Органи державного управління

Найвищим викоїшвчим і розпорядчим органом державної влади Української PCP. Урядом республіки була Рала Мініезрів УРСР Центральними органами державного управління вистуиали соїозно- реснублікаиські та республіканські міністерства і державні комізе- ги УРСР, інші оргапи.

Puda Міністрів (PM) УРСР позиціонувалася як управлінський орган загальної компстсннії. Структура, склад і повноваження PM УРСР неодноразово змінювалися. Правовоіооспопоюдіяльїю- сті PM УРСР були: Конституційні акти CPCP УРСР 1936-1937 та 1977 1978 pp., Закон УРСР «///w PeiOy Міністрів Украіиськиі РСР»( 19 грудня 1978 p.). інші нормативно-правові акти.

За Конституцією УРСР 1978 Уряд узворювався Верховною Радою республіки у скла (і голови PM, його перших заступників і заступників, міністрів УРСР, голів державних комітетів УРСР 3j поданням голови PM УРСР, Верховна Рада УРСР могла включити до складу Уряду УРСР керівників інших органів і організацій УРср Для вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням керівництва народним господарством, та інших питань державного управління як постійний орган PM УРСР діяла Президія PM. УРСР у складі голови PM, його перших заступників і заступників, а також інших членів Уряду. PM республіки була відповідальна перед BP ypcp та їй підзвітна, а між сесіями - перед Президією BP республіки.

До повноважень PM УРСР належали: об’єднання і спрямування роботи міністерств; вжиття заходів щодо здійснення народногосподарського плану, державного і місцевого бюджетів, забезпечення громад, порядку, оборони держави, охорони прав громадян тощо. PM мала і деякі функції конституційного контролю. Koirr- рольні функції PM УРСР полягали в наданні їй прав перевірки роботи виконкомів обласних та міських (міст республіканського підпорядкування) Раддепутатів трудящих (з 1978 p.- народних депутатів), скасування їхніх постанов і розпоряджень, припинення дії рішень і постанов обласних Рід, скасування наказів та інших актів міністерств і державних комітетів УРСР, підвідомчих уряду органів.

До компетенції PM було віднесено: забезпечення керівництва народним господарством і соціально-культурним будівництвом; розробку і здійснення заходів щодо зростання добробуту і культури народу, розвитку науки і техніки, раціонального використання та охорони природних ресурсів, зміцнення грошово-кредитної системи: організацію управління підприємствами та об’єднаннями, участь у проведенні єдиної політики цін, оплати праці, соціального забезпечення; розробку і внесення до BP поточних та перспективних державних планів економічного і соціального розвитку, державного бюджету; координацію і контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій - підпорядкування з питань, віднесених до відання УРСР; здійснення захисту інтересів держави, охорони соціалістичної власності й громадського порядку, забезпечення та захист прав і свобод громадян, державної безпеки та обороноздатності країни; керівництво діяльністю виконкомів місцевих Рад народнії' депутатів, відносинами УРСР з іноземними державами тоїцо.

Закон УРСР «Про Раду Міністрів Української PCP» (19 ^|РУ-^1ІІЯ 1978 p.) зазначав, що уряд республіки керується у своїй діяльності Конституцією CPCP і Конституцією УРСР, принципами демократичного централізму, соціалістичного федералізму, соціалістичної законності, гласності, врахування громадської думки. Закон Д^ета лізував питання компетенції PM за галузями: економіка, соціальний розвиток і культура, планування економічного і соціальної розвитку, фінанси, позички і ціни, праця і заробітна плата, наук гехніка. забезпечення соціалістичної законності, безпека та обороноздатність країни, зовнішньоекономічна діяльність. За Законом, Уряду були підзвітні: 28 союзно-республіканських, шість рсспуб- ліканських міністерств, дванадцять союзпо-рсспубліканських та один республіканський державні комітети тощо. Регулювалися порядок проведення засідань, повноваження голови та інших членів Уряду, Президії PM, постійних комісій та урядового апарату. PM УРСР мала право видавати постанови і розпорядження, які були обов’язковими на всій термгорії УРСР, а також організовувати перевірку їх виконання.

Міністерства як органи галузевої компетенції зазнавали неодноразової реорганізації - змінювалися їхня кількість, чисельність працівників, уточнювалась компетенція та статус.

За умов розширення повноважень виконавчої влади союзних республік в середині l950-x років в УРСР було утворено нові союзно- республіканські міністерства, які раніше не існували: зв'язку, вищої освіта, снергстнки fi електрифіканії. Збільшилася кількість союзно- республіканських комітетів. Ряд союзно-республіканських міністерств - торгівлі, будівельних матеріалів, хлібопродуктів, юстиції, внутрішніх справ, охорони громадського порядку - переведено в розряд республіканських. Компетенція між союзно-реснубліканськими міністерствами і міністерствами союзних республік розмежовувалася: перші здійснювали загальне керівництво, визначали фінансування та планові завдання і контролювали виконання останніх. Всього у другій половині 1950-х років в УРСР діяло 26 союзно- республіканських і шість республіканських міністерств.

Ha статусі міністерств сутгсво позначилися запропоновані 1957 p. нові організаційні форми управління промисловістю і будівництвом. Розуміючи недолікн виключно вертикального, галузевого управління економікою, яке породжувало територіальну пезбалансованісгь і роз’єднаність (Л/. Дністрянський), творці нового курсу зробили спробу впровадити територісільнин принцип господарювання. Разом з анулюванням галузевого принципу управління промисловістю частина союзних і союзно-республіканських міністерств, які відали народним господарством, також ліквідовувалась. Натомість було вирішено повернутися до системи рад народного господарства (раднаргоспів). які існували і в 1920-х роках, але розширити ix адміністративні повноваження з управління економічними районами. Згідно із Законом УРСР від 31 травня 1957 p.. на території республіки створювались одинадцятьекономічних районів, що включали одну або кілька областей: Стазінський (Сталінська, сьогодні — Донецька область). Луганський (Луганська), Дніпропетровський (Дніпропетровська), Запорізький (Запорізька), Київський (Київська, Житомирська. Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, м. Київ),

Харківський (Харківська. Полтавська, Сумська), Вішіицькиіі (Вінницька і Хмельницька), Одеський (Одеська), Херсонський (Херсонська( Кримська, Миколаївська і м.

Для керівництва промисловістю в кожному з них створювалась радо народного господарства (раднаргоспи). Згідно з Поячжеиням про роду народного господарства (26 вересня 1957 p.), заїверлже- IiiiM постановою PM CPCP. раднаргоспи ставали основноюоргапі- іаційпою формоюдержавного управління промисловістю Раднар- госпам була надана широка компетенція у сфері планування, матеріально-технічного постачання, фінансів і кредиту, регулювання праці і заробітної плати. Раднаргоспи затверджувалися PM респуй- ліки у складі голови, заступників голови та членів раднаргосну. B усій своїй діяльності вони безпосередньо підлягали Уряду республіки. Керівництво раднарюспами з боку PM CPCP здійснювалося лише через PM республіки. Ради народного господарства в межах своїх повноважень приймали постанови і видавали ргано- рядження на основі та на виконання чинного законодавства. Ці акти могли бути призупинені Урядом УРСР або скасовані PM CPCP Проблема координацїігалузевої політики в PM УРСРзлиння l957p покладалась спочатку на заступників голови Держпламу УРСР. а потім і начальників відділів. Втім, у 1960 p. в УРСР був створений республіканський раднаргосп (РНГ), котрий мав координувати діяльність усіх раднаргоспів, які діяли в економічних райоиахрес- публіки. Цс дало змогу переорієнтувати виробничі зв'язки і формувати господарський комплекс республіки (M Дністрянський) A фактичне поновлення командно-адміністративної системи управління народним господарством відбулося зі створенням РНГ CPCP (1962 p.), а згодом - і Вищої Ради народного господарства(ВРИГ) CPCP (В. Гончаренко), котра відповідала за стан справ у промисловості та будівництві усього CPCP.

Зі структурними зрушеннями в оргапах виконавчої влади пов’язувалось скорочення чисельності управлінського апарату міністерств і відомств. Постанова ЦК КПУ і PM УРСР