Система органів державної влади

Становим хребтом радямськоїдержавмості залишалася компартія. а вея влада в CPCP зосереджувалась у її верхньому ешелоні - номенклатурі. Власне номенклатурною була будь-яка бідьш-мепш значна посада і не лише централмюто і республіканського рівнів, а ii обласного (обкомів) га райопіюго (райкомів).

Конституційні акти C PCP V PC P 1936-1937 pp., як відомо.трак- тували ради владними органами, які поглпувади в собі одночасно форму державного управління та самоврядування, виконавчої ra представницької влади. Счність законодавчої і виконавчої влади - був тим пргщиікж влади, якмй класнкн марксизм>- ieiiiiii іму протиставили традиційному парламентаризму, спираючись на досвіл Паризько? комуни. Конституція УРСР 1978 p. радикально нетмі- пила Iioi дядів на правовий статус рад. Однак були запроваджені деякі нововведення. 1 Іроголошувалося, зокрема, що всі ради народних депутатів - Верховна, а також місцеві - обласні, раіюииі міські, райоииі v містах, селищні і сільські - становлять єдину систему органів державної владн.

Верховна PaOa (BP) УРСР проголошувалась найвищим органом державної влади в республіці і будувалася за принципом безпосереднього представництва її народу (за визначенням Конституції УРСР 1937 p.- трудящих). Організація і діяльність BP УРСР фактично регулювались рішеннями з’їздів, пленумів ЦК КПРС та Компартії України, однак юридично правовою основою її діяльності були Конституції CPCP і УРСР, регламент BP УРСР (25 березня 1980 p.) та інші правові акти.

Виборчий процес. BP УРСР формувалася через вибори. Останні проходили через кожних чотири роки (строк повноважень). Починаючи з 27 лютого 1955 p. і до 4 березня 1990 p. було обранодепу- татів дев’яти скликань (четвертого-дванадцятого) BP УРСР.

Правовими засадами проведення виборів було Положеипя npn вибори до Верховної Ради, затверджене Президією Верховної Ради (ПВР) УРСР у грудні 1950 p До нього у грудні 1954 p., у грудні 1958 p., у січні 1963 p., у листопаді 1966 p. були внесені певні зміни та доповнення. A закони «Про вибори до Верховної Pabm (грудень 1978 p.) та «Про вибори народних депутатів Української PCP» (жовтень 1989 p.), прийняті, відповідно, дев’ятою сесієюВР дев’ятого скликання та десятою сесією одинадцятого скликання, фактично сформували в Україні виборчу систему, яка існуваладо середини 90-х років XX ст.

Відповідно до чинних положень вибори проходили на основі прямого, рівного виборчого права. Однакова кількість виборнів обирала одного депутата, все доросле населення (з 18 років) мало рівне право голосу. Депутатом BP УРСР міг бути обраний громадянин республіки, якому виповнилося 21 рік, а за Конституцією УРСР 1978 p.- 18 років. Вибори здійснювалися таємним голосуванням, депутати обиралися безпосередньо громадянами.

Виборчий процес від самого початку здійснювався під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Ініціатива висунення кандидатів у депутати насправді відбувалася не «знизу»* а була прерогативою партійних органів. Одномандатна система виборів практично позбавляла конкурентності між кандидатами у депутат (В. Кравченко. Є. Бутирін, В. Фущщайчук). Майбутній депутат У абсолютно гарантований щодо позитивних результатів виборів.

Виборчий процес забезпечувався системою 'iiiiniwc комісій' центральною, окружними і дільничними. IIBP своїм рішенням фор мувала виборчі округи, за нропозинісю облвиконкомів давала їм найменування, порядковий номер, визначала центри та перелік а імі- ністративно-теригоріальних одиниць, іцо до них входили. Вибори депутатів відбувались в умовах активної мітинговості. дсклараіив- ності досягнень, під гаслами: «Всі па вибори!», «Голосуемо за блок комуністів і безпартійних!», «За сдиний блок комуністів і безпартійних!». Це мало па меті привернути уваїу населення до важливої політичної кампанії. Забезпечити максимально високу участь виборців у голосуванні було завданням аиСюрчих комісій. Як свідчать дані про результати голосування, іцо публікувалися в гіресі. активність виборців була високою і сіаповнла, за звичай, близько 99.9%. Така одностайність та винятково висока організованість даналн привід комуністичній пропаганді стверджувати, що виборці активно підтримували внутріїннюта зовнішню иолітикудержави.

Головним механізмом Оіяіьіюсті BP був депутатський корпус. У складі кожного скликання вніпого opiaiiy законодавчої клади відбувалися (за В. Крсючснком. C. Батуріиим. В.