Гіпертимічний тип акцентуації

Цей тип психопатій детально описаний К. Шнайдером^[19] і П.Б. Ганнушкіним^[20] у дорослих і Г.Е. Сухарєвою^[21] у дітей і підлітків.

Особливості прояву акцентуації. З дитинства така особа відрізняється галасливістю, товариськістю, сміливістю, схильністю до бешкетництва. Вона завжди створює багато шуму, любить неспокійні компанії. Настрій у неї завжди гарний, піднесений.

У підлітків цього типу відсутня сором’язливість і боязкість перед незнайомими людьми, вони недостатньо відчувають дистанцію стосовно дорослих. Підлітки цього типу акцентуації одночасно, маючи гарні загальні здібності, виявляють непосидючість та недостатню дисциплінованість, навчаються майже завжди нестабільно. Вони мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі та швидко проходять. З дорослими, батьками, педагогами у них нерідко виникають конфлікти.

Домінуючі риси: екстравертність, тобто спрямованість психіки і фіксація інтересів на явищах зовнішнього світу; завжди гарний, дещо підвищений настрій; високий, фонтануючий енергією життєвий тонус, високий біологічний тонус, завжди гарний апетит і міцний сон; рано пробуджений і сильний сексуальний потяг; легка захоплюваність сексуальним партнером і швидке охолодження до нього.

Особливості спілкування. Особи гіпертимічного типу акцентуації характеризуються легкістю встановлення контактів з людьми, надмірною контактністю з живою мімікою та жестикуляцією, прискореною мовою; відкритістю для спілкування з людьми і радістю від цього спілкування, яка поєднується з нерозбірливістю у виборі знайомств і квітучим зовнішнім виглядом. Під час спілкування можуть дуже швидко мимовільно відхилитися від теми, не можуть довго зосереджуватися на одній і тій ж темі.

Особливості поведінки у конфліктах. Особи з таким типом акцентуації рідко бувають ініціаторами конфліктів. Епізодичні конфлікти можуть виникати через недостатньо серйозне ставлення до професійних обов’язків. Конфлікт також можливий в умовах суворої дисципліни, монотонної діяльності. У них розвинута тенденція до бурхливих, але коротких спалахів роздратування; однак вони незлопам’ятні, швидко відхідливі й миролюбні. Схильні засмучуватися з приводу зауважень оточуючих.

Позитивні риси: енергійність, потреба в діяльності, ініціативність, життєрадісність й оптимізм; щедрість і прагнення допомогти людям; товариськість; незалежність настрою від того, що відбувається навколо; вируюча енергія, нестримна активність і прагнення діяльності.

Негативні риси: легковажність, готовність іти на невтримний ризик; схильність до аморальних вчинків (без злого наміру й з готовністю відразу покаятися), брутальність (без усякого зла); поверховість, нездатність до тривалого зосередження на конкретній справі чи думці; невміння слухати, постійний поспіх, розпорошеність з тенденцією не доводити розпочату справа до кінця; перескакування з однієї справи на іншу, дратівливість, несерйозне ставлення до обов’язків, в тому числі сімейних.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Гіпер- тимічним типам подобається робота, пов’язана із постійним спілкуванням, служба побуту, ігрові види спорту, театр, організаторська діяльність. Вони не можуть довго залишатися на одному й той самому робочому місті, схильність до зміни професії, місця роботи.

У таких типів відмічається нестримна активність; постійне прагнення до неформального лідерства; швидка адаптація в незнайомій і швидко мінливій обстановці. Вони не терплять самотності, строго регламентованої дисципліни, розміреного режиму, одноманітної і монотонної обстановки, діяльності, яка потребує дріб’язкової акуратності, вимушеного неробства.

Реакція захоплень відрізняється в гіпертимів багатством і розмаїтістю проявів, але головне - цілковитою мінливістю хобі. Колекціонування замінюється азартними іграми, одне спортивне захоплення чи гурток іншими, чоловіки нерідко на короткий час віддають увагу технічним захопленням, жінки - художній самодіяльності.

Самооцінка - висока та дуже висока. Особи гіпертимного типу найчастіше переоцінюють свої можливості та здібності, бувають занадто самовпевнені, прагнуть показати себе, прихвалити, справити на оточуючих враження.

Психологічний ризик. В осіб цього типу акцентуації відмічається психологічна схильність до зловживання алкоголем та наркотичними речовинами. Віддають перевагу неглибокій ейфоризуючій стадії сп’яніння, але легко стають на шлях частих і регулярних випивок.

Схильні до невиправданого ризику та групових видів злочину. Схильні до бродяжництва, самовільних відлучень, іноді тривалих. Справжні втечі з дому в гіпертимів зустрічаються нечасто.

Спрямовуючи себе туди, де “кипить життя”, вони часом можуть опинитися в несприятливому середовищі, потрапити в асоціальну групу. Всюди вони швидко освоюються, переймають манери, звичаї, поведінку, одяг, модні “хобі”.

Ці особи охоче беруть у борг, відганяючи від себе неприємну думку про наступний розрахунок. Люблять “пошикувати”, легко піддаються на сумнівні авантюри. Брехливість не є їхньою характерною рисою, вона може бути зумовлена необхідністю викрутитись у важкій ситуації.

Психопатологічний ризик. В умовах вимушеної самотності можуть відзначаються випадки захворювання маніакально-депресивним психозом.

Гіпертимно-нестійкий варіант психопатизації є найбільш частим. Тут прагнення розваг, веселощів, ризикованих пригод більше виступає на перший план і штовхає до зневажання занять і роботи, на алкоголізацію і вживання наркотиків, на сексуальні ексцеси і делінк- вентність - в остаточному підсумку може привести до асоціального способу життя.

Вирішальну роль у тому, що на гіпертимній акцентуації виростає гіпертимно-нестійка психопатія, зазвичай відіграє родина.

Гіпертимно-істероїдний варіант відрізняється переважанням таких рис характеру, як хвалькуватість, бажання справити враження, покрасуватися перед іншими. На тлі гіпертимності поступово вимальовуються істероїдні риси. При зіткненні з життєвими труднощами, при невдачах, в небезпечних ситуаціях і при загрозі серйозних покарань виникає бажання розжалобити інших (аж до демонстративних суїцидних дій), і справити враження своєю незвичайністю, і похвастатися, “пустити пил в очі”. Можливо, в розвитку цього типу також найважливішу роль відіграє середовище. Виховання по типу “кумира родини”^[22], потурання примхам у дитинстві, надмір похвал з приводу вигаданих і дійсних здібностей і талантів, звичка завжди бути на виду, сформована батьками, а іноді й неправильними діями вихователів, зумовлюють у підлітковому періоді труднощі, які можуть виявитися нездоланними.

Гіпертимно-експлозивний варіант психопатизації відрізняється посиленням рис афективної вибуховості. Спалахи роздратування і гніву, нерідко притаманні гіпертимам, коли вони зустрічають протидію чи зазнають невдачі, стають особливо бурхливими і виникають з найменшого приводу. На висоті афекту нерідко втрачається контроль над собою: лайка і погрози вириваються без будь-якого врахування обставин, в агресії власні сили не порівнюються із силами об’єкта нападу, а опір може досягати “буйної шаленості”. Все це звичайно дозволяє говорити про формування психопатії збудливого типу. Це поняття, як нам уявляється, має на увазі дуже збірну групу. Подібність гіпертимної експлозивності з експлозивністю епілептоїдів залишається чисто зовнішньою: тут у наявності значна відхідливість, схильність легко прощати образи і навіть дружити з тим, з ким щойно був у сварці. Відсутні й інші епілептоїдні риси.

Головна потреба: у спілкуванні, різноманітті та в рухові.

Особливості психокорекційних заходів. Психокорекційні заходи необхідно здійснювати систематично, однак вони помітних позитивних результатів не дають. Гіпертимний підліток не витримає чіткої регламентації поведінки та постійного контролю. Для нього такі умови будуть згубними, оскільки необхідність підкорятися, пригнічувати свою активність є для нього психотравмуючим чинником. Необхідно шукати інший засіб впливу, що дає можливість спрямувати енергію гіпертима в правильне русло. Таких підлітків слід заохочувати до діяльності, яка потребує кмітливості, рішучості, наполегливості (наприклад, спортивних змагань, туристських походів, дискотек або інших шкільних вечорів, різноманітних заходів тощо), де можна проявити активність, уміння швидко орієнтуватися та задовольнити прагнення до лідерства, новаторства. Головне - урізноманітнити його діяльність, зацікавити новими завданнями, які він повинен розв’язувати добровільно й самостійно.

Захисні механізми психіки - витиснення, проекція, раціоналізація, сублімація. Ці особи не завжди серйозно відносяться до проблем, найчастіше їх відкидають, або вирішують - тут і тепер, під впливом емоцій.

2.