<<
>>

1.3. Створення Європейського Союзу

Договір про Європейський Союз (Маастрихтський Договір) (1992 p.). Метою Європейськог о Союзу (ЄС ) є створенн я еко- номічного та валютного союзу, зокрема запровадженн я єдиної валюти, проведенн я спільно ї політик и в галузі закордонни х справ і безпеки, встановлення єдиного громадянства ЄС , спів- робітництв о у сфер і юстиці ї та внутрішні х справ .

Новим и напрямам и діяльності ЄЕ С (назву Європейськог о Економіч - ного Співтовариства Маастрихтським Договором було змінен о на Європейське Співтовариство (далі за текстом-Співтовариство) стали: освіта, культура, охорона здоров'я , захист прав спожи - вачів та транс-європейськ а мережа комунікацій . Зросла роль

10

Європейської Ради, що визначає основні напрям и політичної діяльності ЄС .

Договір про Європейськи й Союз затвердив триопорну струк- туру ЄС (рис. 1):

1) Європейськ е Співтовариств о (раніш е — Європейськ е Економічне Співтовариство, Європейське Співтовариство з атом- ної енергії та Європейськ е Співтовариств о вугілля та сталі) (розділи 2, 3, 4);

2) Співробітництв о в галузі закордонни х спра в і безпек и

(розд. 5);

3) Співробітництво з юстиції та поліції в кримінальних спра - вах (розд. 6)';

Згідно з Договором про ЄС діяльність Співтовариства регулю- ється наддержавни м законодавство м Співтовариства. Співро - бітництво в другій та третій опорах (англ. pillars) відбувається шляхом міжурядової співпраці держав-члені в (рис. 1).

Договір про створення Європейського Економічного Простору (ЄЕП) (1992 p.). Це й Догові р був укладени й між країнам и ЄАВТ та державами-членам и ЄС. Договір про ЄЕ П розглядався я к еквівален т членств а і ма в інтегруват и економік и краї н ЄАВТ до ЄС , не надаючи їм права участі в роботі його ін- ститутів.

Самміт глав держав-членів ЄС у Копенгагені (1993 p.). На цьом у зібранн і держави-член и Є С проголосили , щ о країн и Центральної та Східної Європи , з яким и підписано угоди про асоціацію, можуть у майбутньому стати членами ЄС , та вста- новили критерії, за яким и буде оцінюватися готовність держави - кандидата вступити до ЄС.

Підписанн я Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським и Співтовариствами та їх державами - членами у Люксембурзі (16 червня 1994 p.).

Набуття членства в ЄС Австрії, Фінляндії та Швеції (1995 p.). Україна стала членом Ради Європ и (1995 p.).

Амстердамський Договір (1997р.) встановлює принцип и "про- зорості" та "відкритості" ЄС. Таки м чином , рішенн я в рамках ЄС мають прийматис я максимальн о відкрито і бути наближе- ним и до громадян ЄС. Проголошуються принцип и поваги прав людини , демократії та верховенства права, на яких грунтується ЄС , і дотриманн я яких є умовою для вступу до нього. До ст. 2

Договору про Співтовариство включен о нові завданн я Спів -

1 Назву змінен о за Амстердамським Договором . Попередн я назва — "Спів- робітництво в галузі юстиції та внутрішніх справ".

11

товариства: забезпечення високого рівня зайнятості населенн я і забезпечення "свободи, безпеки та справедливості".

Одніє ю з найбіль ш суттєвих змін , внесени х до Договор у про Співтовариство , є віднесенн я частини питань , що раніш е регулювалис я в третій опорі (співробітництво з юстиції та поліції в кримінальних справах), до першо ї опор и (Спів- товариство) та включенн я їх до розділу, що розгляда є вільне пересуванн я осіб: візи, імміграція , наданн я притулку , спів - прац я у цивільни х справах. Амстердамськи й Догові р тако ж інтегрував Шенгенськ і домовленост і про візову політику для громадян інших країн1 у законодавство Співтовариства, завдяки чому було усунен о дублююч і структури у механізм і робот и

Європейськог о Союзу.

Початок переговорів про членство в ЄС з Кіпром, Польщею , Словенією, Угорщиною та Чехією (1998 p.).

В одинадцят и державах-члена х ЄС 1 січн я 1999 р. було введено єдин у грошову одиниц ю — євр о — у безготівкови й обіг.

Набуття юридично ї сили Угодою про партнерств о і спів - робітництво між Україною та ЄС (1 березня 1998 p.).

Концепція розвитку (Agenda) 2000 (1999 p.)2 ЄС визнача є

країн и Центрально ї та Східної Європи , з яким и він готовий розпочати переговори про членство в ЄС (Болгарія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія , Румунія, Угорщина, Чехія).

На самміті глав держав-члені в Європейськог о Союзу в Гель- сінкі Європейськ а Рада ухвалює Спільну стратегію ЄС щодо України (1999 p.).

Ніццький Договір (2001 р.) став необхідним кроко м у під- готовці ЄС до майбутнього розширення . Перспектива вступу нових членів д о ЄС вимагала негайни х структурних рефор м Європейськог о Парламенту , Ради Міністрів та Європейсько ї Комісії. Між іншим , було збільшено загальну кількість місць у Європейськом у Парламенті, але водночас зменшен о їх кіль- кість для кожної окремої держави-члена . Крім того, суттєвих змін зазнала система прийнятт я рішен ь Радою Міністрів — був збільшений перелік питань, які вирішуються представникам и держав-членів кваліфіковано ю більшістю голосів. Запроваджені д о установчих договорі в Є С змін и дозволил и державам , щ о

1 Докладніш е див. про Шенгенськ у Угоду тему 18.

2 Agenda 2000 (СО М (97) 2000 final).

12

приєдналис я до ЄС після 2003 p., брати участь у керуванні

Співтовариством та ЄС на рівні з іншим и державами-членами .

Європейський Конвент (2001 p.). У м. Лааке н (Бельгія) Євро - пейськ а Рада прийнял а Деклараці ю про майбутн є ЄС , як а відкрила шлях до подальших реформ інституційного та консти - туційного устрою ЄС. Було створено Європейський Конвент — тимчасови й міжурядовий орган для підготовки проекту Консти - туційного Договору ЄС. Головою Конвенту було призначен о колишньог о президента Франції Валері Жискар а д'Естена .

Європейськи й Конвент складався зі 105 членів, зокрема до його складу увійшли представник и голів або урядів держав - членів та держав-кандидаті в ЄС , посланц і від національни х парламентів держав-членів та держав-кандидатів , представники Європейського Парламенту, Європейської Комісії, Економічного та соціального комітету, Комітету регіонів.

У дванадцяти державах-членах ЄС з 1 січня 2002 р. в обіг поступили готівкові євро (банкнот и та монети).

Набули чинності Акти вступу до ЄС Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Угорщини, Чехії (2003 p.).

Європейськи й Конвент ухвалив проект Конституційного До - говору ЄС (2003).

Започатковано "Європейську політику сусідства" (2003 p.), яка стосується відносин між ЄС та країнами-сусідами. Голов- но ю мето ю Європейсько ї політик и сусідства є поширенн я загальноєвропейських цінностей поміж "тісного кола друзів"1. Вона полягає у наданні певних стимулів у обмін на виконанн я відповідних вимог і реалізується через Плани дій, які прий - маються окрем о щодо кожної країни-сусіда. Політика сусідства розповсюджується на: Азербайджан, Атжир, Білорусь, Вірменію, Грузію , Єгипет , Ізраїль , Йордан , Ліван , Лівію , Марокко , Молдову, Палестинську Автономію, Сирію, Туніс та Україну.

План и дій було укладено ще не з усіма країнами-сусідами, але Європейськ а політик а сусідства передбача є їх укладенн я в майбутньому. Такі плани дій визначатимуть конкретні спільні завдання , етапи і строк и їх реалізації у сфера х політичних , соціально-економічних , ринкових реформ , торгівлі, юстиції >та внутрішніх справ, енергетики, транспорту, культури тощо.

1 Комюнік е Європейсько ї Комісії "Широк а Європа-Сусідство" (СО М (2003)

104 final).

13

Прийняття Закону України від 18 березня 2004 р. "Про За- гальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Головним и завданням и Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС є забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням , що випливають з Угоди про партнерство

і співробітництво між Україною і ЄС , створенн я правової бази для інтеграції України до ЄС тощо. Метою адаптації законо - давства України до законодавства ЄС є досягненн я відповід- ності правової систем и України правовій системі ЄС (acquis communautaire) з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, як і мають намір вступити до нього.

Зако н визначає acquis communautaire як правову систему ЄС , включаючи рішенн я судових органів Співтовариств, та перед- бачає поетапне прийнятт я і впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС1.

Підписання Конституційного Договору ЄС у м. Рим (Італія) головами урядів держав-членів ЄС (2004 p.). Це й докумен т включа в у себ е всі існуюч і установч і угоди ЄС та Харті ю основних прав ЄС. Після набранн я чинності Конституційного Договору ЄС усі попередні джерела первинног о права ЄС були замінен і н а єдини й кодифіковани й акт — Конституційни й Договір ЄС .

Основно ю новаціє ю Конституційног о Договор у Є С стала заміна незграбної триопорно ї структури ЄС на єдиноопорну , хоча спеціальні міждержавні сфери зовнішньої політики, безпеки та юстиції та кримінально ї поліції було збережено. Крім того, було усунено колізії між Договоро м про ЄС та Договоро м про Співтовариств о шляхо м визначенн я міжнародно ї право - суб'єктності ЄС. Дл я вступу в дію Конституційного Договору ЄС була необхідність його ратифікації всіма державами-членам и ЄС. ЗО травня 2005 р. французькі громадяни висловилис ь проти ратифікації Конституційного Договору ЄС , а 2 червня 2005 р. негативне ставленн я до ратифікації було висловлен о за резуль- татами референдуму у Нідерландах. Станом на 1 січня 2007 р. Конституційни й Договір ЄС ратифікували 15 держав — членів ЄС (Австрія, Бельгія, Греція, Естонія, Іспанія , Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Німеччина , Словаччина , Словенія та Угорщина).

1 Більш детально див.: Петров Р.А. Понятт я "acquis communautaire " у праві

Європейськог о Союзу // Прав о України. — 2003. — № 9. — С. 142—146.

14

Затверджено План дій Україна-ЄС (2005 p.). Підписанн я Плану дій Україна-Є С 21 лютого 2005 р. підкреслю є нови й рівень відносин між Україною та Співтовариством. Цей план має на меті зміцненн я стратегічного партнерства та передбачає, зокрема, спільні дії з наближенн я законів України до стандар - тів ЄС , а тако ж з дотриманн я прав людини , впровадженн я ринкової економіки , стабільного розвитку, зменшенн я бідності тощо. Він також передбачає збільшення фінансової допомог и Україні з боку Співтовариства.

Рада Міністрів виключила Україну зі списку країн з нерин - ковою економіко ю в антидемпінговому законодавстві Співто- вариства1 .

Вступ до ЄС Болгарії та Румунії (2007 p.).

Початок переговорів про укладення нової угоди між ЄС та

Україною про "поглиблене" співробітництво (2007).

13 вересня 2006 р. Європейськ а Комісія запропонувала роз - почати переговори з Кабінетом Міністрів України про укла- денн я нової угоди про "поглиблене" співробітництво. Ця угода замінить Угоду про Партнерство та Співробітництво, дія якої завершується у 2008 р. Передбачається, що метою угоди про "поглиблене " співробітництв о буде створенн я зон и вільно ї торгівлі між Україною та ЄС і поглиблене співробітництво у політичній, економічній сферах, а також наближенн я україн- ського законодавства до права ЄС.

13 грудня 2007р. підписання главами держав-членів ЄС Догово- ру про Реформи (Лісабонський Договір) у м. Лісабон (Португалія).

Лісабонськи й Договір фактичн о переносит ь головні поло - женн я та новели Конституційного Договору ЄС до установчих договорів ЄС . Таки м чином , на відміну від Конституційного Договору ЄС , яки й мав на меті консолідацію усіх установчих договорів ЄС , Лісабонськи й Договір їх просто доповнив . Дл я подальшого застосування Лісабонськи й Договір міститиме пере- хресні посиланн я на існуючі установчі договори ЄС. Зокрема , Лісабонськи й Договір скасовує Європейськ е Співтовариство та надає Європейськом у Союзу статус міжнародної організації та юридичної особи, посилює роль Європейськог о Парламенту та національних парламентів держав-членів , скасовує триопорн у структуру ЄС , встановлю є посаду Президент а Європейсько ї

1 Див : Регламент 2117/2005 Ради Міністрів, яки й доповню є Регламент 384/96 про захист прот и демпінговог о імпорт у з країн-н е члені в ЄС від 21 грудня

2005 p. (O.J. 2005 L340).

15

Ради тощо. Зараз проходить процес ратифікації Лісабонського Договору державами-членам и ЄС. Негативний результат рефе - рендуму в Ірландії 12 червня 2008 р. ставить під сумнів перспек - тиву вступу в дію цього договору у найближчому майбутньому.

З грудня 2008 р. Європейська Комісія запропонувала ініціа- тиву "Східне Партнерство" для східних країн—сусідів (Арменії, Азербайджану, Беларусі, Грузії, Молдови та України). Східне Партнерств о передбачає політичн у асоціаці ю та економічн у інтеграцію цих країн до ЄС та поступову лібералізацію візового режиму.

Контрольні питання

1. З яко ю метою було створено ЄЕ С та ЄС?

2. Що розуміється під триопорно ю структурою ЄС?

3. Які зміни до установчих договорів ЄС були запроваджені

Амстердамським та Ніццьки м договорами?

16

<< | >>
Источник: Р.А. Петров. Прав о Європейського Союзу: Навчальни й посібни к / За заг. ред. Р.А. Петрова . — 2-г е вид . — К, 2009. — 376 с.. 2009

Еще по теме 1.3. Створення Європейського Союзу:

  1. §7 Перша опора Європейського Союзу: економічне та соціальне співробітництво в рамках Європейського співтовариства
  2. 1.2. Співвідношення понять європейського права і права Європейського Союзу.
  3. §2 Організаційна структура Європейського Союзу
  4. §J Правова природа Європейського Союзу
  5. §4 Громадянство Європейського Союзу
  6. 13.2. Етапи створення Економічного та валютного союзу
  7. 1.2. Створення Європейських Співтовариств
  8. 13.1. Історія створення Економічного та валютного союзу
  9. § 3. Законодавство Європейського Союзу в галузі поводження з відходами
  10. 2. Характеристика основних принципів права Європейського Союзу
  11. 18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу
  12. 6.1. Співвідношення компетенції Ради Європи та Європейського Союзу в сфері захисту прав людини
  13. 1. Походження основних принципів права Європейського Союзу
  14. Глава 42 Основні принципи права Європейського Союзу
  15. 4.5. Судовий перегляд актів інститутів Європейського Союзу
  16. 2.2. Теоретико-правові проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
  17. Адаптація державної служби України до стандартів Європейського Союзу
  18. Розділ 1 – Корпоративне право Європейського Союзу: історія та сучасність
- Европейское право - Международное воздушное право - Международное гуманитарное право - Международное космическое право - Международное морское право - Международное обязательственное право - Международное право охраны окружающей среды - Международное право прав человека - Международное право торговли - Международное правовое регулирование - Международное семейное право - Международное уголовное право - Международное частное право - Международное частное право - Международное экономическое право - Международные отношения - Международный гражданский процесс - Международный коммерческий арбитраж - Мирное урегулирование международных споров - Основы международного права - Политические проблемы международных отношений и глобального развития - Право международной безопасности - Право международной ответственности - Право международных договоров - Право международных организаций - Территория в международном праве -
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -