Загальна характеристика юридичного регулювання

Як зазначалось у темі 14, усі юридичні явища у тій чи іншій державі, утворюючи певну єдність, цілісність, утворюють її юридичну систему. Основні частини національної юридичної системи використовуються насамперед органами держави (а подекуди й іншими учасниками суспільного життя) для здійс­нення специфічного впливу на суспільні відносини у відповід­ній країні.

Юридичне регулювання - це здійснюваний державою за посередництва усіх юридичних засобів владно-регуля­тивний вплив на суспільні відносини з метою їхнього закрі­плення, упорядкування, охорони та розвитку.

Крім такого (власне регулятивного) впливу, національна юридична система чинить також суто духовно-ідеологічний вплив на індивідуальну й суспільну свідомість (як у процесі та­кого регулювання, так і поза ним). Обидва ці різновиди впливу юридичної системи на особу, соціальні угруповання та суспіль­ство відображаються поняттям «дія права (юридичної системи)». Варто зауважити, що останнє поняття вжито тут не у власне юридичному сенсі (як чинність норм права), а у соціологічному аспекті.

У процесі такої «інтегральної» дії права реалізуються всі його функції, однак його спеціально-соціальні функції викону­ються тільки опосередком юридичного регулювання.

Як зазначалося раніше (тема 12), у кожному соціально- сутнісному типі держави і права юридичне регулювання під­порядковується певним типологічним принципам. Щодо ре­гулювання, здійснюваного об'єктивним юридичним правом соціально-демократичної орієнтації, такі принципи вже розг­лядалися. Тут лише зауважу, що «надзавданням» юридичного регулювання згаданого типу є сприяння здійсненню, охороні й захисту буттєвих прав і свобод кожної людини та інших суб'єктів суспільства.

Види юридичного регулювання

Ці види класифікуються у такий спосіб:

1) залежно від соціально-змістовного типу юридичного ре­гулювання, тобто від взаємного співвідношення загальних юри­дичних дозволів та загальних юридичних заборон, -

- загальнодозвільний (можна вчиняти все, крім того, що прямо заборонено законом чи іншим джерелом об'єктивного юридичного права);

- спеціальнодозвільнний (можна вчиняти лише те, що прямо дозволено законом чи іншим джерелом об'єктивного юридичного права).

Взагалі кажучи, тип юридичного регулювання - це спів­відношення загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо дій суб'єктів, відносини між яки­ми регулюються юридичними нормами;

2) за територіальним статусом нормотворчого суб'єкта регулювання -

- централізоване (якщо таким суб'єктом є вищий або центральний орган держави);

- децентралізоване (якщо таким суб'єктом є регіональ­ний, місцевий чи інший територіальний орган держави або ж недержавний суб'єкт);

3) за обсягом суспільних відносин, на які поширюється юри­дичне регулювання,-

- загальне, тобто нормативне (якщо такий обсяг є кіль­кісно не визначеним);

- індивідуальне (якщо регулювання розраховане лише на одну конкретну життєву ситуацію - як довго вона б не тривала). Індивідуальне правове регулювання здійснюється, наприклад, при застосуванні відносно визначених за змістом юридичних норм, коли існує можливість обрати за своїм розсудом - проте в межах цих норм - конкретний варіант поведінки (рішення).

Охарактеризовані видові особливості різних варіантів юри­дичного регулювання мають неодмінно братись до уваги будь- якими його суб'єктами.

Стадії юридичного регулювання

Обов'язкові:

1) моделювання (регламентування) суспільних відносин за посередництва загального програмування юридичних прав та обов'язків їхніх учасників;

2) виникнення у суб'єктів права взаємних суб'єктивних юридичних прав та юридичних обов'язків (виникнення юри­дичних відносин);

3) реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

Факультативні:

1) офіційне тлумачення юридичної норми;

2) застосування юридичної норми.

Сфери та межі юридичного регулювання

Сфера юридичного регулювання - це той соціальний простір (тобто частина суспільних відносин), на який поши­рюється або може поширюватись юридичне регулювання.

Види сфер і меж юридичного регулювання:

1) сфера можливого (потенційного) юридичного регу­лювання - ділянка суспільних відносин, яка у принципі може бути врегульована державою об'єктивним юридичним правом.

2) сфера необхідного юридичного регулювання - ділянка соціального простору, на яку державі (з огляду на дію соціальних закономірностей, на потреби індивідів, суспільства і

держави) потрібно здійснити регулятивний вплив права. Її межі зумовлюються загальносоціальними інтересами, а також інтересами насамперед домінуючої частини суспільства, які зазвичай обстоює відповідна держава;

3) сфера законодавчого (легального) регулювання - ділян­ка соціального простору, фактично регламентована юридичними нормами. Межі цієї сфери зумовлюються конкретно-історичними загальними принципами національної юридичної системи;

4) сфера правореалізаційного (зокрема, правозастосов- ного) регулювання - ділянка соціального простору, в якій реа­льно здійснюються юридичні норми. Її межі визначаються чинним законодавством та іншими джерелами національного об'єктивного юридичного права.

2.