РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ, ЯКЕ РЕГУЛЮЄ СФЕРУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ, У ВІДПОВІДНІСТЬ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄС

Загальні питання

1. Привести нормативні акти, що регулюють фінансові послуги в частині поняття «фінансових послуг» та кола осіб, на яких розповсюджується їх дія у відповідність до законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 93/ 22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів.

Інвестиційна діяльність

2. Забезпечувати розробку нормативних актів, що регулюють питання здій­снення інвестиційної діяльності (за схемою спільного інвестування, зокрема) у відповідності до положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзакон-них та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери.

Ринок цінних паперів

3. Привести нормативні акти, що регулюють обіг похідних цінних паперів, у відповідність до законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 89/ 298/ЕЕС від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо розробки, пере­вірки та розповсюдження проспектів, які мають бути оприлюднені, коли цінні папери, що підлягають вільному обігу, пропонуються невизначеному колу осіб.

4. Привести нормативні акти, що регулюють допуск іноземних цінних па­перів на український ринок, у відповідність до законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/34 від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондових біржах та щодо інформації, яку має бути оприлюднена стосовно цих цінних паперів.

Страхування

5. Привести положення Закону України «Про страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у від­повідність до положень Директиви 72/166/ЕЕС шляхом передбачення відпові­дальності за невиконання вимоги про обов'язкове страхування цивільної відпо­відальності власників транспортних засобів, що зареєстровані в Україні.

194

6. Привести положення Закону України «Про страхування», що регулюють питання ведення діяльності страховими посередниками — нерезидентами, (ч. 9 статті 15) у відповідність до вимог європейського права, зокрема до положень Глави 3 Розділу III Частини Третьої Договору про заснування Європейського Співтовариства та Директиви Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування свободою здій­снення підприємницької діяльності та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І8ІС Огоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо такої діяльності, шляхом запровадження механізму реалізації свободи надання послуг (у розумінні права Європейського Союзу) стосовно діяльності страхового (перестрахового) посередника-нерезидента.

7. Привести нормативно-правові акти України, що регулюють порядок за­снування та ведення діяльності страховими посередниками у відповідність до вимог європейського права, зокрема до положень Спільної позиції, затвердже­ної Радою 18 березня 2002 року з огляду на прийняття Директиви Європейсь­кого Парламенту та Ради щодо страхового посередництва (2000/0213) шляхом застосування належних професійних критеріїв до страхових (перестрахових) посередників — резидентів.

8. Привести нормативно-правові акти України у відповідність до вимог єв­ропейського права, зокрема до положень Спільної позиції, затвердженої Радою 18 березня 2002 року з огляду на прийняття Директиви Європейського Парла­менту та Ради щодо страхового посередництва (2000/0213), шляхом запрова­дження механізму обов'язкової нотифікації (в якості умови допуску на україн­ський ринок страхових послуг страхових (перестрахових) посередників — нерезидентів) та порядку поширення відомостей про здійснення відповідних нотифікацій.

Банки

9. Привести у відповідність до Директиви 2000/12 Європейського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення положення Закону України «Про банки та банківську діяльність» у частині отримання дозволу на придбання істотної участі в банку шляхом заміни дозвільного порядку на повідомчий.

ПОЯСНЮВАЛЬНІ ТАБЛИЦІ

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

«Фінансова послуга — операції з фінан­совими активами, що здійснюються в ін­тересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінан­сових активів, з метою отримання при­бутку або збереження реальної вартості фінансових активів» (п. 5 ч. 1 ст. 1)

«Інвестиційна послуга означатиме будь-яка з послуг, перелічених в Секції А До­датку, щодо будь-якого інструменту, пе­реліченого в Секції В Додатку, яка нада­ється на користь третьої сторони» (п. 1 ст. 1)

1. Фінансовими вважаються такі по­слуги:

1) випуск платіжних документів, пла­тіжних карток, дорожніх чеків та/ або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими ак­тивами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому чи­слі і на умовах фінансового креди­ту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та на­копичувального пенсійного забез­печення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають кри­теріям, визначеним у пункті 5 час­тини першої статті 1 цього Закону.

Секція А «Послуги»

1) прийняття та розміщення від імені клі­єнта замовлень стосовно одного чи кі­лькох інструментів, прелічених в сек­ції В;

2) виконання таких замовлень за раху­нок третіх осіб;

3) укладання угод з одним чи кількома інструментами фондового ринку (ри­нку інвестиційних послуг) від свого імені і за власний рахунок;

4) управління інвестиційними портфеля­ми за дорученням інвесторів, на влас­ний розсуд та на основі індивідуаль­ного підходу, якщо до таких портфе­лів входить один чи кілька інструмен­тів, перелічених в секції В;

5) андеррайтинг інструментів, переліче­них в секції В, та розміщення їх емі­сій.

Секція В «Інструменти»

1) цінні папери, що підлягають обігу, та інвестиційні сертифікати

2) інструменти грошового ринку

3) строкові контракти (фьючерси) та інші подібні

4) інструменти, що передбачають грошову форму оплати

5) процентні строкові контракти (форва­рди)

6) строкові контракти на обмін (на пев­ну дату у майбутньому) при залежнос­ті ціни від процентної ставки, валют­ного курсу чи фондового індексу (про­центні, курсові чи індексні свопи)

7) опціони, що дають право на купівлю чи продаж будь-якого із зазначених ін­струментів, в т.ч. інструментів, що пе­редбачають грошову форму оплати.

До цієї категорії відносяться зокрема ку­рсові та процентні опціони.

196

ДО РЕКОМЕНДАЦІЙ МЕР

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 1: Привести Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуп> від 12 липня 2001 року № 2664-ІИ в частині поняття «фінансо­вих послуг» та кола осіб, на яких розповсюджується дія закону, до відповідних поло­жень законодавства ЄС, зо­крема до положень Дирек­тиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інве­стиційних послуг в сфері цінних паперів шляхом удо­сконалення поняття фінан­сові послуги та чіткого ви­значення кола осіб, на яких розповсюджується дія зако­ну

Потреба уточнити Закон про фінансові послуги щодо кола осіб, на яких він роз­повсюджується

Закон про фінансові послу­ги містить перелік послуг які вважаються фінансови­ми. Він характеризується на­ступним чином:

— більшість перелічених по­слуг є за своєю природою ін­вестиційними (в розумінні Директиви 93/22)

— перелік несистемне під­ходить до визначення понят­тя «фінансові послуги»

— перелік не є вичерпним що порушує принцип пра­вової визначеності

На відміну від Закону Дире­ктива 93/22 пропонує виче­рпний і більш досконалий перелік послуг, що є інвес­тиційними

197

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Секція С «Додаткові послуги»

1) зберігання та управління щодо одного або більше інструментів, внесених до переліку у Секції В

2) послуги відповідального зберігання (оренда депозитних скриньок)

3) надання кредитів або позик інвесто­рові для того, щоб дозволити йому здій­снювати операцію з застосуванням од­ного або більше інструментів, внесе­них до переліку у Секції В, якщо фір­ма, що надає кредит або позику, залу­чена до операції

4) надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, стратегії виробни­цтва та питань, пов'язаних з ними, а також консультацій та послуги, що сто­суються злиття та придбання компа­ній

5) послуги, пов'язані з андеррайтингом

6) консультації з інвестиційних питань, що стосуються одного чи більше ін­струментів, перелічених у Секції В

7) послуги з обміну іноземної валюти, якщо вони пов'язані з наданням інве­стиційних послуг

Ст.

Ст 1. та Додаток до Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

«Цей Закон регулює відносини, що ви­никають між учасниками ринків фінан­сових послуг під час здійснення опера­цій з надання фінансових послуг» (ч.І ст. 2). «Фінансові послуги надаються фі­нансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізич­ними особами — суб'єктами підприєм­ницької діяльності (далі — СПД)». (ч. 1 ст 5)

Ця директива не застосовується до ...(Ь) Надання послуг виключно для: — мате­ринських СПД, — своїх підрозділів — чи підрозділів материнського СПД(с) Коли надання таких послуг носить разовий ха­рактер: — в межах професійної діяльнос­ті і — ця діяльність регулюється законом чи підзаконним актом, чи кодексом про­фесійної етикі, які не виключають мож­ливості надання таких послуг... (ч. 2 ст. 2)

