобна - як правило, з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї без додержання якихось стандартів. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона збирається в майстернях, як правило, кустарями з використанням промислового обладнання. Іноді кустарну зброю важко відрізнити від заводської. Перероблена - це заводська зброя, яка має відхилення від стандартної, наприклад по довжині ствола (обрізи). До переробленої зброї також відносять газову, пневматичну зброю або пристрої господарсько-побутового призначення, у конструкцію яких саморобним способом внесено зміни та які внаслідок цього набули властивостей вогнепальної зброї;

4) за ступенем зарядження - однозарядна, багатозарядна. До однозарядної відносять одноствольні мисливські рушниці, деякі спортивні гвинтівки й пістолети. Багатозарядними є револьвери й магазинні гвинтівки, карабіни, пістолети, автомати, дво-, три- і чотириствольні рушниці. Наприклад, дискові магазини пістолетів-кулеметів Шпагіна (ППШ-41) та Дегтярьова (ППД-40), що знаходились на озброєнні радянських військ під час Великої вітчизняної війни, вміщували 71 патрон калібру 7,62 мм; магазини пістолетів-кулеметів МП-38, МП- 40, що у той же час знаходились на озброєнні військ німецького вермахту, - лише 32 патрони калібру 9 мм;

5) за довжиною ствола - довгоствольна, середньоствольна і короткоствольна;

6) за кількістю стволів - одноствольна, двоствольна, багатоствольна;

7) за характером обробки ствола - нарізна, гладкоствольна і комбінована. Внутрішні стінки ствола бойової і спортивної зброї мають гвинтоподібні повздовжні заглиблення, що роблять один виток від казенної частини до дульного зрізу. Такі заглиблення називаються нарізами, а виступи, що утворюються між ними - полями. Нарізи надають кулі не тільки поступальний, але й обертальний рух, чим забезпечується її стабільне положення в польоті й заглиблення у перешкоду головною частиною.

Нарізів у каналі стволу може бути чотири або шість, рідше - вісім. Вони мають лівий або правий нахил. За відстанню між полями нарізів визначається калібр зброї. Стволи мисливських рушниць виготовляються, як правило, гладкоствольними (без нарізів). Для покращення бойових властивостей (купчастості бою) дульну частину ствола незначно звужують, утворюючи «чок» або «напівчок». Іноді вона має й нарізи в кінці стволу («парадокс»). До комбінованої належить вогнепальна зброя, що має стволи як з нарізними, так і з гладкими каналами;

8) за калібром - малокаліберна (до 6,5 мм), середньокаліберна (6,5-9 мм) і крупнокаліберна (понад 9 мм). В Україні калібр розраховується в міліметрах, в Англії - в тисячних, у США - в сотих дюйма. Найпоширеніші калібри: 5,6 мм (відповідно 220 або 22 дюйми); 6,35 мм (250 й 25); 7,65 мм (300 й 30); 9 мм (350 й 35); 11,43 мм (450 й 45). Вітчизняна бойова зброя має калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм, спортивна - 5,6 мм. Калібр мисливської гладкоствольної зброї вимірюється кількістю шарових куль, виготовлених із одного англійського фунта свинцю (453,592 г). Якщо виготовити 12 куль до стволу відповідного діаметру, то це й буде 12-й калібр; чім більше куль, тим менше діаметр стволу, тобто калібр. Найбільш поширені калібри сучасної мисливської рушниці - 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,8 мм), 20 (15,7 мм). Калібр позначається на казенній частині ствола та на денці гільзи;

9) за способом заряджання - дульнозарядна, казнозарядна. Одним з найбільш суттєвих недоліків вогнепальної зброї, що заряджається з дула, є її надто низька скорострільність. Наприклад, після появи перших зразків вогнепальної зброї у XIV ст. вона тривалий час не могла конкурувати з такою метальною зброєю, як луки чи арбалети. Якщо лучник протягом хвилини міг випустити до 12 стріл, то мушкетер міг перезарядити мушкет з інтервалом у декілька хвилин. Сучасна вогнепальна зброя є казнозарядною, тобто заряджається з казенної частини стволу. Разом з тим у практиці розслідування злочинів зустрічаються зразки дульнозарядної саморобної зброї.

. Сліди вогнепальної зброї, їх класифікація та механізм утворення

Застосування вогнепальної зброї утворює багато слідів на місці події. Вони є різноманітними і залежать від багатьох чинників: моделі зброї, використаних боєприпасів, умов вчинення злочину, дій, здійснюваних суб’єктом для приховування слідів злочину, тощо.

Сліди зброї - це, перш за все, сліди-предмети: залишена зброя, боєприпаси, приладдя (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, де зберігалася зброя: тканина, папір, дерево), патрони, гільзи, дріб, пижі.

Сліди пострілу залишаються на: зброї; особі, яка стріляла; частинах патрону; перешкоді. Розглянемо їх окремо.

На зброї сліди залишаються завдяки нашаруванню продуктів згорання вибухових речовин та складу капсулю. Основна їх маса виявляється у каналі стволу. Оскільки хімічний склад заряду визначає склад продуктів згорання, це дозволяє експертним шляхом встановити марку порохового заряду та давність пострілу.

На особі, яка стріляла, сліди залишаються в результаті осідання порохових газів на руках, голові, інших частинах тіла та одязі. Дослідження одягу та змивів з частин тіла дозволяє визначити, що людина використовувала вогнепальну зброю.

Сліди на частинах патрону (кулі, гільзі) утворюються внаслідок їх взаємодії з різними частинами зброї в процесі заряджання, пострілу та викидання гільзи. Гільза складається з таких основних елементів: зріз, дульце, корпус гільзи; кільцева проточка, фланець, денце, посередині якого може знаходитись капсуль. Куля складається з головної, ведучої, хвостової частин та денця. Оболонкова куля складається з сердечника та оболонки. Існують також безоболонкові кулі, що мають монолітну конструкцію.

Розглянемо сліди вогнепальної зброї та механізм їх утворення відповідно до етапів стрільби: заряджання, постріл й екстрагування гільзи.

При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись вперед, наштовхується на патрон, що знаходиться в магазині, і досилає його в патронник. При цьому на краю денця гільзи може утворитися слід досилача, що є характерним для автомата Калашникова. При цьому гільза ковзає по губках магазина, і на її корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, розташованих діаметрально протилежно одна до одної. Затвор продовжує рухатися вперед і досилає патрон в патронник. Коли патрон повністю ввійде в патронник, зачіпка викидача заскочить у кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі гільзи. Рух затвора припиняється, патронник виявляється відкритим, а зброя зарядженою. При заряджанні неавтоматичної зброї патрон встановлюють в патронник вручну, потім замикають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, іноді - від бойка, у вигляді трас.

При натисненні на спусковий гачок відбувається постріл: ударник з бойком зриваються з бойового взводу і, рухаючись уперед, натикаються на капсуль, утворюють на ньому об’ємний слід тиснення, що копіює форму бойка. При ударі бойка капсуль запалюється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає величезний тиск порохових газів, під дією яких снаряд одержує кінетичну енергію і виштовхується зі ствола, а гільза з такою ж силою притискується до затвора, і на її денці утворюються сліди тиснення, які називаються слідами переднього зрізу затвора. Оскільки метал капсуля значно тонший за денце гільзи і більш м’який, сліди переднього зрізу затвора утворюються перш за все на капсулі навколо сліду бойка. Слід бойка і слід переднього зрізу затвора є практично на всіх гільзах, відстріляних з будь-якої зброї - як заводської, так і саморобної.

Процедура пострілу триває мить, та за цей час затвор набуває моменту руху і, долаючи стан спокою, починає рухатися назад. При екстрагуванні гільзи зачіпка викидача, який утримує її в чашці затвора, вилучає гільзу і разом з нею відходить назад. Під час руху гільзи в патроннику на її стінках можуть виникати сліди нерівностей патронника, які є на його стінках. Вони мають форму паралельних трас, розташованих на циліндричній частині гільзи ближче до її денця. Як тільки гільза покидає патронник, вона наштовхується на відбивач, одержує обертальний момент і викидається. Оскільки відбивач майже в усіх зразках зброї розташований зліва внизу, то гільза вилітає вправо. При цьому від удару гільзи о відбивач на її нижньому краї утворюється слід тиснення, який називається слідом відбивача.

На кулях та дробу залишаються сліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, рухаючись стволом, ковзає по його стінках, і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно, і при вході в нарізи на ній залишаються їх первинні сліди, розташовані паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. При подальшому русі куля повторює напрямок нарізів, одержує обертальний рух, і на її поверхні залишаються сліди граней нарізів та полів у вигляді похилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, що в’ються зліва направо вгору. Ширина полів і нарізів може бути визначена за їх слідами на циліндричній поверхні кулі.

У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на дробу і спеціальних кулях. У дробовому заряді не всі дробини торкаються ствола, а тільки крайові, і не всією поверхнею, а лише окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді ділянок потертостей на сферичній поверхні дробин. На дробинах, розташованих всередині заряду, слідів каналу ствола немає.

Сліди застосування вогнепальної зброї - це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами матеріального середовища. Вони поділяються на основні і додаткові.

Основні сліди виникають від безпосередньої дії на перешкоду. Це пробоїни (крізний або некрізний («сліпий») отвір), вм’ятини (в твердому, частіше металевому предметі), зруйновані предмети, сліди рикошету; нарешті, це сліди на тілі людини - пробоїни, розриви.

Пробоїни бувають наскрізні або ненаскрізні («сліпі»). У наскрізній пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. У сліпій є лише вхідний. Вхідний кульовий отвір залежно від матеріалу перешкоди може мати різні розміри порівняно з діаметром кулі. Вихідний кульовий отвір має також різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору є нерівними, вивернутими назовні. Вихідний отвір, як правило, більший ніж вхідний.

Про те, що це вхідний отвір, свідчать: поясок осаднення на тілі людини (у вигляді кайми червоного кольору шириною 1-3 мм, утвореною внаслідок розриву шкіри кулею); поясок обтирання на поверхні тканини одягу, деревини, картону тощо (у вигляді смуги темного кольору шириною 0,5-1,5 мм навколо вхідного отвору - утворюється внаслідок обтирання з поверхні кулі кіптяви, мастила); поясок металізації на поверхнях твердих матеріалів: металу, стіни будівлі тощо (у вигляді кайми за кольором металу оболонки кулі - утворюється внаслідок відділення часток металу з поверхні кулі).

Для певного виду матеріалу перешкоди характерні певні сліди вхідного та вихідного отворів. Так, у сухій дошці при перпендикулярному входженні снаряда вхідний отвір має округлу форму й діаметр, що незначно перевищує діаметр кулі. Краї вхідного отвору нерівні, зазубрені. Вихідний отвір зазвичай має неправильну чотирикутну форму, його краї часто нерівні, зазубрені, з відщепами й відколами.

Вогнепальні ушкодження листового заліза (стічних труб, дахів, кузовів автомобілів) мають форму лійки, що звужується по ходу снаряда. Краї отвору мають форму променів неправильної зірки. Розміри отвору досить точно відповідають діаметру кулі.

Вогнепальні ушкодження листового скла характеризуються воронкоподібною формою з розширенням по ходу снаряда. Навколо ушкодження утворюються радіальні й концентричні тріщини. Діаметр вхідного отвору досить точно відповідає діаметру кулі.

У текстильних тканинах снаряд утворює ушкодження округлої або чотирикутної форми залежно від структури тканини. Снаряд руйнує й несе із собою волокна ниток. Кінці ниток нерівні, кінці волокон звернені в просвіт ушкодження й усередину, по ходу руху снаряда. Розміри вхідного отвору зазвичай є трохи меншими діаметру кулі.

Вм ’ятини, тріщини, відколи виникають у випадках, коли кулі не достатньо отриманої кінетичної енергії для пробивання твердої перешкоди (металевого предмета, каміння, будівельних конструкцій тощо).

Сліди рикошету виникають при ударі кулі по перешкоді при малому куті зіткнення. Куля при цьому змінює свій напрямок. Такі сліди у різних матеріалах мають, як правило, форму повздовжніх борозен, вм’ятин.

Сліди доторкання мають вигляд подряпин і утворюються при торканні перешкоди кулею, яка суттєво не змінює своєї траєкторії.

Додаткові сліди виникають від впливу факторів механічної й термічної дії які супутні пострілу: високі тиск та температура порохових газів; швидкість, вага та кількість продуктів пострілу, винесених з каналу стволу (незгорілих порошинок, кіптяви, металевих часток, крапель мастила).

Порохові гази досягають температури 2000-3000°С й утворюють тиск всередині стволу до 1000 атмосфер. Але тиск газів швидко втрачає руйнівну здатність на відстані від дульного зрізу. Термічна дія також помітна лише у випадку, коли відстань між дульним зрізом та нестійкою до такого впливу поверхнею становить приблизно від 5 до 30 см.

Струмінь суміші газів та продуктів пострілу після виходу зі стволу починає конусоподібно розширюватись по мірі віддалення від дульного зрізу. При зіткненні з поверхнею продукти пострілу осаджується на ній відповідно до діаметру досягнутого розширення. При цьому концентрація продуктів пострілу на одиницю площі по мірі віддалення від стволу зменшується, а площина її

осадження на перешкоді збільшується до певної межі. Така межа є різною для різних видів зброї.

Від дії факторів, які супроводжують постріл, на перешкоді залишаються сліди, зокрема:

1) ушкодження від механічної дії порохових газів: розриви одягу й шкірних покривів, розриви й розшарування тканин, інших елементів перешкоди з легких матеріалів (паперу, шкіри тощо); осаднення й подальша пергаментація шкіри; відривання й радіальне пригладжування ворсу тканин одягу; відбиток дульного зрізу зброї (штанцмарка);

2) ушкодження від температурної дії газів: обпалення ворсу тканин і волосся тіла; опіки; обгорання тканин одягу, інших легких матеріалів;

3) відкладення й впровадження кіптяви в тканини одягу, шкірні покриви, стінки каналу рани, поверхню іншої перешкоди;

4) відкладення й впровадження незгорілих часток порохових зерен і металевих часток у тканині одягу, шкірні покриви, стінки каналу рани, поверхню іншої перешкоди; сліди удару цих часток у вигляді дрібних саден на шкірі й просічки на тканинах одягу;

5) відкладення крапель рушничного змащення на одязі, шкірних покривах, інших перешкодах.

На місці події, де застосовувалася вогнепальна зброя, завжди є матеріальні сліди, які треба вміти виявити, зафіксувати, вилучити і дослідити для одержання інформації, яка дасть змогу вирішити багато питань, які виникають перед слідчим: вид зброї, напрямок пострілу, відстань, з якої він здійснений, місце перебування особи, яка стріляла, і того, хто з нею був; чи міг трапитися мимовільний постріл з даної зброї і за яких обставин; а також ідентифікувати зброю за слідами на кулях і гільзах. [41] відокремлюють від револьвера, по можливості фотографують і пакують. Далі встановлюються номери деталей, наявність поломок, визначається наявність чи відсутність заходу згорілого пороху, сторонніх речовин (бризок і помарок крові, волосся тощо), кіптяви або змазки. При огляді зброї, з якої, як передбачається, відбувся постріл без натиску на спусковий гачок, треба по можливості не змінювати положення її частин і механізмів, але вона має бути обов’язково розрядженою.

Відстріляні снаряди розшукуються оглядом уражених об’єктів. Вони можуть перебувати поблизу цього об’єкта, на підлозі кімнати або на ґрунті, в одязі пораненого або трупа. Куля, що перебуває в сліпому каналі дерев’яної перешкоди, випилюється, а із цегельної стіни й іншої подібної перешкоди - видовбується способами, що виключають її ушкодження.

Під час огляду кулі встановлюють й описують у протоколі форму, довжину, діаметр, наявність кругових пасків або жолобків, колір матеріалу оболонки і денця; кількість полів нарізів та їхній нахил; наявність на пулі кіптяви, часток сторонніх речовин (крові, деревини, скла й т.п.), наявність і характер деформацій. Дробини, що вразили об’єкт, утворюють так званий еліпс розсіювання; його форму й розміри фіксують описом у протоколі, фотографуванням за правилами вимірювальної фотозйомки. Ці дані можуть бути надалі використані для визначення відстані пострілу. Якщо є можливість, то уражений об’єкт або його частина разом із дробинами вилучаються. Якщо це зробити неможливо, дробини від кожного пострілу витягають із перешкоди й оглядають. Оглядом дробу встановлюють форму, розміри, колір і стан поверхні (глянсова, матова, пориста); наявність на дробинках сторонніх речовин, слідів від інструментів на саморобному дробі.

Для виявлення стріляних куль і гільз варто ретельно вивчити обстановку місця події, щоб визначити ймовірні місця їхнього знаходження. У необхідних випадках слід застосувати відповідні технічні засоби, наприклад металошукачі, магнітні підйомники, щупи тощо. Для виявлення відкладень кіптяви пострілу на темних тканинах застосовуються електронно-оптичні перетворювачі, а для виявлення часток змазки в кульовому ушкодженні - ультрафіолетові освітлювачі.

Стріляні гільзи можуть бути виявлені, якщо застосовувалася автоматична зброя або коли неавтоматична зброя перезаряджалася. Стріляні гільзи зі зброї більшості зразків викидаються вправо і назад на відстань 1-4 метри. З пістолета «Вальтер» зразка 1938 р. калібру 9 мм гільзи викидаються вліво, з пістолета системи Макарова (ПМ) - наверх, вправо й назад, з АК і СКС - вправо, уперед і наверх. При пошуку гільз у приміщенні потрібно оглядати не тільки стелю, але й відкриті шафи, люстри, взуття, меблі тощо. При огляді гільз визначають і фіксують у протоколі: форму, довжину, діаметр донця, маркувальні позначки на ньому, внутрішній діаметр дульця, колір матеріалу корпуса й капсуля; добре видимі сліди, утворені деталями зброї, їхнє місце знаходження і форму; наявність деформацій; наявність на зовнішніх і внутрішніх поверхнях відкладень кіптяви, відчутність запаху згорілого пороху. За місцем перебування стріляних гільз і вогнепальним пошкодженням установлюється місце, звідки був зроблений постріл, визначається напрямок пострілу, вхідний і вихідний отвори. При цьому враховується вид і модель зброї, напрямок і відстань викидання гільз.

При огляді пижів визначають і фіксують їхній вид і колір, матеріал, з якого вони виготовлені, діаметр, товщину. Саморобні пижі ретельно оглядають для виявлення ознак, за якими можна встановити їхнє походження (наприклад, записи, що мають значення для розшуку осіб, можливо причетних до злочину). Прокладка являє собою шматок картону круглої форми й застосовується при спорядженні мисливського патрона для запобігання від випадання з патрона снарядів і пороху. Інакше кажучи, існують прокладки на порох і на снаряд. При огляді прокладок визначають їхній зовнішній вигляд, колір картону, товщину, діаметр, а також наявне нашарування та вид окремих порошинок або вм’ятин від снарядів. Відстань польоту пижів і прокладок коливається в межах від 4 до 50 метрів. Вони можуть бути віднесені вітром при вильоті або з місця падіння. Якщо постріл був зроблений з відстані 3-5 м, пижі залежно від щільності перешкоди іноді проникають у її товщу й перебувають у глибині сліпого каналу.

У тих випадках, коли постріл зроблено з відстані одного і більше метрів, місце та положення зброї стосовно перешкоди визначається з урахуванням лінії польоту кулі. Встановити їх при пострілі з нарізної зброї можливо за наявності двох пробоїн, пробоїни та сліпого каналу або одного наскрізного й одного сліпого каналу, причому відстань між пробоїнами або довжина каналів повинна бути не меншою ніж 3-5 см.

Для встановлення лінії польоту кулі застосовують спосіб візування. Для цього на траєкторії польоту кулі потрібно визначити дві точки, через які провести уявну пряму лінію, кінець якої вказуватиме на місце, з якого проведено постріл. При цьому можна застосовували лазерну указку або лазерний дальномір. Існують також спеціально розроблені прилади експертної техніки. При визначенні місця, звідки зроблено постріл, слід враховувати можливі відхилення лінії польоту кулі від первісної її траєкторії після проходження перешкоди, а також погрішності при візуванні. У процесі візування для фіксації та ілюстрації його результатів вичерчують спеціальні плани й провадять фотозйомку.

Відстань пострілу на місці події можна визначити орієнтовно в тих випадках, коли при огляді ураженого об’єкта на ньому виявлено сліди близького пострілу або встановлено місце знаходження стріляних гільз. Слід мати на увазі, що наявні в криміналістичних та інших джерелах відомості щодо слідів близького пострілу є усередненими. Більш точну відстань пострілу можна встановити за допомогою експертизи. При виявленні стріляних гільз варто також мати на увазі, що вони можуть бути спеціально підкинуті в інше місце в цілях заплутування слідства.

Виявлені гільзи, снаряди й пижі пакують таким чином, щоб виключити їхнє пошкодження, знищення або зміну наявних на них слідів. Кожний із цих об’єктів окремо упаковують в чистий папір і вату (гільзи, снаряди), а потім поміщають у тверде пакування. Особливо ретельно слід пакувати дробинки, картеч, свинцеві кулі. При цьому має бути виключено тертя їх один з одним або з іншими твердими об’єктами з метою запобігання пошкодження слідів стінок каналу ствола.

На судово-балістичну експертизу вогнепальна зброя направляється в упакованому й опечатаному виді з відповідними пояснювальними написами. Упакування зброї має забезпечити нерухомість її механізмів при транспортуванні. Зброя, що направляється на експертизу, як правило, чищенню не піддається. Якщо для доставки її в експертну установу потрібно кілька днів, і стінки каналу ствола можуть заіржавіти, їх протирають тампонами, змоченими дистильованою водою, після чого змазують. Потім кожний з тампонів упаковують окремо в щільний папір із вказівкою номера у тому порядку, в якому протирався канал ствола. Якщо зброя має кілька стволів, то вказується також, який стовбур протирався. При направленні на експертизу зброї обов’язково вказується, коли й де її виявлено. Для вирішення питання про можливість проведення пострілу без натиску на спусковий гачок за певних умов експертові мають бути повідомлені обставини, за яких приблизно відбувся такий постріл.

Речові докази зі слідами застосування вогнепальної зброї направляються на експертизу, яка поряд з іншими встановлює обставини застосування вогнепальної зброї: відстань, з якої було зроблено постріл; взаємне розташування особи, яка стріляла, та потерпілого або перешкоди у момент пострілу; послідовність утворення вогнепальних ушкоджень; давнину пострілу.

Для визначення відстані, з якої зроблено постріл, використовується методика, що передбачає не тільки дослідження вхідного вогнепального ушкодження (розмір, характер країв, наявність і ширина пояску обтирання тощо), але також якісну й кількісну оцінку продуктів пострілу, що відклалися довкола нього, що визначаються за допомогою фізичних і хімічних методів дослідження. Крім того, методика встановлення відстані пострілу містить у собі проведення порівняльного аналізу досліджуваних об’єктів зі зразками-мішенями та слідами пострілу, отриманими у процесі експериментального відтворення умов, аналогічних тим, за яких утворилися сліди на речовому доказі при пострілі на місці події.

У лабораторних умовах взаєморозташування особи, яка стріляла, та потерпілого встановлюється з використанням протоколу огляду місця події, у якому відбиті: місце виявлення куль, гільз, зброї, слідів взуття, вогнепальних ушкоджень на нерухомих об’єктах на місці події, наскрізних ушкоджень на потерпілому, а також дослідженням самих ушкоджень із використанням методу візування й результатів судово-медичної експертизи поранення потерпілого. Використовують і розрахунки, засновані на знанні напрямку пострілу, кута зустрічі

з перешкодою й граничних для різних моделей зброї дистанцій польоту снаряда.

Послідовність утворення вогнепальних ушкоджень можна встановити у результаті дослідження самих ушкоджень, слідів полів нарізів на стріляних кулях і визначення взаємоналежності стріляних гільз і куль. Утворення кульових ушкоджень у крихких матеріалах (скло, пластмаса), а іноді й у таких, як груба шкіра чи шкірозамінник, супроводжується в ряді випадків виникненням тріщин. За зіткненням цих тріщин, що відходять від навколо розташованих пробоїн, можна визначити, яка із тріщин виникла першою. У пояску обтирання, утвореного кулею від першого пострілу, якщо ствол змазаний або покритий іржею, виявляється змащення або частки іржі. Якщо стрілянина провадилася у русі, а на місці події виявлено стріляні гільзи й витягнуто кулю з ураженого об’єкта, можна встановити, яким пострілом (першим, другим і т.п.) нанесено ушкодження. При цьому в ході огляду місця події слід встановити й зафіксувати послідовність викидання стріляних гільз зі зброї з урахуванням напрямку руху стрільця.

Визначення давнини пострілу є одним з найважливіших питань для слідства й суду. Існує кілька методик з використанням хімічного, атомно- абсорбційного, спектрофотометричного й інших видів аналізу. Одна з таких методик, яка дозволяє встановлювати давнину пострілу в межах від п’яти до семи днів, полягає у проведенні досліджень нітросполук у газовій фазі продуктів пострілу, що зберігаються в каналі ствола або стріляних гільз. Крім того, існує методика з використанням рентгеноструктурного аналізу, але вона є досить складною і тривалою та має обмеження з використання щодо об’єктів дослідження. [42] контактом з предметом, який отримав направлений рух внаслідок безпосереднього прикладання до нього м’язового зусилля людини, - метальні ножі, сюрикени та ін.); механічну холодну зброю (ураження цілі обумовлено її контактом із снарядом, який отримав направлений рух внаслідок прикладання м’язового зусилля людини до механічного пристрою, - луки, арбалети, пращі, тощо).

Не є холодною зброєю вироби господарсько-побутового, виробничого, спортивного та іншого призначення, які схожі з холодною зброєю за зовнішнім виглядом або конструктивно, проте не мають всього комплексу суттєвих ознак, притаманних холодній зброї, які наведені вище. Зокрема, не відносяться до холодної зброї вироби спортивного, бутафорського та сувенірного характеру, які суттєво відрізняються за своєю здатністю до ураження цілі порівняно з їх найближчими бойовими чи мисливськими аналогами.

За цільовим призначенням холодна зброя поділяється на:

1) бойову - зброя, яка призначена і придатна для смертельного ураження цілі при вирішенні бойових та оперативно-службових завдань державними та іншими легітимними військовими або воєнізованими формуваннями та знаходиться чи знаходилась в них на озброєнні;

2) мисливську - зброя, призначена і придатна для смертельного ураження (у т.ч. добивання) звіра в умовах промислового або спортивного (в тому числі підводного) полювання;

3) кримінальну - виготовлені кустарним або саморобним способом предмети та пристрої, які призначені для завдання тілесних ушкоджень людині і не мають аналогів серед бойової та мисливської зброї.

За способом виготовлення поділяється на:

1) заводську, що виготовляється в умовах промислового виробництва на технічно обладнаному підприємстві за відповідними державними або фірмовими стандартами;

2) саморобну, яка виготовляється, як правило, з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї, без додержання якихось стандартів;

3) кустарну, яка виготовляється в майстернях кустарями з використанням промислового обладнання. Іноді кустарну зброю важко відрізнити від заводської.

За способом дії:

1) рублячої дії - холодна зброя, бойова частина якої призначена для нанесення рублених ушкоджень;

2) ріжучої дії - холодна зброя, бойова частина якої призначена для нанесення різаних ушкоджень;

3) колючої дії - холодна зброя, бойова частина якої призначена для нанесення колотих ушкоджень;

4) колючо-ріжучої дії - холодна зброя, бойова частина якої призначена для нанесення колото-різаних ушкоджень;

5) рублячо-ріжучої дії - холодна зброя, бойова частина якої призначена для нанесення рублено-різаних ушкоджень.

Належність до холодної зброї визначається за наявністю у предмета (пристрою) сукупності таких загальних криміналістичних ознак:

- призначеності для ураження цілі;

- придатності для неодноразового ураження цілі.

Всі інші предмети (пристрої), в яких повністю або частково відсутня хоча б одна з цих загальних ознак, до холодної зброї не належать.

Призначеність предмета (пристрою) для ураження цілі визначається за наявності сукупності конструктивних ознак, які дозволяють віднести його до певного різновиду холодної зброї. До такої сукупності конструктивних ознак входять: наявність елементів певного виду, форм та розмірів; спосіб з’єднання елементів.

Призначеність досліджуваного предмета (пристрою) для ураження цілі визначається в результаті встановлення збігу притаманної йому сукупності конструктивних ознак із сукупністю конструктивних ознак відомого різновиду холодної зброї при порівнянні з відомими аналогами певних різновидів холодної зброї, якими виступають натурні зразки з криміналістичних та інших колекцій, описи та зображення різноманітних зразків холодної зброї в офіційній довідковій та спеціальній літературі, комп’ютерних базах даних та з урахуванням даних фірм-виробників.

Придатність випробуваного предмета (пристрою) для ураження цілі визначається за наявністю технічної забезпеченості як окремих елементів, так і конструкції в цілому, а також за достатністю його вражаючих властивостей.

Наявність технічної забезпеченості конструкції в цілому й окремих елементів предмета (пристрою) визначається в результаті встановлення:

- відповідності розмірних, ергономічних, потужних (як щодо елементів об’єкта, так і їх з’єднань) та інших технічних характеристик досліджуваного предмета (пристрою) як в цілому, так і його складових, стандартам (ДСТУ та ін.), технічним умовам (ТУ), а при відсутності нормативно-технічних документів - параметрам відомих аналогів даного різновиду холодної зброї;

- безпечності та зручності його використання при застосуванні у спосіб, характерний для найближчого аналогу холодної зброї (перевіряються експериментально);

- можливості неодноразового використання (перевіряється експериментально).

Для клинкової зброї у зв’язку з цим встановлюється спосіб кріплення

клинка, зручність утримання зброї у руці, безпечність нанесення визначених за силою та напрямком ударів; для арбалетів і луків: можливість ведення прицільної стрільби; відповідність потужних характеристик як конструкції в цілому, так і окремих деталей предмета (пристрою) вимогам державних стандартів, технічних умов, чинних в Україні, а також потужним характеристикам аналогів даного різновиду зброї.

Достатність вражаючих властивостей досліджуваних предметів (пристроїв) визначається в результаті встановлення можливості неодноразового ураження цілі при використанні предмета (пристрою) визначеним для конкретного типу холодної зброї способом.

За результатами проведених випробувань предмета (пристрою) встановлюється наявність сукупності криміналістичних ознак та робиться висновок щодо його належності до певного різновиду холодної зброї, а в разі відсутності необхідної сукупності характерних для такої зброї ознак (хоча б за однією з визначальних ознак встановлено невідповідність вимогам до холодної зброї) - до певної групи виробів господарсько-побутового призначення.

Під час аналізу виявлених криміналістичних ознак треба брати до уваги, що визначальною для визнання конкретного предмета (пристрою) холодною зброєю є сукупність таких ознак:

- основне цільове призначення;

- конструктивні особливості вражаючого елементу (наприклад, для клинка - форма, розміри, загострення леза, форма та розташування вістря щодо поздовжньої осі);

- конструктивні особливості руків’я (зручність утримання, наявність, форма та розміри обмежувача);

- конструктивні особливості з’єднання руків’я з вражаючим елементом;

- міцність та пружність конструкції в цілому;

- можливість ураження цілі[43].

Сліди холодної зброї на дереві, металі, пластмасах, гумі, шкірі та інших матеріалах можуть бути слідами тиску, ковзання, розрубування, проколювання, а іноді і розпилу. Сліди холодної зброї на тканинах людини класифікують як колоті, різані, рубані, колючо-ріжучі, розриви тканини, осаднення тощо. Ідентифікація холодної зброї за слідами ковзання (розрубу, розрізу) на м’яких тканинах проводиться дуже рідко. Якщо сліди зафіксовані на хрящах або кістковій тканині, то ідентифікація можлива для визначення знаряддя, яким нанесено пошкодження тіла людини. Величина пошкодження і форма країв рани свідчать про вид зброї: рубаюча, ріжуча, колюча чи ударно-роздроблююча. Форма колотої рани характеризує перетин зброї, а глибина і розміри «сліпого» ранового каналу - будову клинка. Тому в ході огляду трупа необхідно доручати спеціалісту - судовому медику виготовляти полімерний зліпок ранового каналу, який буде моделлю клинка застосовуваної зброї. Пошкодження на тілі людини, одягу та інших матеріальних предметах несуть інформацію про якісні властивості зброї. На тканині і матеріалі одягу залишаються сліди металізації, забруднення - частки фарби, іржі. Так, при дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосовуваного знаряддя (зброї). Предмети (шматочки тканини) треба вилучати і надсилати на експертизу для визначення складу мікрослідів нашарування. Необхідно вживати заходів щодо збереження слідів пошкодження на кістках і хрящовій тканині. Оскільки звичайне знаряддя розчленування не завжди відразу відоме, сліди розрубу на кістках і хрящах вилучають і консервують[44].

При огляді холодної зброї або подібного до неї предмета визначають і фіксують у протоколі таку інформацію:

- загальний вид (ніж, клинок з рукояткою, пластина із чотирма отворами тощо);

- розмір та форму - загальну та окремих частин (клинка, рукояті, обмежувача, леза, обуха тощо);

- матеріал окремих елементів (клинка, рукоятки, обмежувача тощо);

- наявність заводських маркувань та інші знаки;

- наявність ушкоджень (зазублин на клинку, тріщин на рукоятці тощо);

- наявність сторонніх речовин, часток, наприклад плям бурого кольору, волокон тощо.

Якщо на предметі, що оглядається, виявлено якісь частки, плями, його слід впакувати так, щоб зберегти їх і забезпечити у разі необхідності можливість їх експертного дослідження. Крім опису в протоколі оглянутий предмет доцільно сфотографувати за ознаками вимірювальної зйомки.

Питання для самоконтролю

1. Поняття балістики, об’єкти балістичних досліджень.

2. Поняття та ознаки вогнепальної зброї.

3. Класифікація вогнепальної зброї.

4. Сліди застосування вогнепальної зброї та їх класифікація.

5. Завдання, що вирішуються при дослідженні слідів застосування вогнепальної зброї на місці події.

6. Механізм утворення слідів зброї на патронах, гільзах, кулях.

7. Поняття та класифікація холодної зброї.

1

Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : підручник.

К., 2005.

С. 251.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття вогнепальної зброї та її класифікація:

  1. § 4. Адміністративно-правові режими
  2. § 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
  3. 1.3. Основні обов’язки та особливості притягнення неповнолітніх до юридичної відповідальності.
  4. Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____
  5. Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств
  6. Система криміналістики
  7. Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації
  8. Засоби криміналістичної техніки
  9. Лекція 9 Криміналістичне дослідження вогнепальної і холодної зброї та слідів її застосування
  10. Поняття вогнепальної зброї та її класифікація
  11. Лекція 10 Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів
  12. Поняття, завдання та види обшуку
  13. § 1. Поняття, предмет і завдання криміналістики
  14. § 3. Наукові основи встановлення групової належності
  15. § 3. Засоби криміналістичної техніки
  16. § 2. Поняття і характеристика вогнепальної зброї та її класифікація
  17. § 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи
  18. ЗМІСТ
  19. Історія розвитку та становлення інститутів попередження та протидії адміністративним правопорушенням
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -