Загальна характеристика юридично-правомірної поведінки

У попередній темі (п. 4) зазначалося, що одним із різно­видів юридичних фактів є діяння (активні чи пасивні дії) суб'єкта права, які викликають, породжують певні юридичні наслідки.

Юридично-правомірна поведінка - це такі діяння (активні чи пасивні дії), які відповідають приписам юри­дичних норм або конкретно-історичним загальним прин­ципам права певної держави.

Щоправда, слід мати на увазі, що у тих випадках, коли йдеться про настанови права загальносоціального, так званого «природного» (а не спеціальносоціального, так званого юридич­ного, державно-вольового), об'єктивним критерієм правомір­ності поведінки є дотримання саме буттєвих прав і свобод та обов'язків, - навіть якщо вони і не відображені в юридичних нормах держави. У цих випадках йдеться, отже, про загальносо- ціальну правомірність поведінки.

Рушійною силою будь-чиєї правомірної поведінки зазви­чай слугують ті чи інші потреби її носія (суб'єкта).

Види юридично-правомірної поведінки:

1) за суб'єктами -

- діяння громадян (чи інших людей);

- діяння державних організацій (насамперед, органів держави),

- діяння громадських об'єднань;

2) за сферою суспільних відносин -

- економічна;

- політична тощо;

3) за об'єктивною стороною, тобто за формою зовнішнього прояву -

- активна (вчинення дії);

- пасивна (бездіяльність);

4) за суб'єктивною стороною, тобто залежно від психіч­ного ставлення особи до своїх діянь -

- принципова - зумовлена особистим внутрішнім переко­нанням особи у необхідності поводитись завжди правомірно;

- звичаєва - спричинена особистою звичкою без вагань виконувати будь-який юридичний припис держави;

- пристосувальна (конформістська) - спричинена пра­гненням суб'єкта не відрізнятися від тих суб'єктів, які зазвичай поводяться юридично правомірно;

- марґінальна - пояснюється побоюванням нести юриди­чну відповідальність у разі вчинення юридичного правопору­шення та бажанням уникнути її;

5) залежно від зафіксованості у законодавстві чи інших юридичних джерелах

- врегульована юридичними нормами;

- не врегульована юридичними нормами - здійснювана на підставі загальнодозвільного юридичного регулювання (дозволено робити все, крім забороненого законом) відповідно до конкретно-історичних принципів національного права;

6) залежно від ставлення держави до юридично-право­мірної поведінки -

- допустима;

- схвалювана;

- стимульована;

7) за формою зовнішнього прояву -

- фізична (діяльнісна);

- вербальна (усна);

- письмова (документована).

2.