Ст. 2 та ст. 5 Закону України «Про фінан­сові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІП

Ст. 2 Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 тра­вня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

198

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

Необхідно передбачити ви­падки, за яких Закон Украї­ни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ПІ не засто­совується з метою уникнен­ня надмірного регулювання надання фінансових послуг

199

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Інша фінансова установа може викону­вати функції адміністратора відповідно до цього Закону, якщо вона відповідає вимогам, встановленим уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регу­лювання ринків фінансових послуг Ад­міністратор виконує свої функції з дові­рчого управління активами фонду без отримання додаткової ліцензії (ст. 3)

«Компетентні органи можуть не надава­ти ліцензію ІСІ якщо керівники компа­нії з управління активами, інвестиційної компанії чи зберігача мають недостатньо добру репутацію чи відсутність досвіду, якого вимагає здійснення їх обов'язків» (ч.З ст.

Ст. З Проекту Закону України «Про фінан­сово-кредитні механізми будівництва неру­хомості та операцій з нерухомістю», прийн­ятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Прези­дента)

Ст. 4 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери

«Якщо емітентом іпотечних сертифіка­тів є керуючий іпотекою, випуск іпоте­чних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сер­тифікатів не підлягають реєстрації у Дер­жавній комісії з цінних паперів та фон­дового ринку або ЇЇ територіальних ор­ганах. В інших випадках реєстрація здій­снюється відповідно до положень, роз­роблених уповноваженим органом ви­конавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг» (ч.З ст. 11)

«Органи держави в якій розташований ІСІ має бути компетентним за нагляд за цим ІСІ» (ч.З ст. 49) «Зазначеним органим має бути надано усі повноваження, необхідні для виконання ними своїх обов'язків» (ч.4 ст.49)

Ст. 11 Проекту Закону України «Про іпоте­чне кредитування та факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом», при­йнятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Пре­зидента)

Ст. 49 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження зако­нів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвесту­вання у цінні папери

«Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відно­сини позики, визначають взаємовідно­сини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як прави­ло, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість пе­редачі грошових та інших прав, що ви­пливають з цих документів, іншим осо­бам.» (ч. 1 ст. 1 Закону)

«Цінні папери, що підлягають вільному обігу» означає ті класи цінних паперів які зазвичай обертаються на фондово­му ринку, такі як: — урядові цінні па­пери, акції компаній,— цінні папери, які дають право придбати акції шляхом під­писки або обміну,— депозитарні роз­писки,— облігації, випущені у відпові­дній серії,— індексний варант та — цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки:

— урядові цінні папери,

— акції компаній,

цінні папери, які дають право при­дбати акції шляхом підписки або об­міну,

— депозитарні розписки,

200

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №2 Забезпечувати розробку но­рмативних актів, що регулю­ють питання здійснення Ін­вестиційної діяльності (за схемою спільного Інвесту­вання, зокрема) у відповід­ності до положень законо­давства ЄС, зокрема до по­ложень Директиви Ради 85/ 611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження зако­нів, пщзаконних та адмініс­тративних актів, що стосу­ються Інститутів спільного Інвестування у цінні папери шляхом встановлення ліце­нзійних умов для компаній з управління активами та встановлення належного ко­нтролю за діяльністю цих ви­дів ІСІ

Неналежне регулювання спеціальних видів ІСІ, необ­грунтоване виділених в окрему категорію (та виве­дених таким чином зі сфе­ри застосування Закону про ІСІ)

Так, Проект закону про фі­нансово-кредитний меха­нізм не визначає вимоги до організацій, які можуть ви­конувати функції адмініст­раторів, зокрема, до їх фі­нансового стану та профе­сійного досвіду, а також до освіти керівників Крім того, цей проект створює можли­вість ухилення від відпові­дальності організаторів цих фондів та тих,хто викону­вав функції адміністраторів

Проект закону про Іпотечне кредитування сприяє ство­ренню неякісних фінансо­вих Інструментів та уник­нення контролю за їх обігом Безпідставне звільнення від реєстрації випуску Іпотечних сертифікатів, яка є відпові­дним засобом контролю, не відповідає вимогам Дирек­тиви 85/611 щодо належно­го контролю за ІСІ

РЕКОМЕНДАЦІЯ №3 Привести нормативні акти, що регулюють обіг похідних фінансових Інструментів, до відповідних положень зако­нодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо Інвестиційних послуг в сфері цінних папе­рів та Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо роз­робки, перевірки та розпо­всюдження проспектів, які мають бути оприлюднені

Невизначеність правил ро­боти з похідними фінансо­вими Інструментами

Концепція правового регу­лювання деривативів в Укра­їні не відповідає концепції, яка застосовується в ЄС В Україні порядок випуску та обігу деривативів врегульо­вані в межах автономного поняття "похідні цінні папе ри" в той час як в ЄС ці питання стосовно деривати­вів регулюються в межах двох різних Інститутів пра­ва 3 одного боку це цінні папери ("цінні папери, що підлягають вільному обігу" (емісійні) та "Інструменти

201

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

«... в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації вну­трішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації під­приємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвес­тиційні сертифікати; векселі; привати­заційні папери.» (ст. З Закону)

— облігації, випущені у відповідній серії,

— індексний варант та цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки

«Інструменти грошового ринку» озна­чають ті класи інструментів, які зазви­чай обертаються на фондовому ринку, такі як:

— казначейські зобов'язання,

— депозитні сертифікати та векселі

Ч. 1 ст. 1 та ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'яза­ний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного догово­ром (контрактом), цінних паперів, ін­ших фінансових та/або товарних ресур­сів

— варанти,

— ф'ючерси та

— опціони.

"Іструменти еквівалентні фінансовим ф'ючерсам" означають контракт, ціна якого розраховується з огляду на коли­вання процентної ставки або валютного курсу, вартості будь-якого з інструменті, зазначених в Секції В Додатку* чи індек­сом цих інстурментів". (на даний момент регулюються як похід­ні цінні папери:

Відповідно до Правил випуску та обігу фо­ндових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 24 червня 1997 р. № 13)

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

(* Йдеться про Додаток до Директиви 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів (додатково див. Рекомендацію 3)

«Для реєстрації випуску варантів емітент подає до Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку такі докумен­ти:

а) заяву;

б) зразок сертифіката варанту; Сертифікат варанту, зразок якого пода­ється до Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку, повинен міс­тити такі реквізити: (п.14)

повну назву емітента варантів та його юридичну адресу;

зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанту;

«... Проспект має містити інформацію, ..., яка є необхідною для того щоб інвестор зміг об'єктивно оцінити активи та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки та плани емітента, а також права, пов'язані з цими цінними паперами." (ч. 1 ст. 11) "Для дотримання зобов'язань зазначених в частині першій проспект має, ..., міс­тити, надану у найбільш придатній до аналізу та найбільш повноцінній формі, наскільки це можливо, інформацію про: — осіб, відповідальних за випуск проспекту; умови відкритого продажу та самих цінних паперів, що пропонуються до продажу;

202

203

№

Норма українського законодавства

загальну кількість варантів даного випу­ску;

термін розміщення; термін дії варанту;

підпис уповноваженої особи та печатку емітента.

в) зареєстровану інформацію про випуск цінних паперів, які є базовим акти­вом;

г) річний звіт за попередній рік та (при наявності) останній після річного пів­річний звіт» (п. 13)

п.13 та п.14 Правил випуску та обігу фон­дових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 24 червня 1997 р. № 13

«Іноземні цінні папери, які пропонують­ся для обігу на території України, пови­нні мати лістинг на фондовій біржі або допущені до обігу у торговельно-інфор­маційній системі в країні їх походжен­ня та мати лістинг на одній із наступ­них фондових бірж: Нью-Йоркській, Американській, Токійській, Торонтсь-кій, Гонконгській, Франкфуртській, Лондонській» (ч. 5 розділу І)

Розділ І Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні затверджене Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового рин­ку № 42 від 20 листопада 1997 р

Правило, визначене Європейським правом

— емітента;

— основні види діяльності емітента;

— активи та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки емітента;

— посадових осіб, що здійснюють управ­ління та нагляд за діяльністю емітен­та;

— іншу важливу інформацію про емітен­та, та про останні зміни його діяльності чи стратегії ведення бізнесу.» (ч. 2 ст. 11)

«Коли пропозиція до відкритого прода­жу стосується:

— конвертованих боргових цінних папе­рів, замінних цінних паперів,

— цінних паперів з варрантом або

— власне варрантів,

необхідно надати також інформацію сто­совно:

— природи пов'язаних з йми акцій чи бо­ргових цінних паперів, та

— умов та процедури конвертації, обмі­ну чи підписки» (ч. 4 ст. 11)

Ст. 11 Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо розроб­ки, перевірки та розповсюдження проспек­тів, які мають бути оприлюднені коли цінні папери, що мають вільний обіг пропонують­ся пропонуються до відкритого продажу

«Якщо акції, випущені компанією, при-належною до країни, яка не є членом ЄС, не мають лістингу ані в країні походжен­ня, ані в країні розміщення більшої час­тини акцій,вони не можуть бути допущені до офіційного лістингу до тих пір, поки компетентні органи не переконаються, що відсутність лістингу ані в країні похо­дження, ані в країні розміщення більшої частини акцій не є перепоною для захи­сту інтересів інвесторів» (ст. 51)

Стаття 51 Директиви Європейського Парла­менту та Ради 2001/34 від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офі­ційного лістингу на фондових біржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена сто­совно цих цінних паперів

204

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №4: Привести нормативні акти, що регулюють допуск інозе­мних цінних паперів на укра­їнський ринок, до відповід­них положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви 2001/34/ЕС від 28 травня 2001 року щодо допу­ску цінних паперів до офіцій­ного лістингу на фондових бі­ржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена щодо цих цінних паперів шляхом розроблення механізму допу­ску на український ринок цінних паперів іноземних цінних паперів за відсутнос­ті їх лістингу в країні похо­дження, забезпечуючи при цьому перевірку захисту ін­тересів інвестора

Недосконала процедура до­пуску цінних паперів інозе­мних емітентів на українсь­кий ринок

Таким чином, не встановлю­ючи деталізованих правил та норм допуску іноземних цінних паперів на націона­льний ринок держав-членів ЄС, Директива 2001/34 ви­значає принципи та мету ре­гулювання такого допуск. Крім того висувається вимо­га дотримання реквізитів цінних паперів, вимогам встановленим в ЄС.

205

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Одним з видів обов»язкового страхуван­ня в Україні є «страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»

«Кожна держава-член ЄС повинна вжи­ти відповідних заходів для забезпечення обов'язкового страхування цивільної від­повідальності при експлуатації транспо­ртних засобів, що звичайно розміщені на її території [зареєстровані]»

п.9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страху­вання» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-ІІІ)

п. 1 ст. З Директиви Ради 72/166/ЕЕС від 24 квітня 1972 року щодо наближення зако­нодавства держав-учасниць стосовно страху­вання цивільної відповідальності при експлуа­тації автотранспортних засобів та забезпе­чення дотримання зобов»язання страхуван­ня такої відповідальності

«Страхові або перестрахові брокери-не-резиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні»

ч. 9 ст. 15 Закону України «Про страхуван­ня» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-111)

Для здійснення посередницької діяль­ності у страхуванні (перестрахуванні) використовується як механізм права на здійснення підприємницької діяльності (відкриття постійного представництва (філії)), так і свободи надання послуг (тимчасове посередництво без створення структурного підрозділу в Україні) як ме­ханізму, привабливого для залучення іно­земних перестрахових брокерів.

п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності страхових брокерів» від 29 квітня 1999 року

Директива Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування сво­бодою здійснення підприємницької діяльно­сті та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Сгоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо та­кої діяльності

206

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 5: Привести положення Закону України «Про страхування» та Постанови Кабінету Міні­стрів України «Про порядок і умови проведення обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» № 1175 від 28 вересня 1996 р. у відпо­відність до положень Директи­ви 72/166/ЕЕС.

