ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ, ЯКЕ РЕГУЛЮЄ РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

АДАПТАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Проаналізувавши вищенаведені інститути банківського права ЄС, можна дійти висновку, що вторинне законодавство регламентує лише основні аспекти цієї сфери, а питання регулювання більшості процедурних та більш дрібних моментів залишаються на розсуд держав-членів.

З огляду на чинне законодавство України у сфері банківських послуг, мож­на зробити висновок, що воно відповідає основним стандартам законодавства Європейського Союзу. Було прийнято нову редакцію Закону України «Про банки та банківську діяльність», закони України «Про Національний банк України», «Про фінансові послуги», «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Не можна вважати, що ця відповідність західним стандартам є повною. Але для тої о, щоб кредитні установи України могли вільно продовжувати свою діяль­ність і на території держав-членів Співтовариства, законодавство було приведе­но до необхідного рівня відповідності.

Враховуючи попередній досвід України при адаптації стандартів ЄС у бан­ківському праві (прийняття вищезазначених законів), можна зробити висно­вок, що український законодавець копіював більшість положень європейських нормативних актів. Причому таке «копіювання» можна вважати досить вдалим.

АДАПТАЦІЯ СТРАХОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Як видно з вищевикладених положень, законодавство ЄС регулює відноси­ни у сфері страхування лише до тієї міри, яка спочатку була необхідна для ство­рення спільного ринку надання фінансових послуг, зокрема страхових послуг, а потім — для забезпечення нормального функціонування такого ринку.

Законодавство ЄС розвивалося від здійснення спроб узгодити національні процедури, наприклад, щодо видів ризиків, які покриває страховка, та порядку надання ліцензій на ведення страхової діяльності, до створення єдиної системи регулювання відносин надання страхових послуг на всій території Співтовари­ства.

На даний час положеннями законодавства ЄС визначено основи здійснен­ня страхової діяльності: обов'язковість ліцензування страхової діяльності, види страхування, загальні підстави відкликання/скасування ліцензій, особливості здійснення операцій співстрахування та перестрахування, процедур відновлен­ня платоспроможності та ліквідації/банкрутства страхових компаній, особливо­сті здійснення додаткового нагляду, звітності та ін. Більш специфічні питання віднесені до компетенції держав.

Процес адаптації законодавства України до норм та стандартів ЄС включає, зокрема, і реформування сфери надання страхових послуг. Останні зміни, вне­сені до основного нормативного акта, який регулює відносини у цій сфері, —

127

Закону України «Про страхування», свідчать про позитивні зрушення у цьому напрямку. Аналіз його положень свідчить про принципову їх відповідність ви­могам. Іншими кроками у цьому напрямку було затвердження «Програми роз­витку страхового ринку України на 2001-2004 роки» (2 лютого 2001 року), а також прийняття Закону України «Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринків фінансових послуг» (12 липня 2001 року).

Однак поряд з низкою позитивних змін існують деякі невирішеш питання, що стосуються як суті відносин страхування (недостатня врегульованість відно­син перестрахування), так і формальних, процедурних питань (неузгодженість положень підзаконних нормативних актів між собою, необхідність оновлення положень, що у них містяться).

Таким чином, серед основних напрямків подальшого розвитку і вдоскона­лення українського законодавства у цій сфері можна назвати: забезпечення спри­ятливих умов діяльності страхових компаній, створення належного конкурент­ного середовища та вдосконалення механізму захисту прав страхувальників.

АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ, ЩО РЕГУЛЮЄ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Варіант сприйняття цього асцціз, запропонований в Додатку до Білої Книги щодо підготовки Асоційованих Країн Центральної та Східної Європи до Інтег­рації у Внутрішній Ринок Союзу, можна вважати доцільним і для України, оскільки його стадії є співрозмірними з положеннями УПС та політичною інте­грацією України в ЄС.

Отже, визначаються такі передумови здійснення адаптації в даній сфері:

для цінних паперів

Перед тим як може бути створена фондова біржа, важливо ухвалити закони стосовно емісії та власності на цінні папери. Очевидно, що в Україні є базові умови для здійснення реформування цього сектору.

для І СІ

Передумовою заснування ІСІ є той факт, що цінні папери випускаються і обертаються на організованих ринках.

Директиви, обрані для першої стадії заходів, є такими що містять у собі основні принципи заснування фінансових інституцій. На першій стадії зусилля мають бути зосереджені на імплементації принципів, викладених в наступних директивах:

для цінних паперів

1. Директива 89/298

2. Директива 2001/34

3. Директива 89/592 для ІСІ Директива 85/611.

Заходи, передбачені другою стадією, мають на меті, зокрема, зміцнення на­лежного регулювання для фірм задля приведення їх до міжнародних стандартів.

Директиви, які запропоновані на другій стадії, включають положення, що безпосередньо стосуються створення Внутрішнього Ринку Співтовариства, зок­рема свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання транс­кордонних послуг без подальшого ліцензування та принципу нагляду державою походження. Ці положення можуть бути відкинуті, оскільки мають відношення

128

до внутрішньої ситуації в ЄС, однак, в світлі процесів європейської інтеграції, мають братися до уваги з огляду на можливість вирішення подібних проблем у недалекому майбутньому.

Отже, на другому етапі головна увага приділяється:.

1. Директиві 93/22

2. Директиві 93/61.

Додаток 1

ДОДАТКИ

ФОРМА БАЛАНСУ КРЕДИТНОЇ УСТАНОВИ

Директива про звітність пропонує наступну структуру балансу:

Активи

1. Касова готівка, баланси з центральними банками і поштовими банками.

2. Казначейські векселі та інші векселі, придатні для рефінансування цент­ральними банками;

(а) Казначейські векселі та подібні цінні папери.

(б) Інші векселі, придатні для рефінансування центральними банками (крім випадків, коли національне законодавство встановлює, що такі векселі мають бути вказані в статтях 3 та 4 Активів)

3.

(а) такі, що належать до оплати на вимогу

(б) інші позики та аванси.

4. Позики та аванси клієнтам.

5. Боргові цінні папери, включаючи цінні папери з фіксованим доходом:

(а) емітовані державними установами

(б) емітовані іншими позичальниками, при цьому окремо подаються:

— власні боргові цінні папери (окрім випадків, коли національне зако­нодавство вимагає їх утримання з пасивів).

6. Акції та інші цінні папері, що різняться за дохідністю.

7. Відсоток участі, показуючи окремо:

— відсоток участі у кредитних установах (крім випадків, коли націо­нальне законодавство вимагає їх розкриття у примітках до звітів)

8. Акції в афілійованих осіб, показуючи окремо:

— акції у кредитних установах (окрім випадків, коли національне зако­нодавство вимагає їх розкриття у примітках до звітів)

9. Нематеріальні активи, як зазначено в Активах під заголовком В та С.І статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, показуючи окремо:

' Застосовується до інвестиційних фірм та банків. Певні положення Директиви застосовують­ся виключно до інвестиційних фірм. По-перше, Директива встановлює мінімальний початковий капітал, необхідний для інвестиційних фірм. Розмір капіталу визначається видом діяльності фірми та змінюється від 125 000 ЕКЮ до 730 000 ЕКЮ. По-друге, Директива вимагає консолідації, коли дві чи більше інвестиційних компаній належать до однієї групи (якщо банк входить в групу, тоді буде застосовуватись директива щодо консолідації банків).

129

— видатки на формування, як визначається національним законодавст­вом, та наскільки національне законодавство дозволяє їх показувані як активи (крім випадків, коли національне законодавство вимагає • їх розкриття у примітках до звітів)

— гудвіл, тією мірою, якою його було набуто за цінну винагороду (крім випадків, коли національне законодавство вимагає її розкриття у примітках до звітів).

10. Матеріальні активи, як зазначено в Активах під заголовком С.И, статті 9, Директиви 78/660/ЄЕС, показуючи окремо:

— землю та будівлі кредитної установи, які вона займає для здійснення власної діяльності (крім випадків, коли національне законодавство вимагає їх розкриття у примітках до розрахунків)

11.

— заявлений капітал (крім випадків, коли національне законодавство передбачає включити заявлений капітал до пасивів, у такому разі заявлений, але не сплачений капітал повинен включатись або до цієї статті Активів, або до статті 14 Активів)

12. Власні акції (із зазначенням їх номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їх облікової вартості, якщо національне законодавство дозволяє їх включення в балансі).

>. нш актиьтл.

14. Заявлений, але не сплачений капітал (крім випадків, коли національне законодавство вимагає, щоб заявлений капітал був вказаний у статті 11 Активів).

15. Авансовані платежі та нарахований, але не сплачений дохід.

16. Збитки за фінансовий рік (крім випадків, коли національне законодав­ство передбачає їх включення до статті 14 Пасивів).

Підсумок активів загалом.

Пасиви

1. Кошти, заборговані кредитним установам:

(а) що підлягають оплаті за вимогою

(б) з погодженими датами погашення або строками повідомлення.

2. Кошти, заборговані клієнтам:

(а) ощадні вклади, показуючи окремо:

— ті, що підлягають оплаті за вимогою, та з погодженою датою пога­шення або строками повідомлення, якщо національне законодавство передбачає такий розподіл (крім випадків, коли національне законо­давство не передбачає вказувати таку інформацію у примітках до зві­тів)

(б) інші заборгованості

(ба) що підлягають оплаті за вимогою

(бб) з погодженими датами погашення або строками повідомлення.

3. Заборгованості, підтверджені сертифікатами:

(а) боргові цінні папери в емісії

(б) інші.

4. Інші зобов'язання.

5. Накопичення доходу та відстрочений дохід.

6. Резерви на виплату по зобов'язанням та зборам:

130

1ВСТ-

-вати Іагає

крім

тя у

ті 9,

ння :тво

:тво разі цієї

зеті тво

ьне ів).

ав-

(а) резерви на пенсії та подібні зобов'язання

(б) резерви на податки

(в) інші резерви.

7. Прибуток за фінансовий рік (крім випадків, коли національне законодав­ство передбачає його включення до статті 14 Пасивів).

8. Субординована заборгованість.

9. Підписний капітал (крім випадків, коли національне законодавство пе­редбачає показувати заявлений капітал в цій статті. У такому випадку суми підписного капіталу та сплаченого капіталу повинні показуватись окремо).

10. Рахунок, до якого сплачується сума при перевищенні номінальної вар­тості акцій.

11. Резерви.

12. Резерв ревальвації.

13. Прибутки або збитки, перенесені на більш ранній строк.

14. Прибутки або збитки за фінансовий рік (крім випадків, коли національ­не законодавство вимагає, щоб цей пункт був показаний у статті 16 Активів або статті 7 Пасивів).

Підсумок пасивів загалом.

Позабалансові статті

1. Потенційні зобов'язання, показуючи окремо:

— акцепти та індосаменти

— гарантії та активи, заставлені як майнове забезпечення.

2. Зобов'язання, показуючи окремо:

— зобов'язання, що виникають в результаті продажу та операції зворотної купівлі.

Додаток 2

а-во о-Іі-

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПРИБУТКИ ТА ЗБИТКИ

Директива про звітність вимагає від держав-членів, щоб вони запровадили вертикальну або горизонтальну структуру звіту про прибутки та збитки. У випа­дку, якщо держава-член приписує обидві структури, суб'єкт підприємницької діяльності може вибрати одну з них.

Вертикальна структура

1. Відсоток, який одержується, та аналогічні доходи, зазначаючи окремо той, що отримується на цінні папери з фіксованим доходом.

2. Відсоток, що належить до сплати, та аналогічні збори.

3. Дохід від цінних паперів:

(а) дохід від акцій та інших цінних паперів зі змінним доходом

(б) дохід від відсотку участі

(в) дохід від акцій в афілійованих осіб.

4. Комісійні, що належать до отримання.

5. Комісійні, що піддягають сплаті.

6. Чистий прибуток або чистий збиток по фінансових операціях.

131

7. Інший поточний дохід.

8. Загальні адміністративні видатки:

(а) витрати на персонал, показуючи окремо:

— заробітну платню

— витрати на соціальне страхування з окремим зазначенням витрат на пенсії

(в) інші адміністративні видатки.

9. Скоректована вартість відносно статей 9 і 10 Активів.

10. Інші поточні витрати.

11. Скоректована вартість відносно позик і авансів та положень для потен­ційних пасивів та зобов'язань.

12. Реорганізована вартість відносно позик і авансів та положень для потен­ційних пасивів та зобов'язань.

13. Скоректована вартість відносно цінних паперів, що підлягають вільному обігу, якими володіють як основними фінансовими активами, відсоток участі та акцій в афілійованих осіб.

14. Реорганізована вартість відносно цінних паперів, що підлягають вільно­му обігу, якими володіють як основними фінансовими активами, відсоток уча­сті та акцій в афілійованих осіб.

15. Податок на прибуток або збитки звичайної діяльності.

16. Прибуток або збитки у звичайній діяльності після сплати податку.

17. Надзвичайний дохід.

18. Надзвичайні витрати.

19. Надзвичайні прибутки або збитки.

20. Податок на надзвичайний прибуток або збитки.

21. Надзвичайний прибуток та збитки після сплати податків.

22. Інші податки, не вказані у попередніх статтях.

23. Прибуток або збитки за фінансовий рік.

Горизонтальна структура

А. Витрати

1. Відсотки, що підлягають сплаті, або подібні витрати.

2. Комісійні, що підлягають сплаті.

3. Чисті збитки на фінансовій діяльності.

4. Загальні адміністративні витрати:

(а) видатки на персонал, пказуючи окремо:

— заробітну платню

— витрати на соціальне страхування, при цьому окремо зазначаються пенсійні витрати

(б) інші адміністративні витрати.

5. Скоректована вартість відносно статей 9 і 10 Активів.

6. Інші поточні витрати.

7. Скоректована вартість відносно позик і авансів та положень для потен­ційних пасивів та зобов'язань.

8. Скоректована вартість відносно переказних цінних паперів, якими воло­діють як основними фінансовими активами, відсотків участі та акцій в афілійо­ваних осіб.

9. Податок на прибутки або збитки звичайної діяльності.

132

г на

ген-ген-

ому асті

.но-

10. Прибуток або збитки звичайної діяльності після сплати податків.

11. Надзвичайний дохід.

12. Податок на надзвичайний прибуток або збитки.

13. Надзвичайні збитки після сплати податку.

14. Інші податки, не вказані у попередніх статтях.

15. Прибуток за фінансовий рік. В. Прибуток

1. Відсоток, що належить до отримання, та аналогічні доходи, при цьому окремо показується дохід, що отримується на цінні папери з фіксованим дохо­дом.

2. Дохід від цінних паперів:

(а) Дохід від акцій та інших цінних паперів зі змінним доходом

(б) Дохід від відсотки участі

(в) Дохід від акцій в афілійованих осіб.

3. Комісійні, належні до отримання.

4. Чистий дохід від фінансових операцій.

5. Скоректована вартість відносно позик і авансів та положень для потен­ційних пасивів та зобов'язань.

6. Скоректована вартість відносно цінних паперів, що піддягають вільному обігу, якими володіють як основними фінансовими активами, відсоток участі та акцій в афілійованих осіб.

7. Інші поточні доходи.

8. Прибуток або збитки звичайної діяльності після сплати податків.

9. Надзвичайний дохід.

10. Надзвичайний прибуток після сплати податків.

11. Збитки за фінансовий рік.

•ься

•ен-

ІЛО-

йо-