Психостенічний (педантичний) тип акцентуації

В. Райх^[31] описує даний тип характеру як характер людини, що страждає неврозом нав’язливих станів. Педантичне відчуття порядку є типовою рисою характеру такої людини.

Психастенічні прояви в дитинстві незначні, обмежуються боязкістю, лякливістю, моторною невправністю, схильністю до розумувань і ранніми “інтелектуальними інтересами”.

Іноді вже в дитячому віці виявляються нав’язливі явища, особливо фобії - боязнь незнайомих людей і нових предметів, темряви, страх опинитися за замкненими дверима і т. п. Рідше можна спостерігати появу нав’язливих дій, невротичних тиків і т.п.

Критичним періодом, коли психастенічний характер розгортається майже у всій своїй повноті, є перші класи школи. У ці роки безтурботне дитинство змінюється першими вимогами до почуття відповідальності. Подібні вимоги - це один із найбільш відчутних ударів для психастенічного характеру. Виховання в умовах “підвищеної відповідальності”, коли батьки покладають на підлітка недитячі турботи з нагляду і догляду за молодшими дітьми чи безпомічними старими, становище старшого серед дітей у важких матеріальних і побутових умовах - усе це сприяє становленню психастенії^[32].

Особливості прояву акцентуації. Такі підлітки характеризуються схильністю до розмірковувань, самоаналізу, оцінок поведінки інших людей.

Домінуючі риси: посидючість, педантизм, нерішучість; тривожна помисливість у вигляді побоювань за майбутнє - своє чи близьких («як би чого не сталося»).

Особливості спілкування. Особи педантичного (психастенічного) типу бояться встановлювати нові контакти через невпевненість і сором’язливість; вони цінують глибокий особистісний контакт зі старими друзями. У них друзів мало, але дружба навіки; вони пам’ятають дрібні деталі стосунків і від душі вдячні за увагу до себе.

Особливості поведінки у конфліктах. Цей тип особистості досить скрупульозно ставиться до своєї роботи. Висуває підвищені вимоги до себе і до оточуючих, але робить це так, що оточуючим здається, ніби він прискіпується. Йому властива підвищена тривожність, він надзвичайно чутливий до деталей, схильний до зауважень на адресу оточуючих. Інколи розриває стосунки з друзями чи знайомими лише через те, що йому здається, що його образили.

Позитивні риси: скрупульозність, сумлінність; ретельність; акуратність; серйозність; розважливість; надійність; вірність даним обіцянкам; рівний настрій.

Негативні риси: нерішучість; самокопирсання; безініціативність; схильність до нескінченних міркувань; наявність нав’язливих побоювань, ідей і ритуалів; свідомі формалізм і педантизм; віра в прикмети; нескінченні сумніви у врахуванні всіх обставин і наслідків; обмежувальна поведінка: йому важливіше уникнути неприємностей і невдач, ніж домогтися успіху. У нього розвинута нездатність диференціювати другорядне й головне: для нього все однаково важливе; йому притаманний формалізм і педантизм, дріб’язкова принциповість, що доходить до деспотизму; схильність до теоретизувань.

Сфера інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Він дуже сумлінний: здатний тривалий час невідривно займатися справою, проявляючи невластиві йому цілеспрямованість, наполегливість і посидючість, тому що він боїться засмутити незадовільними оцінками своїх близьких і викладачів; довгий час звіряє отриманий результат з довідниками, словниками, енциклопедіями, з думкою інших людей; дуже виконавчий і керований: акуратно, точно і вчасно виконує роботу, якщо завдання конкретне й отримані інструкції чітко регламентують порядок виконання; віддає перевагу тихій, спокійній (без гонки) роботі, яка потребуює акуратності і точності, не терпить непередбачених ситуацій, обставин і ліміту часу.

Самооцінка: схильний у самооцінці знаходити в себе риси різних типів, включаючи зовсім невластиві йому (наприклад, істероїдні).

Психопатологічний ризик. Психастенічна особистість особливо схильна до розвитку того варіанту неврозу нав’язливих станів, який у підлітків позначається як обсесивно-фобічний, обсесивно-компуль- сивний.

Для діагностики обсесивно-компульсивного типу характеру стан повинен відповідати щонайменше чотирьом з нижченаведених якостей або поведінкових стереотипів:

1) постійні сумніви і надмірна обережність;

2) постійна заклопотаність деталями, правилами, переліками, порядком, організацією або планами;

3) перфекціонізм, прагнення до досконалості і пов’язані з цим численні повторні перевірки, що нерідко заважає завершенню виконуваних задач;

4) надмірна сумлінність і скрупульозність;

5) неадекватна заклопотаність продуктивністю на шкоду отриманню задоволення у міжособистісних відносинах аж до відмови від них;

6) надмірна педантичність і слідування соціальним умовностям;

7) ригідність і впертість;

8) необґрунтоване наполягання на точному підпорядкуванні інших власним звичкам або настільки ж необґрунтоване небажання дозволити їм самим що-небудь робити.

Психологічний ризик. Такі люди мучаться через себе самих, переживають свої прорахунки, невдачі, розплачуючись за них хворобами (безсонням, головними болями тощо), в стримані зовнішніх, особливо емоційних проявів.

Тривожна надумливість психастенічного підлітка відрізняється від подібних рис астено-невротичного і сенситивного типів. Якщо астено- невротичному типу притаманний страх за своє здоров’я (іпохондрична спрямованість надумливості і тривоги), а для сенситивного типу властиве занепокоєння з приводу ставлення, можливих глузувань, пересудів, несприятливої думки про себе (реактивна спрямованість надумливості і тривоги), то побоювання психастеніка цілком адресуються до можливого, навіть до малоймовірного в майбутньому (футуристична спрямованість). Як би чого не трапилося жахливого і непоправного, як би не сталося якогось непередбаченого нещастя з ними самими, а ще страшніше - з тими близькими, до яких вони виявляють патологічну прихильність.

Усі форми прояву підліткових порушень поведінки не властиві психастенікам. Ні делінквентність, ні втечі з дому, ні алкоголь, ні наркотики, ні навіть суїцидальна поведінка у важких ситуаціях не зустрічаються. їх місце, очевидно, цілком посідають нав’язливість, мудрування і самоаналіз.

Головна потреба: у внутрішньому та зовнішньому порядку, чистоті, планомірності та поступовості.

Особливості психокорекційних заходів. При проведені психоко- рекційних заходів слід створити умови для підвищення самооцінки (об’єктивна позитивна оцінка його поведінки), формувати в особи вміння виділяти головне та не турбуватися через дрібниці (а ні в якому разі не експлуатувати його підвищену відповідальність), розмовляти з ним необхідно стримано, без агресії, давати доручення чітко та конкретно.

Захисні механізми психіки - формування реакцій, сублімація, проекція.

10.