відсутність санкцій за неви­конання вимоги про обов'я­зкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що зареєстровані в Україні

Українське законодавство містить положення щодо обов'язковості страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів є обов'язковим, але немає механізму реалізації цього положення

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 6: Привести положення Зако­ну України «Про страхуван­ня» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР, що регулюють питання ведення діяльності страховими посередниками — нерезидентами, (ч.9 стат­ті 15) у відповідність до ви­мог європейського права, зо­крема до положень Глави З Розділу III Частини Третьої Договору про заснування Європейського Співтова­риства та Директиви Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування свободою здійснення під­приємницької діяльності та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Огоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо такої діяльнос­ті, шляхом запровадження механізму реалізації свободи надання послуг (у розумінні права Європейського Сою­зу) стосовно діяльності стра­хового (перестрахового) по­середника- нерезидента.

перешкоди безпосередньму доступу іноземних страхових посередників до ринку стра­хових послуг в Україні та низька місткість українсько­го перестрахового ринку

Бажано усунути необхідність створення постійного пред­ставництва страхового та пе­рестрахового брокера-нере-зидента. Додаткове забезпе­чення дієвості механізму, за­кладеного в Рекомендації № 6 досягається його впро­вадженням та використан­ням у сукупності з процеду­рами, передбаченими в Ре­комендації № 7 та Рекомен­дації № 8

207

208

Рекомендація для МК.Р

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №7: Привести нормативно-пра­вові акти України, що регу­люють порядок заснування та ведення діяльності стра­ховими посередниками у відповідність до вимог євро­пейського права, зокрема до положень Спільної позиції, затвердженої Радою 18 бе­резня 2002 року з огляду на прийняття Директиви Євро­пейського Парламенту та Ради щодо страхового посе­редництва (2000/0213) шля­хом застосування належних професійних критеріїв до страхових (перестрахових) посередників — резидентів

Відсутність гарантій надій­ності контрагента-страхово-го (перестрахового) посе­редника, зокрема вимоги щодо належного фінансово­го стану страхового (пере­страхового) брокера (як ре­зидента, так і нерезидента)

Запровадження професійних критеріїв як гарантій відпо­відальності страхового (пе­рестрахового) брокера. Єв­ропейський страховий (пе-рестраховий) брокер буде за­реєстрованим лише у випа­дку відповідності професій­ним критеріям. Якщо мова йде про нерезидента, то до­даткове забезпечення дієво­сті механізму, закладеного в Рекомендацію № 7, досяга­ється через поєднання з Ре­комендацією № 8

У випадку, якщо при здійс­ненні своєї професійної ді­яльності страховий посере­дник розпоряджається кош­тами клієнта (при зборі пре­мій, що підлягають перера­хуванню страховику, та стра­хових виплат, що належать до виплати страхувальнику), до нього застосовується ви­мога підтримання належно­го фінансового стану.

209

210

211

№

Норма українського законодавства

«Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національ­ного банку України».

Стаття 34 «Істотна участь» Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-111

Правило, визначене Європейським правом

Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір володіти, прямо або опосередкова­но істотною участю в кредитній устано­ві, проінформувати компетентні органи про розмір майбутньої участі».

Стаття 16 Директиви Європейського Парла­менту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності креди­тних установ та її ведення

212

К01

Іає

Іо­ни

ла-)00 ди-

Рекомендація для МКР

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 9: Привести у відповідність до Директиви 2000/12 Європей­ського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяль­ності кредитних установ та її ведення положення Закону України «Про банки та бан­ківську діяльність» від 7 груд­ня 2000 року № 2121-ІП у частині отримання дозволу на придбання істотної учас­ті в банку шляхом заміни до­звільного порядку на повідом-чий.

Проблема

Необгрунтоване ускладнення процесу придбання акцій ко­мерційного банку (у випад­ках придбання істотної уча­сті) обов'язковою вимогою отримання письмово дозво­лу Національного банку України протирічить одному з основних принципів забез­печення функціонування Спільного ринку в межах Європейського Союзу — а саме, принципу «вільного руху капіталу» (ігее тоуетепі оГсаріїаІ).

Примітки

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими осо­бами володіння 10 і більше відсотками статутного капі­талу або права голосу при­дбаних акцій (паїв) юри­дичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи

(стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-111 )