<<
>>

18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу

Інститут громадянства посідає особливе місце в праві Спів- товариства . Важливим моменто м при цьом у є те, що права людини , як такі, розглядаються поза інститутом загальноєвро- пейського громадянства.

Уперше цю концепці ю впроваджено Договором про ЄС , в яком у ст. 17 Договору про Співтовариство було суттєво змінено. Громадянство ЄС поширюєтьс я на всіх, хто має громадянство ("національність")1 будь-якої з держав - членів ЄС. У ст. 17 Договору про Співтовариство встановлено єдине громадянство ЄС : кожен громадяни н держави-член а є громадянино м Союзу. Громадянств о Союз у доповнює , а не змінює національне громадянство.

Громадяни ЄС користуються таким и правами:

1) заборона дискримінаційног о ставлення з боку держави - члена за ознако ю національності громадянина ЄС (ст. 12 До - говору про Співтовариство);

2) право на вільне пересування у ЄС та проживанн я в дер- жавах-членах ЄС з урахуванням обмежень, встановлених До - говором про Співтовариств о (ст. 18 Договор у про Співтова - риство);

3) право голосу та право бути обрани м до органів місцевого самоврядуванн я в будь-якій державі-члені , у випадках, коли громадяни мешкают ь не в державі-члені походження (ст. 19(1) Договору про Співтовариство)2 ;

4) право голосу та право бути обраним до Європейського Парламенту в будь-якій державі-члені, у випадках, коли гро- мадяни мешкают ь не в державі-члені походження3 ;

1 Більшість європейськи х краї н мають крім громадянства також інститут національност і (ш о не є національніст ю у суворому сенсі).

2 Тако ж див.: Директив а 94/80 від 19 грудня 1994 p. (O.J. 1994 L368/38). Стаття 5(3) Директив и 94/80 надає право державам-члена м ЄС визнавати обра - ними на посади голів, заступників голів та членів вищого органу виконавчої влади органу місцевого самоврядуванн я виключн о власних громадян.

3 Див.: Директив а 93/109 від 6 грудня 1993 p.

(O.J. 1993 L329/34). Директив а забороня є громадянам ЄС голосувати та бути обрани м до Європейськог о Пар - ламент у більш ніж від одної виборчої ділянці.

298

5) право на отриманн я дипломатичної та консульської допо - моги від дипломатични х і консульських установ інших дер - жав-членів у країнах, де рідна держава індивіда (громадянина ) не має власних закордонни х представництв (ст. 20 Договору про Співтовариство)1 ;

6) право на подання петиції до Європейського Парламенту

(ст. 21(1) Договору про Співтовариство);

7) право звернення до Європейськог о Омбудсмана (ст. 21(2) Договору про Співтовариство);

8) право зверненн я та отриманн я відповіді від інститутів Співтовариства та Європейськог о Омбудсмана будь-якою мо- вою держав-членів ЄС за бажання м громадянина ЄС (ст. 21(3) Договору про Співтовариство).

Частина 2 ст. 17 Договору про Співтовариство містить по- ложення , згідно з яким и громадяни ЄС мають також обов'яз - ки, але не уточнює, які саме. До цього ж, обсяг прав теж не є цілком прозорим .

Головне доповненн я (або краще назвати його роз'ясненням ) Амстердамськог о Договор у з питан ь інституту громадянств а ЄС — це встановлення його похідності від громадянства дер - жави-член а походження , тобт о йог о додатковог о характеру . Громадяни держав-члені в ЄС автоматично набувають статусу громадя н ЄС , але при цьому не йдеться пр о подвійн е гро- мадянство. Договір про Співтовариство не створює інституту самостійного громадянства (так званої "європейської національ - ності"), а лиш е встановлює статус, що доповню є національ - ний. При цьому набуття статусу європейськог о громадянин а повністю залежит ь від визначенн я громадянства (національ - ності) в національному законодавстві держав-членів, яке, при - родно, може неабия к різнитися в державах-членах ЄС. Згідно з принципо м субсидіарності2 , Співтовариство не вимагає гармо- нізації національног о законодавств а держав-члені в у галузі громадянства, бо конституційна сфера не належить до виключної компетенції Співтовариства, але залишається в межах компетен - ції держав-члені в ЄС .

Держави-член и можуть навіть робити заяви (декларації) з питань визначенн я осіб, які вважаються їх громадянами3 . У разі ратифікації усіма державами-членам и ЄС Лісабонського Договору набере юридичної сили Хартія основних прав ЄС , яка ретельно узагальнює фундаментальні права грома-

1 Див. також : Рішенн я голів урядів держав-члені в ЄС 95/553 від 19 грудня

1995 p. (O.J. 1995 L314/73).

2 Див.: тема 3.

! Справ а С-369/90 , Michelelti v. Delegation del Gobierno en Canatabria (1992) ECR 1-4239.

299

дян ЄС відповідно до найкращих національних та міжнародних стандартів*.

З ЗО квітня 2006 р. вступила в дію Директив а 2004/58 щодо прав громадян ЄС та членів їх родин вільно пересуватись та мешкат и на території держав-члені в ЄС . Директив а 2004/58 змінює та доповню є низку актів вторинного законодавства Спів- товариства (9 директи в та 1 регламент). Зокрема , Директив а

2004/58 передбачає наступне:

а) кодифікує та спрощує вторинне законодавство Співтова- риства та практику ЄС П з вільного пересування громадян ЄС ;

б) нада є прав о на отриманн я дозвол у на проживанн я у державі-член і перебуванн я працюючи х (працівника м та під- приємцям ) і непрацюючи м (студентам та пенсіонерам) громадя- нам ЄС за умови того, що вони мають достатньо фінансови х ресурсів дл я того , що б н е обтяжуват и систем у соціальног о забезпечення держави перебування;

в) надає членам родини громадянина ЄС право на отриманн я дозволу на проживання у державі-члені перебування після смерті громадянина ЄС або припиненн я шлюбу або зареєстрованого співмешкання ;

г) зареєстроване співмешканн я рівноцінн е шлюбу;

д ) значн о зменшу є бюрократичн і перешкод и отриманн я дозволу на проживанн я працівників ЄС та членів їх родин у державах-члена х ЄС (дозвіл на проживанн я замінен о на ре- єстрацію в уповноважених установах);

е) надає можливість автоматичного отриманн я громадянами ЄС дозволу на постійне проживанн я після 5 років легального проживанн я на території держави-член а ЄС;

є) обмежує можливості дострокової депортації громадян ЄС

та членів 'їх родин із території держави-член а ЄС.

<< | >>
Источник: Р.А. Петров. Прав о Європейського Союзу: Навчальни й посібни к / За заг. ред. Р.А. Петрова . — 2-г е вид . — К, 2009. — 376 с.. 2009

Еще по теме 18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу:

  1. §4 Громадянство Європейського Союзу
  2. 2.2. Теоретико-правові проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
  3. §7 Перша опора Європейського Союзу: економічне та соціальне співробітництво в рамках Європейського співтовариства
  4. 1.2. Співвідношення понять європейського права і права Європейського Союзу.
  5. 1.3. Створення Європейського Союзу
  6. §2 Організаційна структура Європейського Союзу
  7. §J Правова природа Європейського Союзу
  8. 2. Характеристика основних принципів права Європейського Союзу
  9. Історія Європейського союзу.
  10. § 3. Законодавство Європейського Союзу в галузі поводження з відходами
  11. Рівень Європейського Союзу (ЄС): характерні риси та інституції
  12. 6.1. Співвідношення компетенції Ради Європи та Європейського Союзу в сфері захисту прав людини
- Европейское право - Международное воздушное право - Международное гуманитарное право - Международное космическое право - Международное морское право - Международное обязательственное право - Международное право охраны окружающей среды - Международное право прав человека - Международное право торговли - Международное правовое регулирование - Международное семейное право - Международное уголовное право - Международное частное право - Международное частное право - Международное экономическое право - Международные отношения - Международный гражданский процесс - Международный коммерческий арбитраж - Мирное урегулирование международных споров - Основы международного права - Политические проблемы международных отношений и глобального развития - Право международной безопасности - Право международной ответственности - Право международных договоров - Право международных организаций - Территория в международном праве -
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -