<<
>>

Пам’ятки права.

До нашого часу збереглася низка пам’яток права північнопонтійських держав. Правові пам’ятки - це зафіксовані у письмовій формі джерела права, що давно втратили свою силу, припинили дію. Вони лише зберігають пам’ять про право минулих часів, і тому становлять інтерес в основному лише з точки зору історико-правової науки.

З пам’яток права ми дізнаємося про сутність правових норм, які діяли у колишні часи. Під джерелом права найчастіше розуміється форма виразу права.

Протягом багатьох віків в історії людства серед усіх джерел права провідну роль відігравали санкціоновані державою й загальнообов’язкові для населення давні звичаї та традиції, якими регулювалися суспільні відносини. У своїй сукупності вони створювали звичаєве, або так зване неписане право, котре регулювало більшість відносин у період стародавньої історії. Широка мережа норм звичаєвого права існувала й у державах Північного Причорномор’я. Особливість звичаєвого права, що склалося північнопричорноморських державах, полягала в тому, що воно зазнавало достатньо помітного впливу права сусідніх народів - спочатку кочових племен скіфів, саків тощо, пізніше - римського права.

Велике значення для аналізу питань розвитку права причорноморських полісів має дослідження виявлених археологами епіграфічних написів юридичного змісту, які становлять неабияку цінність для історико-правової науки, оскільки вони є найоб’єктивнішими з усіх нині доступних джерел. Ще на початку ХХ сторіччя один з патріархів вітчизняної історичної науки новітнього часу В. Бузескул підкреслював, що написи “чужі тій суб’єктивності, яка відрізняє твори істориків. Переважно вони більшою або меншою мірою сучасні події, якої стосуються, і дійшли до нас безпосередньо, не перекручуючись численними перепищиками”.

Саме епіграфічні написи, віднайдені під час розкопок міст-держав, нині дають змогу споглядати та піддати науковому аналізу аутентичні тексти юридичного змісту: закони, декрети, постанови, присяги, угоди, де знайшли відображення суттєві риси права ѴІІ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е. Значна кількість цих пам’яток була опублікована в історичній літературі протягом останнього сторіччя, але переважна їх більшість досі так і не знайшла відповідного опрацювання в історико-правових дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-юристів, які тривалий час вважали їх не вартими уваги. Але, як справедливо зазначав французький археолог Ж. Соваже: “Немає банальних написів, є лише банальний спосіб поводження з ними”.

У наукових дослідженнях наведено значну кількість прикладів використання лапідарних написів з метою аналізу соціальної структури, правового статусу окремих категорій населення. Це переконливо доводить принципову можливість виявлення й суттєвих рис державного, цивільного, адміністративного, шлюбно-сімейного, кримінального права полісів, а також системи норм міжнародного права, поширених у Північному Причорномор’ї на межі нової ери. Звичайно, через брак нарративних та епіграфічних джерел таке дослідження буде неповним, але прагнення заповнити існуючі лакуни в історико-правовому пізнанні спонукає дослідників до наполегливої роботи в цьому напрямку.

Найвідомішою пам’яткою державного права полісів Північного Причорномор’я є присяга громадян Херсонесу (кінець ІѴ - початок ІІІ ст.

до н.е.), досліджена у працях С.О. Жебельова, В.В. Латишева, О.І. Леві,

A. І. Тюмєнєва та ін. На думку більшості дослідників, присягу було укладено та

опубліковано після гострих внутрішніх заворушень, спрямованих на повалення демократичного ладу та встановлення олігархії чи тиранії. У § 3

проголошувався обов’язок громадян стояти на охороні демократичного устрою: “Я ... не дозволю цього (виступати проти демократії - О.Г.) тому, хто зраджує та ламає, і не приховаю цього, а доведу до відома державних посадових осіб.” Практика принесення такого роду присяг була досить поширеною в античних державах. Про це свідчать знахідки подібних пам’яток у ході археологічних досліджень інших грецьких колоній. Найближчим за суттю документом є присяга ефебів критського міста Дрера (бл. 220 р. до н.е.), де молоді громадяни приносили клятву “не підіймати заколоту та противитися всякому заколотникові, не складати змови ні у місті, ні за його межами і не бути зодно з іншими змовниками, а якщо їм стане відомо, що хтось уклав змову, довести про це до відома більшої частини космів”. Вчені схиляються до думки, що охороняти демократичний лад присягали не лише ефеби, а всі повноправні громадяни держави.

Про розвиток цивільного права свідчать, зокрема, плити з текстами різноманітних угод майнового характеру. Відомо, наприклад, про знайдену в Херсонесі у 1890 р. мармурову плиту з вибитим на ній актом про продаж чи оренду земельних ділянок з визначенням їхньої площі та переліком суб’єктів угоди. Документ датується 60-70-ми рр. ІІІ ст. до н.е.

Деякі характерні риси фінансового права міст-держав Північного Причорномор’я висвітлює грунтовно опрацьований вченим-нумізматом П.О. Каришковським текст закону про грошовий обіг та валютні операції, датований дослідниками початком W ст. до н.е. Оригінал закону, вибитий на мармуровій плиті, нині зберігається в музеї університету м. Анкари (Туреччина). Напис було віднайдено в 1876 р. на території колишнього м. Гієрону (тепер селище Андолу-Кавак), на східному березі Босфору, серед руїн відомого в давнину святилища Зевса Урія і вперше опубліковано

B. В. Латишевим а пізніше перевидано С.О. Жебельовим. П.О. Каришковський висловлює припущення, що це - копія з постанови ольвіольвіополітів, яку було виставлено при вході в Чорне море біля храму божества, що вважалося покровителем мореплавців, серед інших важливих документів, які регулювали міжполісну торгівлю на чорноморських ринках.

Його гіпотезу достатньо аргументовано, доповнив Ю.Г. Виноградов. Здійснивши текстологічний аналіз формули прескрипту та залучивши для порівняння подібні пам’ятки - пароський закон межі ІІІ - ІІ ст. до н.е. про реформу нотаріальної практики мнемонів і боротьбу з фальсифікацією документів, а також мілето-ольвійський договір - він дійшов висновку, що це преамбула закону, складеного у вигляді псефізми. На його думку, ольвіополіти послали до Гієрону (тепер селище Андолу-Кавак) не просто текст закону, який вже на місці був доповнений заголовком та вибитий на камені, а вже готову кам’яну плиту.

До нашого часу дійшли й деякі нормативно-правові акти, що регулювали відносини у сфері податкового права міст-держав Північного Причорномор’я перших сторіч нашої ери. У 1891-1892 рр. дослідником херсонеських пам’яток К.К. Косцюшко-Валюжиничем було виявлено плиту з прокнеського мармуру з вибитими на ній розпорядженнями намісника Нижньої Мьозії Тертуллія до посадових осіб Херсонесу та начальників римського гарнізону, розташованого у місті, з приводу проституційної податі (capitulio lenocinii або ж vectigali, л^ тоб тєХоис; тоб лорѵікоб).

З праць Е.І. Соломонік відомий текст закону щодо амністії політичних вигнанців, який є цінною пам’яткою кримінального права Херсонесського полісу. Закон, віднайдений у 1977 р. В.О. Кутайсовим, викарбуваний на вапняковій плиті й датується першою чвертю ІІІ ст. до н.е.

З-поміж пам’яток міжнародного права кінця І тис. до н.е. одне з найвизначніших місць посідають угоди, що укладалися між окремими державами. У працях видатного російського історика та філолога академіка

С.О. Жебельова достатньо грунтовно опрацьовано проблему політичних умов підписання мілето-ольвійського договору, прийнятого невдовзі після 331 р. до н.е., року облоги Ольвії полководцем Олександра Македонського Зопіріоном. Документ, вибитий на кам’яній брилі, був знайдений археологами при розкопках міста Мілета в 1903 р.

Ймовірно, що угода підтверджувала та розширяла положення іншого договору, який було підписано раніше. Відповідно до його статей мілетяни та ольвіополіти на території обох полісів порівнювалися у громадянських правах: “...Мілетяни користуються ателіями на тих же засадах, як вони користувалися раніше... Точно так же й ольвіополіти повинні у Мілеті користуватися таким же чином тими правами, які мілетяни мають у місті Ольвії”. Громадяни полісів згідно з договором навіть мали можливість займати пости у державній адміністрації. “.Якщо ж мілетянин бажає обіймати (в Ольвії) державні посади, йому належить звернутися до ради; коли він буде зареєстрований, він може обіймати ці посади і (тоді) повинен, як і інші (ольвійські) громадяни сплачувати податі та інш.” Права громадян обох полісів мали захищатися у судовому порядку незалежно від місця розгляду справи: “Якщо у мілетянина буде тяжба в Ольвії, він повинен мати доступ до суду, і його справа повинна розбиратися у п’ятиденний термін у тому ж відділенні суду, якому підлягають справи між громадянами”.

Питання про ініціатора підписання договору досі залишається відкритим. С.О. Жебельов, припускає, що за загальним духом його редакції та на підставі аналізу перебігу політичних подій 30-х років IV ст. до н.е. можна дійти висновку про первинність ініціативи з боку Мілету. Зважаючи на факт укладення з ініціативи останнього подібних угод з іншими своїми колоніями - Кізіком, Сардами, Філаделами - з таким висновком можна беззастережно погодитися, тим більше, що за змістом мілето-ольвійський договір майже аналогічний іншим. Так, в угоді з Кізіком зазначається: “. Обидва міста мають бути дружніми на вічні часи, згідно з батьківськими настановами (ката та патріа), кізікенцю бути в Мілеті мілетянином, мілетянину в Кізиці - кізикенцем, як [вони й раніше були]”. Отже, за поширеною у той час традицією мілето- ольвійський договір, як і інші подібні, являв собою договір про ісополітію (шолоАгтєіа) і виступав як важливе джерело міжнародного права першої половини IV ст. до н.е.

Мармурова брила з текстом закону про грошовий обіг та валютні операції.

Ще на початку ХХ ст. відомим археологом В.В. Латишевим вперше було віднайдено та опубліковано текст іншої цінної пам’ятки міжнародного права - договору про дружбу та взаємну допомогу між Херсонесом та понтійським царем Фарнаком I. Документ датований 179 р. до н.е. Досягнута угода була спрямована проти скіфів: Фарнак, який прагнув виставити себе захисником “еллінських” міст від оточуючого “варварського” населення, зобов’язувався надати Херсонесу військову допомогу в разі нападу на місто або підвладну йому територію. В договорі сторони покладали на себе взаємні зобов’язання “не піднімати зброї” одна проти одної, в міру сил зберігати основи суспільного ладу та “не чинити. нічого такого, що могло б зашкодити народу.” обох країн. Угода свідчить про повноправний статус херсонеського полісу на міжнародній арені, висвітлює деякі особливості його входження до європейського і взагалі міжнародного співтовариства, дозволяє краще зрозуміти значення міст-держав Північного Причорномор’я у світовій історії.

Для Херсонесу договір мав велику користь. Наскільки можна скласти уявлення зважаючи на бідність джерел, протягом кількох десятиріч (до кінця ІІ ст. до н.е.) місто не зазнавало значних утисків з боку войовничих сусідів. Однак, вже в 110-109 рр. володіння Херсонесу на узбережжі Кримського півострова - Керкінітида, Прекрасна Гавань - опинилися під владою скіфів.

Важливою складовою тогочасної системи міжнародно-правових норм були такі, що регулювали міжнародно-правовий статус іноземців, тобто права та обов’язки, які мають іноземні громадяни у певній державі відповідно до її законодавства та міжнародних зобов’язань. Зокрема, у працях вітчизняних та зарубіжних вчених-археологів досліджено низку проксенічних декретів, значна кількість яких була виявлена під час розкопок Ольвії, Херсонесу, Пантікапею та інших полісів Північного Причорномор’я, починаючи вже з другої половини ХІХ ст. Грунтовному аналізу, насамперед, піддано фрагменти мармурових плит з написами про надання іноземцям, що мешкали в Херсонесі та Ольвії, права проксенії.

Отже, до нашого часу збереглася значна кількість лапідарних правових пам’яток, які дають змогу достатньо повно та різнобічно проаналізувати характерні риси систем права античних держав, що існували у Північному Причорномор’ї в другій половині І тис. до н.е. - на початку нашої ери.

<< | >>
Источник: Гавриленко О.А.. Історія держави і права України: стародавня доба : навчальний посібник. - Харків: ХНУВС,2011. - 64 с.. 2011

Еще по теме Пам’ятки права.:

  1. 3.5. Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія віднайдення пам'ятки, структура, принципи
  2. Стаття 130. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків
  3. Спільне у праві давньосхідних країн
  4. Давньоєгипетські та да.вньоеврейські пам’ятки права
  5. Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім’ї
  6. ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)
  7. ДЕРЖАВА I ПРАВО ФЕОДАЛЬНО РОЗДРОБЛЕНОЇ РУСI (30-тi роки XII-XIV ст.)
  8. Пам’ятки права.
  9. ОСНОВНІ ПАМ’ЯТКИ ПРАВА
  10. Тема 3. Давньоруське право Джерела давньоруського права
  11. Тема 5. Литовсько-Руська держава та її право Утворення та особливості розвитку Литовсько-Руської держави.
  12. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
  13. Писемні джерела права
  14. «Руська правда» як пам'ятка права
  15. § 1. Витоки права українського народу
  16. § 1. Історіографія права
  17. § 2. Джерела права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -