Правовий режим подружжя за сімейним законодавством України.

Для виконання сім'єю її багатогранних функцій в суспільстві, необхідна наявність достатніх для цього матеріальних благ, оскільки будь-яка сфера сімейного життя потребує відповідних витрат.

Тому між подружжям виникають не лише особисті, але й майнові правовідносин, які визначаються як правовідносини, що виникають з приводу спільної сумісної власності подружжя, а також їхнього взаємного матеріального утримання, утримання дітей. Як і сфера особистих немайнових відносин, сфера майнових відносин підпадає під дію закону, метою чого є забезпечення нормального функціонування сім'ї, захист майнових прав подружжя, дітей, інших членів сім'ї. Крім того, регулювання майнових відносин між подружжям підпорядковане виконанню одного із завдань сімейного законодавства - побудови сімейних відносин на засадах взаємної допомоги та підтримки.

Майнові права та обов'язки подружжя досить детально регламентуються у правових системах сучасності. Це відносини з приводу режиму майна подружжя, порядку управління ним, надання матеріального утримання один одному.

Виділяють три основні виду правового режиму майна подружжя: спільний, роздільний та змішаний режими.

Режим спільності майна подружжя означає право спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Однак майно, яке належало їм до шлюбу, а також отримане під час шлюбу за договором дарування або у спадщину, залишається в роздільній власності (особистій приватній власності одного із подружжя).

Режим роздільності майна подружжя передбачає належність кожному з подружжя не тільки його дошлюбного майна, а й майна, набутого під час шлюбу, але за власні кошти.

Змішаний режим майна подружжя означає, що в період перебування у шлюбі подружжя розпоряджається майном окремо, а в разі розлучення це майно стає загальним і ділиться порівну.

В нашій державі, регулювання майнових відносин між подружжям регламентується відповідними нормами Сімейного кодексу, якими визначено наявність у дружини та чоловіка права особистої приватної власності, права спільної сумісної власності подружжя; прав та обов’язків подружжя по утриманню; права на укладення шлюбного договору.

Іншими словами, національне сімейне законодавство передбачає законний (легальний) - глави 7 - 9 СК України та договірний - глава 10 СК України режими майна подружжя.

Сімейним кодексом України встановлено, що шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжя, визначаються їхні майнові права та обов’язки (ч.1 ст. 93 СК України). Якщо такий договір не укладено, то на майно подружжя поширюватиметься режим, передбачений законодавством.

У разі виникнення спору між подружжям з приводу майна, за наявності договору, суд передусім бере до уваги умови шлюбного договору. Зазначене є суттєвим, адже норми законодавства та умови шлюбного договору можуть по-різному трактувати ті самі поняття, наприклад, щодо юридичної долі майна.

Шлюбний договір є особливим видом договорів, які можуть укладатися подружжям. Його особливість обумовлюється тим, що він носить комплексний характер, тобто може включати умови, які по суті складають зміст різних договорів (правовий режим майна, умови взаємного утримання, умови щодо утримання дітей). Шлюбний договір має особливий суб’єктний склад, його учасниками може бути не тільки подружжя, але і наречені. І нарешті, шлюбний договір - це єдиний договір подружжя, предметом якого може бути не наявне майно, а так зване майбутнє майно, яке буде набуте сторонами в майбутньому, коли вірогідність набуття такого майна не є абсолютною.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

У законодавстві держав можуть міститися й інші норми, зміст яких не відповідає традиційному тлумаченню режимів майна. Так, наприклад, щодо режиму спільності в одних штатах США доходи від роздільної власності включаються у спільне майно подружжя (Техас, Луізіана, Айдахо), а в інших - ні.

Юридичною підставою застосування певного режиму майна може бути закон держави або шлюбний договір (законний (легальний) та договірний режими майна).

Легальний режим спільності майна подружжя передбачається законодавством Іспанії, Франції, деяких штатів США. Проте у Франції крім легального режиму спільності майна, законодавством передбачено ще декілька варіантів «типових» договірних режимів.

За шлюбним договором подружжю надається можливість врегулювати майнові відносини за своїм бажанням. У ньому може визначатися статус дошлюбного, шлюбного майна подружжя та його поділ у разі розірвання шлюбу. В державах «сім'ї загального права» роль шлюбного договору відіграє інститут довірчої власності (траст).

Законодавство багатьох держав передбачає порядок укладення шлюбного договору. Як правило, для цього обов'язковою є присутність обох сторін і нотаріальне посвідчення їхніх підписів (Німеччина). Інколи допускається присутність представників сторін (Франція). Договір про майнові відносини між подружжям найчастіше укладається тільки до шлюбу і може породжувати правові наслідки лише з часу його реєстрації (Франція). У державах, де відсутній легальний режим майна, подружжя обов'язково укладає шлюбний договір.

Порядок управління майном також може бути встановлений законом або шлюбним договором. Так, у законодавстві Аргентини, Бразилії, Іспанії передбачено, що спільним майном управляє чоловік. Однак, розпорядження нерухомістю подружжя здійснюється здебільшого спільно (Німеччина).

За законодавством Квебеку у шлюбному договорі може бути передбачено будь-які умови щодо режиму майна подружжя, але вони не повинні суперечити імперативним нормам закону та публічному порядку.

Умови утримання подружжя як правило регулюються законодавством. В одних правових системах, до якої до речі, належить і Україна, передбачаються обов'язки подружжя щодо взаємного утримання, в інших цей обов'язок покладається лише на одного із подружжя. На сьогоднішній день норми права, які передбачають принцип взаємного утримання подружжя (сім'ї) за рахунок певної діяльності чи майна, витісняють норми про односторонній обов'язок матеріального утримання одного з подружжя.

Якщо в державах сім'ї «континентального права» один із подружжя може вимагати надання матеріального утримання від іншого із подружжя, то в державах сім'ї «загального права» висунення та задоволення такої вимоги не завжди є гарантованим. Англійське право, наприклад, як і право більшості держав Європи, зобов'язує дружину надавати матеріальну допомогу своєму чоловікову, обмежуючи це зобов'язання випадками, коли чоловік гостро потребує допомоги. Проте в державах «сім'ї загального права» обов'язок подружжя щодо взаємного утримання, і насамперед, обов'язок чоловіка утримувати свою дружину в основному визначається виконанням нею своїх шлюбно-сімейних обов'язків і перебуває в безпосередньому зв'язку з концепцією єдності подружжя та обов'язку спільного подружнього проживання («консорціуму»). Нині одружена жінка в Англії не має чітко визначеного та гарантованого права на отримання від чоловіка необхідних їй засобів до існування.

У правових системах, де передбачено укладення шлюбного договору, питання утримання подружжя переважно ним і регулюється. В такому разі норми шлюбного договору не повинні суперечити нормам моралі та ставити подружжя в гірше становище, ніж запропоноване нормами законодавства. Таких принципів було дотримано і вітчизняним сімейним законодавством при регулюванні майнових відносин за наявності укладеного між подружжям шлюбного договору.

2.