Організаційна структура та особливостідіяльності радянських репресивно-каральних органів

Радянські силові рспрссивно-каральні органи - державної безпеки (Д| 1У) і внутрішніх справ (міліції) - в Україні у 1930-х роках зазнавали суттєвих структурних і функціональних змін, зумовлених необхідністю подальшого зміцнення тотачпарпо-репресивної системи.

Найперше, на розвиток організаційної структури силових рсп- ресивно-каральних органів суттєво вплинула ліквідація наприкінці •930 p. HKBC УСРР. Постанова ВУЦВК і PHK УСРР «Про іікві- дпціїо Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР» (28 грудня ^l9jO p.). яка текстуально відтворювала загальносоюзну Постанову ^llHpo ліквідацію Народних комісаріатів внутрішніх справ союзних 'автономних респфіік» (15 грудня 1930 p.). пояснювала такий крок необхідністю підвищення ефективності діяльності за функціями KO- •іишнього наркомату. A він відав комунальним господарством, мілі- ЧЇєю. місцями позбавлення волі. Зазначалося, що досягти ефективної роботи HKBC насамперед перешкоджало поєднання ним різнопла-

71 S

нових, не взаємопов’язаних функцій адміністративно-господарських

і правоохоронних. їхні функції передавалися різним республіканським відомствам. Окрім того, цс рішення мотивувалося ще й «загостренням класовоїборотьби всередині суспільства, необхідністю у зв’язку з цим запровадження жорсткої дисципліни, а також надання більпюїсамостійності в управлінні органам боротьби зі злочинністю та охорони громадської безпеки і революційного порядку». A цесхи- ляг до думки (В. Окіпшок), iuo найбільш вірогідною причиною ліквідації HKBC усе-такн було прагнення партійно-державногокерів- пицтва максимально централізувати всю систему каральних органів.

Статус органів міліції та кримінального розшуку, їх відомча належність зазначеними нормативно-правовими актами не визначалися, а були урегульовані окремими постановами. Одночасно з постановою про ліквідацію HKBC союзних і автономних республік ЦВК і PHK CPCP прийняли тасмиу Постанову «Про керівництва органами ОДПУ діяльністю міліції та кримінального pown'- кт», котру також ВУЦВК і PHK УСРР продублював прийняттям Постанови «Про порядок підпорядкування органів міліції і кримінального розшуку органам Державного політичного управління УСРР» (29 грудня 1930 p.).

Ha органи ДПУ покладалося оперативне керівництво діяльністю, інспектування та контролювання роботи міліції та кримінального розшуку, здійснення кадрових призначень їх керівного складу. Оперативне керівництво (за В. Окітноком) передбачало розбудову агентурної мережі міліції з урахуванням інтересів органів держбезпеки, використання останніми особового складу міліції та її агентури для боротьби з деякими загальнокримінальними злочинами (напр., хабарництво, фальшивомонетництво), використання можливостей науково-технічних підрозділів міліції (напр., дактилоскопії, фотографування), залучення міліціїдо охорони та конвоювання, збройних акцій тощо. Місцевими територіальними органами ДПУ були оперсектори (з 1932 p. облвідділи), міські та районні відділення, правовий статус яких визначався відповідними наказами ОДПУ CPCP

Новою рисою у розвитку правового статусу ДПУ УСРР 1930-х років стало систематичне використання паргійно-державним керівництвом країни їх можливостей для вирішення гострих соціально-еконоМіч-

IIIIX проблем. Так, органи ДГІУ стали одними т основних провід- ників сталінської аграрної політики. Ila них покладалася боротьба і політичною опозицією, відводилася провідна роль у механізмі застосування репресивного законодавства, зокрема, примусове вилучення зерна під час хлібозаготівель, організація масового виселення селянства в ході колективізації і т. ін.

Органи міліції у структурі ДПУ розвивалися у напрямі цснтра- іізації, принципи якоїзапроваджувалися у першому загальносоюзному Положенні про po6ininwiocejuiHChHy міліцію (25 березня 1931 p.).

Процсс централізації репресивно-карального апарату CPCP завершився 10 липня 1934 p., коли постановою ЦВК CPCP було утворено загальносоюзний Наркомат внутрішніх справ (ІІКПС). До його складу увійшли нк головні підрозділи ОДПУ, перетворене в Гiuoane управління державної безпеки (ГУДЬ) ra Iaioiiueynpae- иініи робітничо-селянської міліції (ГУРСМ). У союзних республіках створювались республіканські !IKBC. B Україні, зокрема, республіканський IIKBC був створений 11 линня 1934 p. згідно з постановою ВУІДВК. Він функціонував на підставі Положення про союзний комісаріат, тому став фактичною філією останнього, залишаючись повністю залежним від керівництва IIKBC CPCP, а нс від уряду республіки. Від часу угвореппя IIKBC CPCP органи внутрішніх справ УРСР діяли виключно в межах правового поля, встановленого юридичними актами вищих органів влади ra управління Радянського Союзу чи HKBC CPCP.

Загальносоюзний HKBC (після прийняття Конституції CPCP 1936 p. IIKBC CPCP став Союзно-рсспубліканським комісаріатом) і за харакгером діяльності, і за структурою, істотно відрізнявся від раніше існуючого. Його було звільнено від псвластивих йому функцій з керівництва роботою місцевих Рад, а також з керівництва кому- иальним господарством. Завданнями IIKBC визначалися: забезпечення революційного порядку та державної безпеки, охорона соціалістичної власності, ведешія актів громадського стану, прикордонна охорона. IIKBC очолив систему виправно-трудових установ, до його структури входило Головне управління таборів (рос. - ГУЛЛГ), створене Ще 1930 p. Для виконання покладених завдань в структурі HKBC були утворені, крім головних управлінь (ГУ) державної безпеки (ГУДБ) та робітпичо-селяпської міліції (ГУРСМ), такі головні управління, ножежної охорони, прикордонної охорони, адміністративно-господарче, виправно-трудових таборів та трудових поселень, а також від- Дпі ЗАГСу.

Саме цим пояснюють (О. Опіішик) появу в 1935-1936 р_р. „ структурі центрального апарату HKBC УРСР I Іалати У правління мір та ваги, Відділу державної зйомки та картографії, Головного управління шосейних та грунтових доріг і автомобільного транспорту (Главдортранс). Місцевими органами HKBC були обласні управління, міські та районні відділи (відділення). Вони створювалися при відповідних радах депутатів трудящих і підпорядковувалися лише HKBC. Така лінійна підпорядкованість зберігалася до середини 1950-хроків.

Структура HKBC насамперед визначалася покладеними на нього завданнями - здійснення всеохоплюючого (тобто тотального) контролю за поведінкою та діяльністю людей. Звідси, визначальною складовою Наркомату було Головне управління державноїбезпеки. Перед ГУДБ ставилися завдання охопити своєю увагою («обслуговуванням») практично всі без винятку сфери політики, економіки, освіти, науки, культури і навіть спорту. Очевидно, саме тому структура ГУДБ зазнавала особливо частих змін. Лише у 1938 p. ЦВКта РИК CPCP прийняли чотири постанови (O. Олійник), котрі регламентували структурну реорганізацію ГУДБ, як основної складової структури HKBC. Тоді, наприклад, з республіканського підпорядкувашиї були виведені підрозділи державноїбезпеки. що здійснювали агентурний нагляд за найбільш важливими, стратегічними напрямками у сфері економіки та будівництва армії. Про виняткове становище Г'УДБ в системі органів HKBC УРСР свідчить, зокрема, той факт, шо майже всі структурні підрозділи HKBC та його місцеві апаратиочо- лювали співробітники держбезпеки (О. Олійник). Наприкінці 1936 p з конспіративною метою було введено цифрове позначення відділів ГУДБ та відповідних їм відділів УДБ в республіканських та обласних HKBC.

Головними відділами ГУРСМ УРСР були такі: карного розшуку, боротьби з розкраданням соціалістичної власності (poc.- БХСС). служби і бойової підготовки, паспортно-реєстраційний, державної автоінспекції (березень 1936 p.). Правова регламентація діяльності останньої відбулась 3 липня 1936 p., коли уряд CPCP затвердив «Положення проДАІ». Згідно з ним підрозділи ДАІ мали виконувати функції обліку автотранспорту, боротьби з аваріями, нерашо- нальним використанням транспорту та нагляду за підготовкоюшо ферських кадрів. B середині 30-х років на республіканський HKUt було покладено функції, які до того виконували інші державні органи. 26 жовтня 1935 p. у відання HKBC було передано іноземні відділи (столи) місцевих виконкомів, які структурно увійшли до апаратів міліції. Ha них покладалась реєстрація іноземців, падання дозволу на проживання, здійснення прописки та виписки іноземців, ведення обліку дипломатичного та консульського корпусу, контроль пересування іноземців країною та нагляд за ними, контроль за виїздом радянських громадян за кордон та їх поверненням. 21 липня 1935 p. уряд CPCP поклав на органи внутрішніх справ обов’язок видавати дозвіл на відкриття майстерень для виготовлення печаток та штампів, виробництва штемпельної мастики та чорнил за спеціальною рецептурою (O Очійиик). Розширились нрава HKBC і в галузі дозвільної системи. Так, з травня 1935 p. до об’єктів дозвільної системи окрім вогнепальної зброї додалася холодна зброя.

У червні 1937 p. до структури HKBC увійшла зачпничпа мі- чіція. Її республіканський апарат управління (відділ залізничної міліції Управління PCM llKBC УРСР) складався з трьох відділень, що відповідно здійснювали охорону громадського порядку, боротьбу з розкраданням соціалістичної власності та злочинністю.

Постановою ІДВК та PHK CPCP було оголошено Положення щю щюходження служби начсиїьішцькіш складом ІУДБ lIKBC CPCP (Ібжовтия 1935 p.). Ним регулювалися правова регламентація кадрового забезпечення органів держбезпеки та умови проходження служби в цьому підрозділі llKBC. Згідно з Положенням до начальницького складу оріанів державної безпеки було віднесено особовий склад ГУДБ HKBC CPCP та його місцевих органів, шо мав відповідну підготовку і керував оперативною роботою чи безпосередньо займався такою діяльністю в органах державної безпеки CPCP. Кадри начальницькогоскладу ГУДБ мали комплектуватись; особами, іцо закінчили школи та курси I УДБ; особами запасу 1 УДБ, Що залучались до служби в кадровий склад органів держбезпеки; особами комашшого та начальницького складу прикордонної та внутрішньої охорони HKBC; особовим складом інших управлінь HKBC ватестаційному порядку; особами, шо пройшли везановлений HKBC отаж роботи по лінії держбезпеки (кандидати на звання).

Організаційно-структурний розвиток органів міліції також вимагав встановлення єдиної в масштабах Союзу PCP чіткої регламентації прав та обов’язків керівного складу, порядку призначення ^та звільнення працівників, спеціальних звань та відповідних їм знаків розрізнення У законодавчому порядку ці питання були вирішені у затвердженому ЦВК та PHK CPCP «Положеииі про проходження служби начаїьницькич складом робітнuчо>- До складу таких «трійок» поруч з начальниками місцевих апаратів державної безпеки входили представники обкому (райкому) парт» виконавчого комітету. Склад кожної з «трійок» затверджу^вався колегією ОДПУ (HKBC)

Переломним іцодо повної централізації рспресивпо-каральноїсис- тсми став 1934 p., коли був утворений загальносоюзний НКВС.до якого замість ліквідованого ОДІІУ увійшло ковоутворснс Г'оловис управління дсржавиоїбсзікки. B Україні також було утворено ПКВС. який реально ніколи нс був республіканським, а однісю з філій цсц_т. рального загальносоюзного репресивного апарату. 3 утворенням HKBC СІЧ'Р при ньому було відновлено діяльність нозасудового органх - «Особливої наради» з широкими каральними повноваженнями. Ila місцях, як і раніше, діяли «спеціальні трійки», які також нс зважали на норми судочинства. Судовий розгляд кримінальних справ було замінено адміністративним порядком рішень. Факгичпооргаїт IIKBC (ГІКДБ) УРСР малн найважливіші каральпо-рспрссивні повноваження, що дало змогу чекістам перейти до більш масових і значно суворіших форм боротьби з «ворогами народу».