13.1. Історія створення Економічного та валютного союзу

Європа прагнула встановити валютну стабільність ше з XIX ст., хоча тогочасні умови функціонуванн я економік и зумовлю- вали запровадження "золотого стандарту", чи, пізніше, з часів Бреттон-Вудської конференці ї 1944 p., прирівненн я всіх світо- вих валют до американськог о долар а як певног о валютног о еталону.

У 1969 р. на самміті голів європейських держав було вирі- шен о скласти план щодо розробленн я механізму ЕВС та його практичного впровадження до кінця 1970-х років. Комітет під

217

головуванням люксембурзького прем'єр-міністр а П'єр а Вернера запропонува в два альтернативних механізми, на яки х мав би грунтуватися майбутній союз: встановлення жорстких обмінних курсів, що не зазнають коливань, або ж (шо, зрештою, було визнан о кращи м варіантом) , поступова заміна національни х валют спільною європейсько ю грошовою одиницею . Звіт (або, як його часто називають, — "план Вернера") було доповнен о відповідною резолюцією Ради Міністрів про поетапне досяг - ненн я ЕВС1.

Проте спочатку перевагу було віддано саме першому прин - ципу, наслідком чого стало впровадження надзвичайно складної системи обчисленн я коливань обмінни х курсів валют держав - членів ЄС , як а дістала назву "змія в тунелі" (англ. "snake in the tunnel') (малося на увазі встановлення певних допустимих коли - вань курсів національни х валют у межах вузького коридору, щ о дорівнюва в 2,25%). Врешті реш т ц я систем а виявилас я неефективною , і згодом, знову таки через нестабільність курсу долара США , а також через брак узгодженості між економіч - ним и політиками держав-членів ЄС , припинил а існування.

У 1978 р. на нараді Ради Міністрів, що відбулася в м. Бремені (Німеччина) , прийнят о Резолюцію про створенн я Європейської Валютної Систем и (ЄВСис) , передусім з метою запобіганн я руйнівному впливу, яки й справлявся на економіку європейських країн та на коливанн я обмінних курсів обігом іноземних валют.

Складовими ЄВСис стали наступні 3 елементи.

Перши й — спільна грошова одиниц я "екю" (від англ. абре- віатури "ECU" — European Currency Unit (тобто, "європейська грошова одиниця"). Ек ю заздалегідь передбачалась як умовна грошова одиниця , як а вираховувалася на підставі "валютного кошика " (англ. currency basket) грошових одиниц ь держав-членів ЄС. ЄВСи с функціонувала на засадах чіткої фіксованості частки кожної національно ї валюти держав-члені в в ек ю відповідно до питомої ваги економі к цих країн в економіці Співтовариства. На момент запровадженн я екю відповідно до розрахунків вага німецької марки становила 32%, французьког о франк а — 19,9%, британського фунта стерлінга — 13,3%. Проте пізніше ці частки дещ о змінювалис я внаслідок розвитку, чи навпаки (у випадках Франції та Італії) — економічног о спаду.

1 Див.: Резолюція Ради Міністрів та представників урядів держав-члені в ЄС

від 22 березн я 1971 р. пр о досягненн я стадій ЄВ С у Співтоваристві , (O.J. 1971

С028): Резолюці я Ради Міністрі в та представникі в урядів держав-члені в від

21 березня 1972 р. про застосування Резолюції від 22 березн я 1971 р. про досяг -

ненн я стадій ЄВ С у Співтоваристві, (O.J. 1972 С038).

21 8

Другий — спеціальний обмінно-курсови й механізм, що пе- редбачав максимальні коливанн я національних валют у межах

2,25%, чи у виняткових випадках — до 6%. Але протягом еко - номічної кризи, яку зазнала Європа у 1992—1993 роках, деякі валюти, часто внаслідок біржових спекуляцій , не втрималися в межах коридору та мали припинит и свою участь в обмінно - валютному механізмі (така доля спіткала, зокрема, італійську ліру та британськи й фунт).

Третій — фінансові механізми. Ці механізми було спочатку запроваджен о як частину систем и "змія в тунелі", але потім посилен о вже в межах ЄВСи с для здійсненн я фінансуванн я балансу платежів та підтримки обмінно-курсовог о механізму. Вони складалися з 3 видів:

1) короткострокове фінансування інтервенцій (позики за цією схемою обкладаються процентним и ставками та надаються на

45 днів з можливим подовження м на строк від 3 до 6 місяців);

2) короткострокова валютна підтримка (яка є спільною кре- дитно ю системо ю між центральним и банкам и держав-члені в ЄС. Позик и надаються на 3 місяці з можливим продовження м строку позик и до 9 місяців);

3) середньострокове фінансуванн я між державами-членам и строком на 2—5 років.